20. 06. 2026
5 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б., обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні взяли участь обвинувачені (у режимі відеоконференції), їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони захисту.
Під час долучення доказів захисниця надала суду низку матеріалів, зокрема відомості, отримані внаслідок тимчасового доступу до мобільного телефону Похольчука Р.В., який раніше мав статус співобвинуваченого в цьому кримінальному провадженні. Крім того, було долучено документи, що стосуються особи Похольчука Р.В. та наданих ним показань. За твердженням адвоката, зі змісту поданих матеріалів випливає, що Похольчук Р.В. визнавав факт надання ним неправдивих показань у межах цього кримінального провадження. Вона також зазначила, що сторона захисту вживала передбачених законом заходів для забезпечення його допиту, однак реалізувати таку можливість не вдалося. Окремо захист надав постанову про закриття кримінального провадження щодо Похольчука Р.В. Адвокат звернула увагу, що під час відповідного провадження він також надавав показання, які, на думку сторони захисту, мають бути досліджені та зіставлені з його попередніми свідченнями. За позицією захисту, наявні матеріали можуть свідчити про існування трьох відмінних версій викладу Похольчуком Р.В. фактичних обставин справи, що потребує належної перевірки судом.
Також було долучено документи, які, за твердженням захисту, мають значення для оцінки наявності у діях обвинувачених складів інкримінованих кримінальних правопорушень. Захисник наполягала, що перерахування грошових коштів відбувалося в межах домовленостей між Філем С.В. та Похольчуком Р.В., а не за обставин, викладених стороною обвинувачення.
Підсумовуючи свою позицію, захисник зазначила, що Похольчук Р.В., на переконання сторони захисту, неодноразово надавав суперечливі та неправдиві показання. Відповідні доводи, за її словами, мають істотне значення, оскільки саме відомості, повідомлені Похольчуком Р.В., могли стати однією з підстав для початку цього кримінального провадження та формування обвинувальної версії.
Крім того, захисник долучила матеріали, що характеризують особи обвинувачених. Зокрема, увагу суду було звернено на стан здоров’я Філя С.В. та наявні у нього захворювання.
Обвинувачений Філь С.В. додатково висловив незгоду з пред’явленим обвинуваченням, вважаючи його необґрунтованим. Він також зазначив, що не має спеціальних знань і належної професійної кваліфікації у сфері корпоративної оцінки, що, на його думку, має значення для оцінки обставин, які ставляться йому у вину.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що за наявності обґрунтованих доводів про неправдивість або істотну суперечливість показань особи, на відомостях якої, за твердженням сторони захисту, значною мірою ґрунтується обвинувальна версія, такі показання потребують особливо ретельної судової перевірки. За умови належного підтвердження відповідних доводів наданими захистом матеріалами суд має оцінити послідовність і достовірність показань, причини зміни версій подій, джерело обізнаності цієї особи, а також узгодженість повідомлених нею відомостей з іншими доказами у кримінальному провадженні. Сам факт наявності суперечностей у показаннях не зумовлює їх автоматичної недопустимості, однак може істотно впливати на їхню достовірність і доказове значення. Якщо такі суперечності не будуть належним чином усунуті, а відповідні відомості не отримають достатнього підтвердження іншими незалежними доказами, їх використання як ключової основи обвинувальної версії може поставити під сумнів переконливість доказової бази загалом. Згідно з практикою ЄСПЛ, у разі, коли у справі наявні суперечливі або внутрішньо непослідовні показання, особливо з боку осіб, які мають прямий стосунок до подій або організацій, що фігурують у справі, суд зобов’язаний не лише фіксувати ці показання, але й критично їх переосмислювати. У таких випадках застосування презумпції невинуватості та принципу in dubio pro reo є не питанням розсуду суду, а прямим обов’язком, що випливає зі статті 6 § 2 Конвенції (Telfner v. Austria, п 15).
У подальшому суд розглянув клопотання сторони захисту щодо тимчасового доступу до матеріалів, що знаходяться в володінні Вищого антикорупційного суду.
Обґрунтовуючи необхідність задоволення зазначеного клопотання, адвокат повідомила, що 2 лютого 2026 року судом було затверджено укладену з Похольчуком Р.В. угоду про визнання винуватості та постановлено відповідний вирок. Вона наголосила, що прокурор неодноразово заявляв про намір допитати Похольчука Р.В. як свідка, у зв’язку з чим сторона захисту вважає необхідним попередньо ознайомитися з усіма наданими ним показаннями та іншими матеріалами, які можуть мати значення для підготовки до перехресного допиту. Окрему увагу захист просив приділити умовам угоди про визнання винуватості, зокрема з’ясувати, чи передбачала вона обов’язок Похольчука Р.В. співпрацювати зі стороною обвинувачення або надавати викривальні показання щодо інших осіб. На думку захисниці, встановлення цих обставин необхідне як для оцінки достовірності та неупередженості його майбутніх показань, так і для належного визначення його процесуального статусу та порядку можливого допиту в судовому засіданні. Обвинувачені підтримали захисника.
Прокурор звернув увагу, що клопотання сторони захисту фактично ґрунтується на двох обставинах: необхідності з’ясувати зміст пояснень, наданих Похольчуком Р.В., а також істотні умови укладеної з ним угоди. За словами прокурора, відомості про надані Похольчуком Р.В. пояснення містяться у відкритих джерелах і викладені в достатньому обсязі. Щодо істотних умов угоди прокурор наголосив, що відповідна інформація має обмежений доступ, оскільки її зміст може передбачати співпрацю особи як у цьому, так і в інших кримінальних провадженнях. Крім того, він звернув увагу, що захисниця раніше повідомляла про наявність у неї доступу до всіх доступних показань і пояснень Похольчука Р.В. На переконання прокурора, сторона захисту має достатні процесуальні можливості для підготовки до допиту Похольчука Р.В. як свідка. З огляду на викладене він просив відмовити в задоволенні заявленого клопотання.
Заслухавши позиції учасників провадження, суд відмовив у задоволенні клопотання та зазначив, що доводи адвоката переважно стосуються оцінки достовірності та змісту показань Похольчука Р.В., яку суд зможе здійснити безпосередньо під час його допиту, якщо такий допит відбудеться. Суд також звернув увагу, що сторона захисту матиме можливість реалізувати право на перехресний допит свідка.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне наголосити, що в ситуаціях, коли сторона захисту просить про доступ до матеріалів, необхідних для належного обґрунтування своєї позиції, суд має забезпечити дотримання принципів рівності сторін, змагальності та реальну можливість ефективно реалізувати передбачені законом процесуальні права.
У межах цього кримінального провадження окремої уваги потребує те, що сторона захисту намагалася додатково перевірити факти суперечностей у показаннях Похольчука Р.В. За таких обставин визначальним для оцінки дотримання гарантій статті 6 ЄКПЛ буде те, чи матиме захист під час можливого допиту Похольчука Р.В. достатні процесуальні можливості для перевірки достовірності, послідовності та повноти його показань, постановки необхідних запитань і представлення власної версії обставин справи.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що за відсутності доступу до запитуваних матеріалів особливого значення набуває наявність інших ефективних процесуальних механізмів для перевірки та оспорювання відповідних показань. Водночас важливо оцінити, чи не призводить таке обмеження до істотного звуження можливостей сторони захисту порівняно зі стороною обвинувачення та чи зберігається у захисту реальна можливість ефективно реалізувати обрану стратегію захисту в умовах дотримання принципу рівності сторін. У цьому контексті ЄСПЛ у справах F.S.M. v. Spain (пп. 55–56) та Đurić v. Serbia (пп. 69, 71) наголошував, що принцип рівності сторін передбачає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У подальшому суд перейшов до вирішення питання щодо можливості допиту Похольчука Р.В. як свідка в одному з наступних судових засідань.
Сторона захисту заперечувала проти проведення такого допиту. Адвокат наголосила, що Похольчук Р.В. раніше мав статус обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, був безпосереднім учасником подій, а щодо нього вже ухвалено обвинувальний вирок. На думку захисту, відповідний процесуальний статус та характер його участі у справі ставлять під сумнів можливість сприйняття його показань як нейтральних і незалежних. Вонатакож звернула увагу, що Похольчуку Р.В. було призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 тисяч гривень, яке, за її твердженням, є найменш суворим із передбачених відповідною нормою закону. Вона зазначила, що застосування більш суворого покарання могло б мати для нього додаткові правові наслідки, зокрема пов’язані зі втратою статуса депутата. На переконання сторони захисту, такі обставини можуть свідчити про певну залежність Похольчука Р.В. від сторони обвинувачення та мають враховуватися під час оцінки достовірності його майбутніх показань. Захист також висловив побоювання, що показання Похольчука Р.В. можуть мати фрагментарний характер і стосуватися лише тих обставин, які підтримують позицію сторони обвинувачення, тоді як інші відомості, пов’язані з його власною роллю та відповідальністю, можуть залишитися поза увагою. Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників і додатково звернули увагу на раніше заявлені доводи щодо неправдивості або суперечливості показань Похольчука Р.В.
Прокурор, своєю чергою, наполягав на необхідності допиту Похольчука Р.В. Він зазначив, що КПК України не містить заборони на допит як свідка особи, яка раніше мала статус обвинуваченого або була засуджена в межах того самого кримінального провадження. За позицією обвинувачення, свідком може бути будь-яка особа, якій відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження. Прокурор наголосив, що Похольчуку Р.В. можуть бути безпосередньо відомі обставини ймовірного вимагання, а також мотиви та підстави перерахування ним грошових коштів Залужному В.Б. На думку сторони обвинувачення, саме Похольчук Р.В. може надати пояснення щодо причин і фактичних обставин такого перерахування, у зв’язку з чим його показання можуть мати істотне значення для судового розгляду.
Заслухавши позиції учасників провадження, суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення про допит Похольчука Р.В. як свідка із забезпеченням стороні захисту права на перехресний допит. Суд зазначив, що Похольчуку Р.В. можуть бути відомі обставини, які мають значення для цього кримінального провадження, а питання щодо достовірності, неупередженості та доказового значення його показань має вирішуватися після безпосереднього допиту з урахуванням всієї сукупності досліджених доказів.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що сам по собі факт попереднього перебування свідка у статусі обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні та подальшого укладення ним угоди про визнання винуватості не зумовлює автоматичної недопустимості його показань. Водночас такі обставини можуть свідчити про наявність у свідка певної процесуальної зацікавленості та обумовлюють необхідність особливо ретельної перевірки достовірності, послідовності й повноти наданих ним відомостей, а також мотивів їх повідомлення. Особливого значення набуває зміст укладеної угоди про визнання винуватості. Якщо її умовами передбачено обов’язок співпрацювати зі стороною обвинувачення або надавати викривальні показання щодо інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні, це може об’єктивно впливати на оцінку незалежності та достовірності відповідних показань. За таких умов суд має з’ясувати характер зобов’язань свідка, наявність можливих процесуальних вигод, а також зіставити його показання з іншими незалежними доказами.
У подібних ситуаціях можуть виникати питання щодо дотримання гарантій, передбачених пунктами 1 і 3 статті 6 ЄКПЛ, зокрема принципів змагальності, рівності сторін та права обвинуваченого допитувати свідків обвинувачення або вимагати їх допиту. Тому показання такої особи потребують особливо критичної, всебічної та мотивованої оцінки судом і не повинні сприйматися як безумовно достовірні лише з огляду на їх надання в межах співпраці зі стороною обвинувачення. ЄСПЛ наголошує, що Конвенція сама по собі не забороняє національним судам покладатися на викривальні показання співучасників або осіб, які співпрацюють зі стороною обвинувачення. Водночас використання таких показань може створювати ризики для справедливості провадження, оскільки вони за своєю природою є вразливими до маніпуляцій, можуть надаватися з метою отримання процесуальних переваг або іншої вигоди та тому потребують особливо обережної оцінки (Souroullas Kay and Zannettos v. Cyprus, п. 62). Крім того, ЄСПЛ підкреслював, що коли показання свідка або співобвинуваченого можуть суттєво впливати на формування обвинувачення або становити основу для можливого засудження особи, до таких свідчень мають застосовуватися підвищені гарантії справедливого судового розгляду, передбачені статтею 6 §§ 1 та 3 (d) Конвенції (Engels v. Belgium, п. 40).
ЄСПЛ також звертав увагу, що показання особи, яка отримала процесуальні переваги внаслідок співпраці з органами обвинувачення, не є автоматично недопустимими доказами, однак потребують існування достатніх врівноважуючих процесуальних гарантій. У рішенні Schatschaschwili v. Germany Суд зазначив, що чим більшою є вага конкретного доказу для обґрунтування обвинувачення, тим більш переконливими мають бути гарантії, здатні компенсувати потенційні ризики для справедливості провадження (п. 116).
З урахуванням викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що подальший допит цього свідка, а також спосіб оцінки його показань судом матимуть істотне значення для оцінки дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема принципів змагальності, рівності сторін та права на ефективний захист у розумінні статті 6 ЄКПЛ. З огляду на це справа рекомендується до подальшого моніторингу.
