17. 03. 2026
5 березня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б. яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). На засіданні були присутні обвинувачені Филь С.В. та Залужний В.Б. (у режимі відеозв’язку), їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони обвинувачення.
Зокрема, у судовому засіданні було досліджено носій інформації, який містив дані з листування в особистому мобільному телефоні обвинуваченого Филя С.В. у месенджерах. Надаючи пояснення щодо зазначених матеріалів, обвинувачений звернув увагу на те, що він не був безпосереднім виконавцем оцінки земельних ділянок, а виконував функції рецензента відповідних оцінок.
За його словами, 24 грудня 2024 року були отримані результати конкурсу з відбору оцінювачів земельних ділянок, за підсумками якого товариство, засновником якого він є, було відібране для проведення оцінки кількох земельних ділянок. Обвинувачений зазначив, що строк виконання відповідних робіт становив п’ять днів, при цьому необхідно було провести оцінку п’яти земельних ділянок. З огляду на обмежені строки виконання робіт він, як засновник товариства та рецензент подальших оцінок, вирішив допомогти у зборі інформації, необхідної для проведення оцінки, оскільки виконавець оцінки, за його словами, фізично не зміг би зібрати всю необхідну інформацію у встановлений строк.
З цією метою обвинувачений, за його поясненнями, розіслав шаблони текстових повідомлень землекористувачам із проханням надати відповідну інформацію, у тому числі фотоматеріали щодо земельних ділянок. У відповідь землекористувачі надсилали відповідні фотографії, що, за його словами, відображено і в досліджуваному листуванні.
Обвинувачений також звернув увагу на те, що, як зазначено в обвинувальному акті, у певний період він нібито звертався до низки осіб у зв’язку з виникненням умислу на вчинення інкримінованого правопорушення. Водночас він наголосив, що вказане листування було зумовлене виключно необхідністю оперативного збору інформації для проведення оцінки у стислі строки. Надалі отримані фотоматеріали, за його словами, були передані безпосередньому виконавцю оцінки, що також відображено у відповідному листуванні.
Крім того, обвинувачений зазначив, що він не надавав результатів оцінки, а лише перевіряв окремі дані, що, на його переконання, відрізняється від тверджень, викладених в обвинувальному акті. Він також наголосив, що числові значення, які він повідомляв оцінювачу, не мали характеру обов’язкових вказівок, а були лише орієнтовними контрольними показниками з метою уникнення можливих помилок. За його словами, він не надавав будь-яких протиправних вказівок, а лише сприяв збору інформації для проведення оцінки.
У процесі дослідження доказів прокурор також звернув увагу суду на листування між обвинуваченими Филем С.В. та Залужним В.Б. За словами прокурора, з цього листування вбачається, що Филь С.В. зазначав про необхідність для Залужного В.Б. поспілкуватися з відповідними особами щодо додаткового фінансування, що, на думку сторони обвинувачення, може свідчити про наявність ознак вимагання з боку оцінювачів.
У свою чергу адвокат звернула увагу, що озвучені прокурором обставини, на її переконання, не стосуються безпосередньо предмета доказування у цьому кримінальному провадженні та мають характер припущень сторони обвинувачення.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що озвучені стороною захисту сумніви щодо доведеності обвинувачення та фактичних обставин справи, за умови їх підтвердження, потребують ретельної, всебічної та належно мотивованої оцінки з боку національного суду. Така оцінка має здійснюватися у контексті дотримання стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом», який є ключовою гарантією справедливого кримінального провадження. У цьому зв’язку особливого значення набуває викладена стороною захисту альтернативна версія подій та фактичних обставин, яка відповідно до принципів змагальності та рівності сторін також підлягає повноцінній процесуальній перевірці.
Водночас твердження сторони обвинувачення щодо змісту та значення досліджених фактичних даних також мають отримати належну оцінку суду у межах принципу безпосередності дослідження доказів. За таких умов саме зіставлення, перевірка та критична оцінка конкуруючих версій подій, запропонованих сторонами кримінального провадження, є необхідною передумовою для формування внутрішнього переконання суду та ухвалення обґрунтованого і переконливого судового рішення.
У цьому контексті Європейський суд з прав людини у справі Episcopo and Bassani v. Italy (п. 121) зазначив, що обвинувачення повинне довести вину особи «поза розумним сумнівом», а доказування має ґрунтуватися на достовірних, чітких та переконливих доказах. У справі SA-Capital Oy v. Finland (п. 107) Суд підкреслив, що тягар доведення лежить на державі, а будь-які сумніви щодо джерела або способу отримання доказів мають тлумачитися на користь обвинуваченого. Додатково цей підхід був підтверджений у справі B.T. and B.K.Cs. v. Hungary (п. 107), де Суд зауважив, що доказ може випливати з набору достатньо сильних, чітких та узгоджених висновків або подібних неспростовних презумпцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує на обов’язку національних судів належним чином реагувати на конкретні та релевантні доводи сторін процесу. Ігнорування або формальне відхилення таких аргументів може бути несумісним із вимогами статті 6 § 1 Конвенції щодо справедливого судового розгляду (Cupiał v. Poland, пп. 56–57).
Варто також зазначити, що на початку судового засідання сторона захисту заявила про свою позицію щодо непідсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду. У зв’язку з поданням до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання про визначення підсудності сторона захисту просила відкласти подальший розгляд справи до вирішення зазначеного питання.
Прокурор, своєю чергою, зазначив, що сам факт подання такого клопотання не перешкоджає продовженню судового розгляду до моменту ухвалення відповідного рішення Апеляційною палатою.
Заслухавши позиції сторін, суд ухвалив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання, мотивувавши це відсутністю підстав для відкладення судового засідання.
Як повідомляють спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR, вищезазначене клопотання щодо визначення підсудності було розглянуто Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду 9 березня 2026 року. За результатами його розгляду суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання та залишити підсудність кримінального провадження за Вищим антикорупційним судом.
Водночас експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що у межах цього кримінального провадження питання щодо можливих сумнівів у належному визначенні підсудності порушувалося стороною захисту неодноразово. Зокрема, раніше зазначалося:
«У цьому контексті уваги заслуговують твердження сторони захисту про те, що підсудність Вищого антикорупційного суду первісно обґрунтовувалася участю у провадженні одного з обвинувачених — Похольчука Р.В., щодо якого в подальшому було затверджено угоду про визнання винуватості та виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження (див. детальніше Моніторинг кримінального провадження Похольчука Р.В. від 2 лютого 2026 року). При цьому інкриміновані обставини щодо інших обвинувачених — Филя С.В. та Залужного В.Б. — залишилися незмінними, а самі вони не належать до кола осіб, кримінальні провадження щодо яких прямо віднесені законом до підсудності Вищого антикорупційного суду. За таких умов аргументи захисту щодо необхідності додаткової перевірки питання підсудності об’єктивно набувають особливої ваги» (див. детальніше Моніторинг кримінального провадження Филя С.В. та Залужного В.Б. від 2 березня 2026 року).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що належне визначення підсудності є однією з ключових складових права на справедливий суд. За наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення компетентного суду такі обставини можуть впливати на дотримання принципу правової визначеності та гарантій справедливого судового розгляду. Особливого значення це питання набуває з огляду на те, що кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду, тоді як процесуальне законодавство істотно обмежує можливість повторного вирішення питання підсудності на цьому етапі.
У цьому контексті важливо, щоб доводи сторін щодо належності визначення підсудності отримали чітку, послідовну та належно мотивовану оцінку з боку національного суду. Формальне відхилення або недостатньо мотивований розгляд таких аргументів може створювати ризик виникнення сумнівів щодо дотримання принципу «суду, встановленого законом».
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що порушення принципу «tribunal established by law» здатне підривати довіру до правосуддя в демократичному суспільстві. Це поняття охоплює не лише наявність правової основи для існування суду, а й дотримання конкретних правил, що регулюють його компетенцію та діяльність ( Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, пп. 211, 213; X and Others v. Slovenia, п. 121). Суд також підкреслює, що право на суд, встановлений законом, є проявом принципу верховенства права та тісно пов’язане з гарантіями незалежності й неупередженості суду, оскільки ці гарантії мають спільну мету — забезпечення довіри суспільства до правосуддя та інституційної легітимності судової влади ( M.L. v. Poland, п. 167; Xhoxhaj v. Albania, п. 290).
З огляду на викладене, будь-які сумніви щодо законності визначення компетентного суду можуть мати значення не лише для процесуальної правильності розгляду справи, але й для сприйняття неупередженості та інституційної легітимності судового розгляду в цілому.
Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
