24. 04. 2026
17 квітня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б., обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні взяли участь обвинувачені (у режимі відеоконференції), їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було продовження долучення доказів сторони захисту.
Зокрема, захистом було подано протокол огляду разом із носієм інформації, який містив відеофайли, створені обвинуваченим. За твердженням сторони захисту, зазначені матеріали мають на меті продемонструвати фактичний механізм здійснення оціночної діяльності, зокрема порядок використання розрахункових файлів при визначенні вартості земельних ділянок.
У межах демонстрації відеоматеріалів обвинувачений надав пояснення щодо методики оцінки, зокрема щодо внесення вихідних даних, підбору об’єктів порівняння, використання коефіцієнтів, а також автоматизованого формування результату оцінки. Захист наголошував, що кінцевий результат визначається виключно на підставі введених об’єктивних даних та застосованих формул, що, на їхню думку, спростовує твердження сторони обвинувачення про можливість довільного впливу на результат оцінки.
Додатково було долучено рішення Уманської міської ради, витяги з відповідних реєстрів, а також три адвокатські запити разом із відповідями на них. Зазначеними документами, за позицією захисту, підтверджується нормативна та процедурна основа прийняття рішень щодо оцінки та продажу земельних ділянок, а також відсутність порушень у діяльності суб’єктів оцінювання.
Крім того обвинувачений Филь С.В. зазначив, що використовуваний розрахунковий файл є уніфікованим інструментом, який формує результат виключно на підставі введених параметрів. При цьому, за його словами, рецензент не зобов’язаний перевіряти всі вихідні рішення органів місцевого самоврядування або повноту вибірки об’єктів порівняння, що, на думку захисту, виключає можливість покладення на нього відповідальності за формування первинних даних.
Окремо сторона захисту акцентувала увагу на тому, що обвинувачення ґрунтується на некоректному ототожненні понять «вартість» та «ціна». Захист зазначив, що відповідно до законодавства ці категорії мають різну правову природу: вартість є результатом експертної оцінки, тоді як ціна визначається сторонами правочину та може відрізнятися від оціночної вартості. На підтвердження цього було наведено рішення Уманської міської ради, в якому окремо визначено як вартість, так і ціну земельної ділянки.
Крім того, захист наголосив, що процедура затвердження оцінки передбачає проходження відповідного контролю з боку профільних комісій органу місцевого самоврядування, які не зобов’язані автоматично погоджувати результати оцінки. Також було підкреслено, що придбання земельної ділянки після прийняття відповідного рішення є правом, а не обов’язком потенційного набувача.
Додатково адвокати послалися на наявність широких контактів у Похольчука Р.В., що, на їхню думку, ставить під сумнів логіку висунутих обвинуваченням тверджень щодо вимагання неправомірної вигоди. У зв’язку з цим сторона захисту заявила про необхідність подальшого допиту ряду осіб для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Прокурор, зі свого боку, зазначив, що надасть свої заперечення та правову оцінку доказам сторони захисту після завершення їх подання та безпосереднього дослідження у судовому засіданні.
Суд, у свою чергу, брав активну участь у процесі дослідження доказів, зокрема ставив уточнювальні запитання обвинуваченому з метою з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що реальна можливість сторони захисту подавати докази, ініціювати їх дослідження та пропонувати альтернативне тлумачення фактичних обставин є однією з базових гарантій права на захист, принципу рівності сторін і, загалом, права на справедливий судовий розгляд. Особливого значення це набуває у кримінальному провадженні, де наслідком судового розгляду може стати істотне втручання у права та свободи особи. Саме тому будь-яке обвинувачення повинно спиратися на належну, переконливу та внутрішньо узгоджену доказову базу.
У межах цього провадження заслуговують на увагу доводи сторони захисту, спрямовані як на спростування окремих фактичних тверджень обвинувачення, так і на перевірку логічної послідовності самої версії сторони обвинувачення. Зокрема, йдеться про аргументи щодо методики оцінювання, правової різниці між категоріями «вартість» і «ціна», процедур ухвалення рішень органом місцевого самоврядування, а також можливого існування альтернативного пояснення окремих подій. За таких умов національний суд зобов’язаний забезпечити не формальне, а змістовне дослідження наведених аргументів із наданням належної оцінки їх доказовому значенню.
Ключовим орієнтиром для суду у кримінальному процесі залишається стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Це означає, що сукупність доказів має бути такою, яка дозволяє дійти висновку про винуватість особи на підставі достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою даних, здатних переконати об’єктивного стороннього спостерігача. Якщо ж у матеріалах справи залишаються обґрунтовані сумніви щодо достовірності ключових фактів, причинно-наслідкових зв’язків або ролі конкретної особи, такі сумніви не можуть ігноруватися та підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого відповідно до принципу in dubio pro reo. Окремо слід підкреслити, що наявність альтернативної версії подій сама по собі не зумовлює автоматичного спростування обвинувачення, однак покладає на суд обов’язок ретельно перевірити її зміст, співвіднести з іншими доказами та чітко мотивувати причини її прийняття або відхилення. Відсутність такої оцінки може поставити під сумнів повноту судового розгляду та якість мотивування майбутнього рішення.
З цього приводу Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, включає право сторін подавати будь-які зауваження, які вони вважають релевантними для своєї справи. Це право є ефективним лише тоді, коли такі доводи дійсно «почуті», тобто належним чином розглянуті судом. Суд зобов’язаний здійснити належний розгляд клопотань, аргументів і доказів сторін без шкоди для оцінки їх доречності. Крім того, принцип змагальності та принцип рівності сторін є фундаментальними складовими поняття справедливого судового розгляду й вимагають забезпечення сторонам розумної можливості представити свою позицію без істотної процесуальної нерівності (Đurić v. Serbia, пп. 69, 71).
У справі Kolompar v. Serbia (п. 16) Суд також наголосив, що справедливий кримінальний процес передбачає, з одного боку, обов’язок сторони обвинувачення довести вину поза розумним сумнівом, а з іншого — необхідність тлумачення будь-яких обґрунтованих сумнівів на користь обвинуваченого.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що подальший розгляд цього кримінального провадження вимагатиме від національного суду ретельного підходу до оцінки доказів сторони захисту, особливо тих, що ставлять під сумнів ключові елементи обвинувачення або пропонують альтернативну версію подій. Вирішального значення набуде здатність продемонструвати у мотивувальній частині майбутнього рішення, що всі релевантні доводи сторін були реально розглянуті, а висновки щодо винуватості — за наявності таких — ґрунтуються на доказах достатньої сили та якості.
Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
