22. 07. 2026
10 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б., обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні взяли участь обвинувачені, їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання був допит свідка, викликаного за клопотанням сторони обвинувачення.
Під час допиту свідок повідомив, що особисто не знайомий з обвинуваченими. Водночас він підтвердив, що понад десять років знає Похольчука Р.В., з яким підтримував дружні стосунки. Свідок також зазначив, що проживає в місті Умані та ніколи не працював в Уманській міській раді. За словами свідка, саме до Похольчука Р.В. він звернувся за консультацією щодо придбання земельної ділянки. Останній порадив порядок звернення до відповідного органу та надалі допоміг уточнити технічні вимоги, пов’язані з проведенням оцінки земельної ділянки. Зокрема, після телефонного дзвінка від особи, яка представилася оцінювачем та повідомила про необхідність надати фотографії земельної ділянки, свідок, не маючи можливості самостійно виконати таке прохання, передав Похольчуку Р.В. контактний номер для уточнення необхідних вимог. Водночас свідок наголосив, що не уповноважував Похольчука Р.В. представляти його інтереси перед органами місцевого самоврядування, обвинуваченими чи будь-якими іншими особами. За його словами, домовленість стосувалася виключно фотографування земельної ділянки та уточнення технічних питань, пов’язаних із її оцінкою.
Крім того, свідок зазначив, що Похольчук Р.В. не повідомляв йому про вимагання коштів у зв’язку з проведенням оцінки земельної ділянки. Филь С.В. також особисто не висловлював свідку будь-яких вимог щодо надання неправомірної вигоди. Свідок наголосив, що під час відповідних подій не зазнавав тиску та не помітив ознак вимагання. Надаючи показання щодо подальших подій, свідок пояснив, що після завершення процедури приватизації Похольчук Р.В. повідомив його про використання частини коштів, які раніше були передані на придбання засобів радіоелектронної боротьби. При цьому, за словами свідка, Похольчук Р.В. не конкретизував напрями використання цих коштів, не погоджував відповідні витрати зі свідком та не звертався до нього за схваленням своїх дій.
Крім того, свідок повідомив, що користувався земельною ділянкою на умовах оренди з 2023 року та мав намір придбати її за ціною, яка не перевищувала б 1 000 доларів США за одну сотку. Разом із тим він зазначив, що був готовий сплатити вартість, визначену за результатами незалежної оцінки. Свідок також пояснив, що не обговорював із Похольчуком Р.В. бажану вартість земельної ділянки, результати її оцінки або перерахування будь-яких коштів оцінювачам. На переконання свідка, Похольчук Р.В. не мав особистої зацікавленості у продажу чи оцінюванні земельної ділянки. Свідок також зазначив, що не знає, з ким саме з оцінювачів спілкувався Похольчук Р.В., та наразі не підтримує з ним спілкування. Підсумовуючи свої показання, свідок наголосив, що не доручав Похольчуку Р.В. вчиняти від його імені будь-які дії, крім фотографування земельної ділянки та уточнення технічних вимог оцінювачів. Відповідно, інші дії Похольчука Р.В., якщо вони мали місце, за словами свідка, здійснювалися з його власної ініціативи.
Після завершення допиту прокурор заявив клопотання про виклик іншого свідка. За позицією сторони обвинувачення, його показання могли б мати значення для встановлення можливого системного характеру діяльності обвинувачених, пов’язаної з вимаганням неправомірної вигоди, та сприяти з’ясуванню всіх обставин кримінального провадження.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання. Захисник звернула увагу, що під час досудового розслідування відповідна особа не допитувалася як свідок у цьому кримінальному провадженні, що, за її словами, підтверджувалося матеріалами справи. На думку захисту, сторона обвинувачення намагалася отримати відомості, які не стосуються предмета цього провадження. Крім того, захисник зазначила, що у разі наявності відомостей про інший можливий факт одержання неправомірної вигоди такі обставини підлягали внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розслідуванню в установленому законом порядку.
Заслухавши позиції сторін, суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора. Суд зазначив, що відповідна особа раніше не допитувалася у цьому кримінальному провадженні, протокол її допиту суду не надавався, а прокурор не конкретизував, які саме обставини цього провадження можуть бути їй відомі.
Наприкінці судового засідання сторона захисту заявила клопотання про виклик для допиту свідка, яка безпосередньо проводила оцінку земельної ділянки, зазначеної в обвинувальному акті. Прокурор проти задоволення цього клопотання не заперечував. Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, зазначивши, що показання цього свідка можуть стосуватися обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження.
У зв’язку із закінченням процесуального часу, відведеного для розгляду справи, суд оголосив про завершення судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що право на виклик, допит і перевірку показань свідків є однією з ключових процесуальних гарантій права на захист та важливою складовою принципу змагальності сторін. Реалізація цього права не зводиться лише до формальної можливості поставити свідку запитання. Його практичне значення полягає у забезпеченні сторонам можливості перевірити послідовність, достовірність і надійність показань, виявити можливі суперечності, зіставити їх з іншими доказами у справі та поставити під сумнів їх доказове значення.
У цьому контексті не менш важливим є й належний розгляд клопотань сторін про виклик свідків. Такі клопотання мають бути достатньо обґрунтованими із зазначенням конкретних обставин кримінального провадження, які відповідний свідок може підтвердити або спростувати. Водночас національний суд повинен надати мотивовану оцінку кожному такому клопотанню, забезпечуючи допит лише тих свідків, показання яких є релевантними для предмета доказування та можуть вплинути на встановлення обставин кримінального провадження. Відмова у виклику свідка також має ґрунтуватися на належному обґрунтуванні, а не мати формальний характер. Такий підхід повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 6 § 3 (d) Конвенції обвинувачений має право допитувати або вимагати допиту свідків обвинувачення, а всі докази, на які посилається сторона обвинувачення, як правило, повинні бути досліджені у присутності обвинуваченого з наданням йому реальної можливості поставити під сумнів їх достовірність та доказове значення (Jaupi v. Albania, п. 98). Водночас зазначене положення не гарантує автоматичного виклику будь-якого свідка за клопотанням сторони. ЄСПЛ виходить із необхідності забезпечення рівності сторін та застосовує трискладовий критерій оцінки таких клопотань, відповідно до якого необхідно встановити: чи було клопотання належним чином обґрунтоване; чи національний суд надав достатні мотиви свого рішення щодо нього; а також чи вплинуло відповідне рішення на загальну справедливість кримінального провадження (Škoberne v. Slovenia, пп. 99–100).
У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що під час розгляду заявлених клопотань суд не обмежився формальним оголошенням результатів їх вирішення, а публічно навів мотиви прийнятих процесуальних рішень. Така практика, на думку експертів, є важливою гарантією прозорості судового розгляду, оскільки забезпечує зрозумілість судової логіки для учасників процесу та стороннього спостерігача, а також дозволяє перевірити, що рішення ґрунтується на оцінці конкретних обставин справи, а не має формального характеру.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR дійшли висновку, що під час цього судового засідання було забезпечено належні процесуальні гарантії реалізації права сторін на виклик, допит і перевірку показань свідків. Обставин, які б свідчили про порушення права на справедливий судовий не зафіксовано.
