16. 12. 2025
1 грудня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52024000000000217 відносно Похольчука Р.В., Филя С.В. та Залужного В.Б. яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеозв’язку), захисники (один з них у режимі відеозв’язку), прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони обвинувачення.
На початку судового засідання суд надав можливість захиснику Филя С.В. та Залужного В.Б. висловитися щодо доказів, які були подані прокурором у межах попередніх судових засідань у цьому кримінальному провадженні.
Зокрема, захисник зазначила, що доповідна записка про реєстрацію кримінального провадження не є належним доказом, оскільки вона була складена до моменту офіційної реєстрації кримінального провадження. Також сторона захисту звернула увагу, що, на їхню думку, частина матеріалів була перенесена з іншого кримінального провадження, що призвело до невідповідностей у даних. За твердженням захисту, такі документи фактично є «копіями» із паралельного провадження, а тому не можуть розглядатися як належним чином зібрані докази в межах цього кримінального провадження.
Також, аналізуючи постанову про визначення старшого слідчого групи, захисник наголосила на відсутності доказів її належного підписання. За її словами, з матеріалів справи не вбачається, з якого саме моменту слідчі набули повноважень у цьому кримінальному провадженні та чи набули вони таких повноважень узагалі. Крім того, на думку адвоката, визначення групи детективів не відповідає вимогам чинного законодавства.
Окремо захисник зазначила, що, на її переконання, дане кримінальне провадження не є підслідним Національному антикорупційному бюро. У цьому ж контексті вона наголосила, що прокурор не мав правових підстав для об’єднання кримінальних проваджень, у зв’язку з чим постанова про їх об’єднання, на її думку, є неналежним та недопустимим доказом.
Захисник звернула увагу і на те, що прокурор отримав доступ до низки доказів у неналежний та не передбачений законом спосіб — шляхом винесення постанови без здійснення судового контролю. У зв’язку з цим, на її думку, такі докази підпадають під доктрину «плодів отруєного дерева» та є недопустимими.
Також було зазначено, що сторона обвинувачення отримала доступ до відомостей, що становлять банківську таємницю обвинувачених, без попереднього дозволу суду в межах цього кримінального провадження.Захисник наголосила, що доступ було отримано до низки доказів без належних процесуальних дозволів, а відтак усі такі докази є недопустимими.
Окрім того, адвокат звернула увагу на зміну показань обвинуваченого Похольчука Р.В., водночас зазначивши, що стороні захисту не був наданий для огляду мобільний телефон Похольчука Р.В., який, на її переконання, має істотне значення для оцінки достовірності таких показань.
У зв’язку з викладеним сторона захисту просила суд визнати докази, подані прокурором, недопустимими, а також долучити до матеріалів справи відповідне письмове клопотання.
Суд долучив зазначене клопотання до матеріалів справи. У подальшому судове засідання було відкладено.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що доводи сторони захисту стосуються фундаментальних процесуальних гарантій, які безпосередньо пов’язані з правом на справедливий судовий розгляд, гарантованим статтею 6 ЄКПЛ. Зауваження щодо повноважень органу досудового розслідування, законності процесуального керівництва, порядку об’єднання кримінальних проваджень, а також способу отримання доказів мають важливе значення, оскільки йдеться не про їх зміст, а про саму здатність таких доказів бути використаними в судовому розгляді.
Особливої уваги потребують твердження сторони захисту про отримання доказів без належного судового контролю, зокрема доступ до банківської таємниці та інших охоронюваних законом відомостей. За стандартами ЄСПЛ, докази, отримані з порушенням основоположних процесуальних гарантій або без передбачених законом дозволів, можуть поставити під сумнів справедливість провадження в цілому, навіть якщо вони формально мають доказове значення.
Варто наголосити, що як неодноразово підкреслював Європейський суд з прав людини, у контексті оцінки належності доказів ключовим є питання, чи було провадження в цілому справедливим, включаючи спосіб отримання і використання доказів. При цьому особливого значення набуває з’ясування, чи мала сторона захисту змогу ефективно поставити під сумнів їх достовірність. Також до уваги береться якість доказів, включаючи обставини їх отримання, які можуть викликати сумніви в їхній надійності або точності (Macharik v. The Czech Republic, п. 51–52). У цьому контексті також необхідно оцінювати, чи були заперечення сторони захисту належним чином розглянуті національними судами. Судове рішення має свідчити про те, що основні питання справи були дійсно розглянуті, а позиція захисту — почута. Хоча суд не зобов’язаний відповідати на кожен аргумент сторони, з тексту рішення повинно бути очевидно, що ключові заперечення не були залишені поза увагою. Цей підхід чітко сформульовано у рішенні Severin v. Romania (п. 69, 72–74). Окрім того, як наголошено у справі Ezeoke v. The United Kingdom (п. 51), одним з основоположних елементів права на справедливий судовий розгляд є надання кожній стороні реальної можливості представити свою позицію в умовах, що не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.
Крім того, згідно з доктриною “плодів отруєного дерева”, якщо первинне джерело доказів було здобуто з порушенням закону, то всі похідні від нього докази автоматично вважаються недопустимими. Цей підхід передбачає аналіз не ізольованих доказів, а всього причинно-наслідкового ланцюга, що веде від первинного порушення до наступних доказових матеріалів. Ключовим моментом є наявність логічного та обґрунтованого припущення, що ці докази не могли б з’явитися, якби не було порушень на початковому етапі. Це положення покликане не лише захищати права обвинувачених, а й запобігати практиці заохочення слідчих органів до порушень, які в іншому разі могли би залишитися безкарними.
Як зазначає ЄСПЛ з цього приводу питання, на яке слід відповісти, полягає в тому, чи було провадження загалом, включно зі способом здобуття доказів, справедливим. Це вимагає аналізу наявної “незаконності” та, у випадку порушення іншого права, передбаченого Конвенцією, — визначення характеру цього порушення (Almaši V. Serbia. п.100).
Щодо тверджень про зміну показів одним із обвинувачених, то варто зазначити, що коли пояснення одного з обвинувачених істотно змінюються у ході провадження та водночас мають визначальне значення для встановлення фактичних обставин і правової оцінки подій, на національні суди покладається обов’язок ретельно дослідити як мотиви таких змін, так і їх узгодженість з іншими доказами у справі. Відсутність належної процесуальної оцінки подібних розбіжностей може поставити під сумнів цілісність доказової конструкції та негативно вплинути на загальну справедливість судового розгляду.
Згідно з практикою ЄСПЛ, у разі, коли у справі наявні суперечливі або внутрішньо непослідовні показання, особливо з боку осіб, які мають прямий стосунок до подій або організацій, що фігурують у справі, суд зобов’язаний не лише фіксувати ці показання, але й критично їх переосмислювати. У таких випадках застосування презумпції невинуватості та принципу in dubio pro reo є не питанням розсуду суду, а прямим обов’язком, що випливає зі статті 6 § 2 Конвенції (Telfner v. Austria, п 15).
З огляду на все вищезазначене варто підкреслити, що у випадках заявлення доводів щодо недопустимості доказів на національні суди покладається обов’язок надати всебічну та змістовну оцінку всім відповідним обставинам у їх сукупності. Така оцінка має здійснюватися з урахуванням стандартів Європейської конвенції з прав людини, зокрема принципів справедливого судового розгляду та ефективного судового контролю за діями сторони обвинувачення.
Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
