28. 03. 2026
9 березня 2026 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52019000000000504 (справа № 991/4073/21), під час якого продовжився розгляд апеляційної скарги сторони захисту на вирок Вищого антикорупційного суду від 1 березня 2023 року.Зазначеним вироком колишнього керівника ДП «МА «Бориспіль» Дихне Євгенія Григоровича та начальницю служби орендних відносин Левочко Олесю Василівну було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). У судовому засіданні взяли участь обвинувачені, їхні захисники, представники потерпілих, прокурор, а також колегія суддів під головуванням Бондаря С.Б. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Станом на момент проведення засідання судовий розгляд перебував на стадії судових дебатів. У межах цього засідання стороні захисту було надано можливість викласти свою позицію.
Під час виступу захисник Дихне Є.Г. зосередила аргументацію на питаннях допустимості та достовірності одного з ключових доказів обвинувачення — висновку судової експертизи. Зокрема, сторона захисту вказала на те, що експерт-будівельник, на її думку, вийшов за межі своєї спеціальної компетенції, самостійно здійснивши аналіз питань, пов’язаних із оподаткуванням орендної плати податком на додану вартість, що належить до сфери спеціальних знань у галузі економіки. У цьому контексті захист зазначив, що використані експертом підходи до розрахунків, за його позицією, ґрунтуються на даних, які не відповідають вимогам податкового законодавства та нормативного регулювання оренди державного майна. Також було підкреслено, що питання оподаткування таких операцій є предметом правового регулювання, а не експертного тлумачення у межах будівельно-технічної експертизи.
Крім того, сторона захисту звернула увагу на зміст розрахункових таблиць, наведених у висновках експертів, зазначивши, що вони, за її оцінкою, можуть містити неточні або умовно змодельовані показники. У зв’язку з цим захист поставив під сумнів коректність визначення сум можливих збитків та інших фінансових показників, які були використані як складова обґрунтування обвинувачення.
У подальшому сторона захисту деталізувала обставини, за яких, на її думку, неточні вихідні дані щодо вартості оренди та показників пасажиропотоку були перенесені до економічних розрахунків, що могло призвести до викривлення кінцевих результатів. Також було зазначено, що експерти-економісти, за твердженням захисту, не врахували наявну у матеріалах справи первинну документацію (зокрема меморіальні ордери та платіжні документи), яка, на думку сторони захисту, підтверджує нарахування платежів без ПДВ. У цьому контексті захисник поставила під сумнів повноту та об’єктивність проведених експертних досліджень, які становлять важливу частину обвинувачення.
Водночас, як зазначають спостерігачі IAC ISHR, під час виступу адвоката один із суддів колегії неодноразово переривав виклад позиції, зазначаючи, що наведені доводи мають повторюваний характер. Суд звернув увагу, що питання, пов’язані з аналізом експертних висновків, вже досліджувалися на попередніх стадіях судового провадження, тоді як стадія судових дебатів не передбачає їх повторного дослідження. У відповідь захисник зазначила, що наведені нею аргументи стосуються обставин, які, за її позицією, не отримали належної оцінки раніше або були уточнені в ході судового розгляду, у зв’язку з чим стадія судових дебатів є процесуальною можливістю для їх узагальнення та оцінки. Суддя закликав захисника утриматися від дискусії з судом.
У подальшому, з огляду на необхідність розгляду інших справ, призначених до слухання, суд перервав виступ сторони захисту та повідомив про продовження судових дебатів у наступному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за доцільне наголосити, що стадія судових дебатів у кримінальному провадженні має принципове значення для формування остаточної оцінки доказів та правових позицій сторін. Саме на цьому етапі відбувається інтеграція результатів дослідження доказів у цілісну аргументаційну модель, яка має дозволити суду дійти висновків, що відповідають стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом».
У цьому контексті вирішального значення набуває якість оцінки доводів сторін щодо ключових доказів, особливо у випадках, коли вони стосуються їх допустимості, достовірності або повноти. Наявність обґрунтованих застережень щодо надійності окремих доказів або їх внутрішньої узгодженості може впливати не лише на їхню доказову силу, але й на спроможність доказової бази в цілому досягти необхідного рівня переконливості.
Як випливає з практики ЄСПЛ, доведення вини має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, які у своїй єдності виключають будь-яке інше розумне пояснення подій (Kobets v. Ukraine, п. 43). Відповідно, у разі наявності суперечностей, неповноти або сумнівів щодо вихідних даних, використаних при формуванні доказів, ці обставини підлягають оцінці не ізольовано, а у їх кумулятивному впливі на загальну переконливість обвинувачення.
Окремої уваги у цьому контексті заслуговують доводи сторони захисту щодо якості та повноти експертних досліджень, які становлять істотну частину доказової конструкції обвинувачення. У підході ЄСПЛ визначальним є не формальний статус доказу, а його здатність забезпечити справедливість провадження в цілому (Škoberne v. Slovenia, пп. 99–100; Schenk v. Switzerland, п. 46). Відтак, питання меж експертної компетенції, коректності вихідних даних та повноти врахування матеріалів справи безпосередньо пов’язані з оцінкою надійності таких доказів. Європейський суд з прав людини також послідовно наголошує, що при визначенні справедливості провадження необхідно оцінювати, чи були забезпечені права сторони захисту, зокрема її реальна можливість оскаржити докази та заперечити проти їх використання в умовах змагальності та рівності сторін. У цьому аспекті особливого значення набуває те, чи були як обвинувальні, так і виправдувальні докази належним чином досліджені та враховані судом (Severin v. Romania, п. 69, 72–74).
Недоліки у процедурі отримання, аналізу або оцінки доказів, за підходом ЄСПЛ, можуть мати визначальний вплив на справедливість провадження в цілому, якщо вони призводять до порушення процесуального балансу між сторонами або обмежують ефективність реалізації права на захист (Mehmet Zeki Doğan v. Turkey (No. 2), пп. 84–85). У цьому сенсі важливим є не лише фактичне дослідження доказів, але й якість процесуального реагування на доводи сторони захисту.
У світлі зазначеного особливої ваги набуває питання забезпечення реальної, а не формальної можливості сторін викласти свою позицію під час судових дебатів. Будь-які обмеження у виступах сторін мають оцінюватися крізь призму їхньої пропорційності та впливу на здатність сторони ефективно представити свою аргументацію. Формальне надання слова без реальної можливості викласти релевантні доводи може впливати на сприйняття справедливості провадження з точки зору об’єктивного спостерігача.
ЄСПЛ послідовно підкреслює, що принципи змагальності та рівності сторін є фундаментальними складовими права на справедливий судовий розгляд. Вони вимагають забезпечення «справедливого балансу» між сторонами, за якого кожна сторона має реальну можливість представити свою позицію в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище, а також ознайомитися та прокоментувати всі докази та зауваження з метою впливу на рішення суду (Abdulaal Naser and Others v. Denmark, п. 156; İ.Ç. v. Turkey, п. 49).
Таким чином, у подібних провадженнях сукупність процесуальних факторів — зокрема повнота дослідження доказів, характер реагування на доводи сторін, а також реальність здійснення права бути почутим — може мати визначальне значення для оцінки того, чи виглядає судовий розгляд таким, що відповідає стандартам справедливості та забезпечує належний рівень переконливості для стороннього, об’єктивного спостерігача.
Враховуючи вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
