27 червня 2024 року у Київському апеляційному суді (далі – КАС) в рамках кримінального провадження №42020000000002261 відбувся розгляд апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 09.05.2024 р. щодо продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою народномудепутату ІX скликання Дубінському Олександру Анатолійовичу, якого підозрюють у вчиненні дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України по ч.1 статті 111 та ч.1 статті 255 КК України. Суд засідав у складі колегії трьох суддів з головуючим Мельником Я.С. Також у судовому засіданні був присутній прокурор, підозрюваний Дубінський О.А. та його захисники.

На початку судового засідання підозрюваний Дубінський О.А. заявив відвід одному з членів суддівської колегії – Матвієнко Ю.О. Рідний батько дочки Матвієнко Ю.О. загинув у війні проти Російської Федерації, а Дубінський О.А. в рамках даного кримінального провадження підозрюється у співпраці з Росією. На думку підозрюваного, це є достатньою підставою сумніватися у можливості судді виносити об’єктивні та неупередженірішення в рамках цього кримінального провадження в цілому.

Заслухавши доводи сторін, суд ухвалив відмовити в задоволені даного відводу та продовжити розгляд питання щодо запобіжного заходу.

Стосовно безсторонності та неупередженості суддів ЄСПЛ повторює, що “безсторонність” зазвичай означає відсутність упередженості. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися (i) відповідно до суб’єктивного критерію, згідно з яким необхідно враховувати особисте переконання та поведінку конкретного судді – тобто, чи мав суддя будь-яку особисту упередженість щодо конкретної справи, та (ii) відповідно до об’єктивного критерію, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд надав достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості. У зв’язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певне значення; іншими словами, “правосуддя має бути не тільки здійснене, але й так, щоб було видно, що воно здійснене”, оскільки йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти в суспільство. Таким чином, будь-який суддя, щодо якого є законні підстави побоюватися відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід (Saakashvili v. Georgia п.120,122). Враховуючи обставини даної справи, ми не можемо однозначно стверджувати, що суд усунув усі, навіть найменші побоювання стосовно неупередженості судді Матвієнко Ю.О., а доводи Дубінського О.А. про упередженість судді є однозначно необґрунтованими. 

Після відхилення судом відводу, Дубінський О.А. попросив відкласти засідання до оголошення повного тексту ухвали та ознайомлення з мотивувальною частиною ухвали. Суд дане клопотання відхилив.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують на тому, що стаття 6 Європейської конвенції прав людини (далі – ЄКПЛ) вимагає від національних судів належного викладення мотивів, на яких ґрунтуються їхні рішення. Не вимагаючи детальної відповіді на кожен аргумент, це зобов’язання передбачає, що сторона судового провадження може очікувати конкретної та чіткої відповіді на ті заяви, які мають вирішальне значення для результату відповідного провадження (Abbasali Ahmadov and others v. Azerbaijan 88-90). Враховуючи, що в своєму відводі підозрюваний поставив під сумнів питання безсторонності суду, що є однією з ключових умов дотримання права на справедливий судовий розгляд, важливість ознайомлення підозрюваного з мотивувальною частиною ухвали є об’єктивно виправданою. 

Після цього суд розглянув апеляційну скаргу сторони захисту щодо продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та залишив її без задоволення.

Під час подальшого моніторингу даного судового засідання спостерігачами IAC ISHR було зафіксовано ряд обставин, які можуть свідчити про наявність порушення права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

По-перше, захисники підозрюваного звернули увагу суду на те, що протягом всього досудового розслідування сторона обвинувачення відхиляє клопотання стосовно допиту ключового свідка в провадженні –  Колєснікова І.В., на основі свідчень якого і почалось дане кримінальне провадження. На думку сторони захисту, суд також не звертає увагу на дану ситуацію, оскільки захисники неодноразово звертали увагу і суддів Печерського районного суду м.Києва, і Київського апеляційного суду на проблему з допитом. Як зазначають експерти моніторингової місії IAC ISHR, можливість допиту ключових свідків є однією з умов забезпечення повної «рівності сторін» у справі, що розглядається. Ігнорування даного права створює умови в яких можливе порушення принципів змагальності та рівності сторін судового процесу, гарантованих пунктом 1 статтею 6 ЄКПЛ.

ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, включає право сторін провадження подавати будь-які зауваження, які вони вважають такими, що стосуються їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є гарантування не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних, це право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження дійсно “почуті”, тобто належним чином розглянуті відповідним судом. Іншими словами, дія статті 6 полягає, серед іншого, в тому, що на “суд” покладається обов’язок провести належний розгляд подань, аргументів і доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінки їхньої доречності. Крім того, ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними складовими поняття “справедливий судовий розгляд” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Đurić v. Serbia п.69, 71). Враховуючи ситуацію, яка склалась протягом цього провадження, важко однозначно стверджувати, що такий “баланс” між сторонами, якого вимагає Конвенція, був належним чином дотриманий, а суд належним чином розглянув та надав оцінку зауваженням сторони захисту.

ЄКПЛ гарантує підозрюваному перелік процесуальних прав, які повинні неухильно забезпечуватись національними судами для дотримання справедливості судового розгляду, у їх числі:

(d) право допитувати або мати право допитати свідків, які свідчать проти особи, і вимагати виклику та допиту свідків, які виступають проти нього, на тих самих умовах, що й свідки, які дають показання проти нього (п.1 ст.6 ЄКПЛ).

ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що підпункт «d» пункту 3 статті 6 Конвенції не вимагає присутності та допиту кожного свідка з боку обвинуваченого; скоріше, основною метою цього положення (на що вказують слова «за однакових умов») є забезпечення повної «рівності сторін» у справі, що розглядається (Škoberne v. Slovenia п.99). Тобто, як стороні захисту, так і стороні обвинувачення повинна бути надана однакова, рівна можливість у допиті свідків. Тим гостріше постає питання, коли воно стосується ключового свідка по справі, і можливість допитати його була тільки в сторони обвинувачення.

По-друге, дане провадження за словами сторони захисту зареєстровано у 2020 році, а підозрюваний перебуває під вартою із листопада 2023 року. Протягом всього часу знаходження під вартою Дубінського О.А. ситуація у провадженні не змінилася, та, виходячи з клопотання, слідством не було виявлено нових фактів, які б дозволили сформулювати та передати до суду обвинувальний акт. Крім того, як випливає з матеріалів справи органи слідства в рамках негласних слідчих дій провели тільки одну експертизу.  Враховуючи ці обставини постає питання в ефективності проведення такого розслідування.

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що навіть якщо підстави для тримання особи під вартою є «відповідними» та «достатніми», Суд також повинен з’ясувати, чи проявили компетентні національні органи «особливу старанність» при здійсненні провадження. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки він є коротким, має бути переконливо продемонстроване органами влади (Radonjić and Romić v.Serbia, п.69-70). Оцінюючи, чи була дотримана вимога “особливої ретельності”, ЄСПЛ враховує, серед іншого, загальну складність провадження, будь-які періоди невиправданої затримки та кроки, вжиті органами влади для прискорення провадження з метою забезпечення того, щоб загальна тривалість тримання під вартою залишалася “розумною” (Lisovskij v. Lithuania, п.68) Враховуючи швидкість та наявні результати досудового розслідування в даному провадженні, ми не можемо однозначно стверджувати що старанність та ретельність проведення досудового розслідування відповідають духу ЄКПЛ.

По-третє, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на позицію сторони обвинуваченнящодо ризиків невиконання Дубінським О.А. своїх процесуальних обов’язків. Ризики, зазначені у клопотанні на підставі якого було прийнято рішення про продовження тримання під вартою є абсолютно ідентичними ризикам, які були перераховані слідством у минулому клопотанні (01.04.2024), так і в клопотанні до нього – від 08.02.2024.Тобто сторона обвинувачення вважає, що ризики не тільки зберігаються протягом всього досудового розслідування, а й з плином часу не зменшуються. Така позиція суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини.

ЄСПЛ визначає, що зі спливом часу, за умови здійснення належного досудового розслідування, ризики зменшуються. Більше того, при обгрунтуванні клопотання про продовження тримання під вартою, перелічуючи конкретні підстави (ризики) чому запобіжний захід необхідно продовжити, органи влади повинні навести обгрунтовані причини та пояснення, чому вони вважають ці підстави застосованими до справи заявника для того, щоб можливе порушення п.3 ст.5 ЄКПЛ не набуло повторюваного характеру, а тримання під вартою не стало необгрунтованим (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50-51). Існування таких ризиків має бути належним чином встановлено, а аргументація органів влади щодо цього не може бути абстрактною, загальною або стереотипною (Affaire karaca v. Türkiye, п.139). 

Зважаючи на те, що як ризики, так і їх фактичне обґрунтування не змінюється, то виникають сумніви щодо того наскільки обґрунтованим є застосування даного запобіжного заходу відносно підозрюваного. Та обставина, що суд першої та апеляційної інстанцій не надали даному факту достатньої уваги може призвести до сумнівів у дотриманні права на справедливий суд в контексті статей 5 та 6 ЄКПЛ. 

Експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють глибокі занепокоєння стосовно заяви Дубінського О.А. стосовно того, що під час перебування в СІЗО він двічі піддавався побоям – у листопаді 2023 року при затримані. Більше того, факти побоїв були зафіксовані та підтвердженні лікарськими висновками. Захисники неодноразово звертались в органи досудового розслідування для внесення даних щодо цього в ЄРДР, проте суд I інстанції відмовив в задоволенні клопотання. Після цього, за словами захисників вони оскаржували дане рішення в апеляційній інстанції, проте,  розгляд 6 разів відкладався не з вини сторони захисту, а на 7 розгляд клопотання було повернуто до суду I інстанції. Дана ситуація має об’єктивні ознаки порушення заборони катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання (ст.3 ЄКПЛ). 

ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що умови тримання під вартою за жодних обставин не повинні викликати в особи, позбавленої волі, почуття страху, тривоги і неповноцінності, які можуть принизити її гідність і, можливо, зламати її фізичний і моральний опір (Affaire Temporale v. Italy. п.74). Крім того, якщо особа робить обґрунтовану заяву про те, що вона стала жертвою дій, що суперечать цим положенням, національні органи влади повинні провести ефективне офіційне розслідування з метою встановлення фактів, виявлення та, за необхідності, покарання винних осіб (Affaire Z с. République Tchèque п.53). Основною метою розслідування за статтею 3 Конвенції є забезпечення ефективного виконання національного законодавства, що забороняє катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання у справах, до яких причетні представники або органи держави, а також забезпечення їхньої відповідальності за жорстоке поводження, що сталося під їхньою відповідальністю. Розслідування має бути ретельним, що означає, що органи влади повинні завжди робити серйозні спроби з’ясувати, що сталося, і не повинні покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки для закриття розслідування (Tsaava and others v. Georgia п.203-205, 209). Враховуючи обставинами озвучені підозрюваним та його захисниками, ми не можемо стверджувати, що в даному судовому процесі належним чином було дотримано принцип заборони катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання.

Також спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на ситуацію яка мала місце під час знаходження суддів в нарадчій кімнаті. Між підозрюваним та прокурором відбувся емоційний діалог, у результаті якого прокурор сказав, що: “кожен зараз на своєму місці”, звертаючись до Дубінського О.А. Дане висловлювання на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR може свідчити про упередженість прокурора як посадової особи, та порушення принципу презумпції невинуватості (п.2 ст.6 ЄКПЛ).

ЄСПЛ з приводу порушення принципу презумпції невинуватості зазначає, що презумпція невинуватості, закріплена в пункті 2 статті 6, є одним з елементів справедливого судового розгляду. Право на презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої (підозрюваної) у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її винуватість до того, як її вину буде доведено в законному порядку. Достатньо, навіть за відсутності будь-якого формального висновку, щоб існували певні підстави вважати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним (Nadi̇r Yildirim and others v. Türki̇ye. п.66). Враховуючи той факт, що при цьому були присутні представники ЗМІ, висловивлювання прокурора могло бути використано для формування відповідної суспільної думки.

Враховуючи все вищезазначене експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даному процесі можуть мати місце порушення принципу презумпції невинуватості (п.2 ст.6 ЄКПЛ), заборони катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання (ст.3 ЄКПЛ), обґрунтованості досудового тримання під вартою (п.3 ст.5 ЄКПЛ), права на захист (п.3 ст.6) та права на справедливий судовий розгляд (п.1 ст.6).