23. 05. 2024
9 травня 2024 року у Печерському районному суді м. Києва відбувся розгляд клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження No42020000000002261 відносно народного депутата ІX скликання Дубінського Олександра Анатолійовича, якого підозрюють у вчиненні дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України по ч.1 статті 111 та ч.1 статті 255 КК України. У залі судового засідання були присутні захисники, підозрюваний Дубінський О. А., прокурор та головуючий суддя Литвинова І.В.
Варто зазначити, що запобіжний захід Дубінському О.А. було обрано 14.11.2023 р. та продовжено тричі (11.01.2024, 09.02.2024, 02.04.2024). У результаті даного судового засідання суд ухвалив рішення вчетверте продовжити виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Експерти IAC ISHR провели аналіз та порівняння поданого клопотання та попереднього (від 01.04.2024) в частині обґрунтування слідством потреби в продовженні запобіжного заходу, зокрема в частині ризиків невиконанням Дубинським О.А. покладених на нього процесуальних обов’язків та переліку слідчих дій, які слідство вважає за необхідне виконати для закінчення досудового розслідування. Серед перелічених слідчих дій хочемо звернути увагу на проведення трьох експертиз звукозаписів та допиту осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні (20 осіб). Варто зазначити, що вищезгадані 3 експертизи в обгрунтуваннях для продовження запобіжного заходу слідство вказує не вперше. Як випливає з аналізу минулих клопотань (від 08.02.2024 та 01.04.2024) слідство проводить цю слідчу дію щонайменше 4 місяці, крім того не вказано навіть мінімальні строки її завершення. Що стосується допиту свідків, то перелік цих свідків був визначений ще в минулому клопотанні (02.04.2024), більше того, допит деяких свідків проводився вже тоді. Станом на зараз слідство проводить допити щонайменше 2 місяці та просить суд надати ще стільки ж часу. Варто також зазначити, що протягом всього часу знаходження під вартою Дубінського О.А. ситуація у провадженні не змінилася, та, виходячи з клопотання, слідством не було виявлено нових фактів, які б дозволили сформулювати та передати до суду обвинувальний акт. Враховуючи ці обставини постає питання в ефективності проведення такого розслідування.
ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що навіть якщо підстави для тримання особи під вартою є «відповідними» та «достатніми», Суд також повинен з’ясувати, чи проявили компетентні національні органи «особливу старанність» при здійсненні провадження. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки він є коротким, має бути переконливо продемонстроване органами влади (Radonjić and Romić v.Serbia, п.69-70). Оцінюючи, чи була дотримана вимога “особливої ретельності”, ЄСПЛ враховує, серед іншого, загальну складність провадження, будь-які періоди невиправданої затримки та кроки, вжиті органами влади для прискорення провадження з метою забезпечення того, щоб загальна тривалість тримання під вартою залишалася “розумною” (Lisovskij v. Lithuania, п.68) Враховуючи швидкість та наявні результати досудового розслідування в даному провадженні, ми не можемо однозначно сказати, чи відповідні органи проявляють належну старанність.
Щодо ризиків, які на думку слідства зберігаються в даному провадженні, то вони абсолютно ідентичні з ризиками, які були перераховані слідством як у минулому клопотанні (01.04.2024), так і в клопотанні від 08.02.2024, тобто сторона обвинувачення вважає, що ризики не тільки зберігаються протягом всього досудового розслідування, а й з плином часу не зменшуються. Проте така позиція суперечить сталій практиці ЄСПЛ.
ЄСПЛ визначає, що зі спливом часу ризики зменшуються. Більше того, щоразу, коли суд виносить рішення щодо доцільності продовження досудового тримання під вартою, він зобов’язаний заново оцінити підстави для продовження такого запобіжного заходу. “ Якщо суд продовжує тримання під вартою, при цьому в обґрунтуванні кожен раз використовуючи однакові, та відверто шаблонні, формулювання, не демонструючи, що він насправді приділяє увагу плинові часу, вимоги та основна ідея п.3 ст. 5 ЄКПЛ не дотримуються ” (Tiron v. Romania, п.39). Більше того, при обгрунтуванні клопотання про продовження тримання під вартою, перелічуючи конкретні підстави (ризики) чому запобіжний захід необхідно продовжити, органи влади повинні навести обгрунтовані причини та пояснення, чому вони вважають ці підстави застосованими до справи заявника для того, щоб можливе порушення п.3 ст.5 ЄКПЛ не набуло повторюваного характеру, а тримання під вартою не стало необгрунтованим (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50-51). Існування таких ризиків має бути належним чином встановлено, а аргументація органів влади щодо цього не може бути абстрактною, загальною або стереотипною (Affaire karaca v. Türkiye п.139).
Зважаючи на те, що як ризики, так і їх фактичне обґрунтування не змінюється, то виникають сумніви щодо того наскільки обґрунтованим є застосування даного запобіжного заходу відносно підозрюваного.
Крім того, зважаючи на термін тримання під вартою Дубинського О.А. (у даній справі уже вчетверте продовжують запобіжний захід у вигляді тримання під вартою), вважаємо за потрібне наголосити, що оцінка відповідних і достатніх підстав для досудового ув’язнення не може бути відокремлена від фактичної тривалості такого ув’язнення. Пункт 3 статті 5 Конвенції не може розглядатися як такий, що дозволяє досудове тримання під вартою беззастережно, за умови, що воно триває не довше певного періоду. Чим довше триває досудове тримання під вартою, тим більше обґрунтувань потрібно для переконливої демонстрації передбачуваного ризику або ризиків у разі звільнення підозрюваного з-під варти (Maassen v. the Netherlands п.62).
Враховуючи все вищезазначене, а також досвід минулих засідань на яких проводився моніторинг експертами IAC ISHR, ми приходимо до висновку, що в даній справі все більше ознак автоматичного продовження судом такого запобіжного заходу. Так як немає жодних ознак того, що суд при кожному продовженні даного запобіжного заходу проводить заново оцінку як ризиків, так і інших обставин зазначених прокурором у клопотаннях. ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що будь-яка система автоматичного досудового тримання під вартою сама по собі несумісна з пунктом 3 статті 5 Конвенції. Якщо закон передбачає презумпцію щодо підстав для досудового тримання під вартою, наявність конкретних фактів, що призводять до відступу від правила поваги до особистої свободи, все ж таки має бути переконливо доведена (Affaire karaca v. Türkiye п.145).
Також варто додати, що підозрюваний неодноразово наголошував у судових засіданнях, що він не довіряє суду, так як суд, на його думку, повністю діє на стороні обвинувачення. Зважаючи на процесуальну поведінку суду стосовно задоволення клопотань сторони обвинувачення (суд не проводить заново оцінку ризиків, зазначених у клопотання прокурора; додатково не обґрунтовує подальше продовження такого запобіжного заходу, незважаючи на тривалий строк діє такого заходу), то такі сумніви підозрюваного не можуть вважатися повністю необґрунтованими. ЄСПЛ зазначає, що наявність неупередженості для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, який враховує особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надають достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Toivanen v. Finland п.32). Враховуючи все вищезазначене, то виникають сумніви стосовно того, що суд надав достатньо гарантій підозрюваному в дотриманні цього принципу.
Підсумовуючи все вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даному судовому процесу можуть мати місце порушення принципу обґрунтованості досудового тримання під вартою (п.3 ст.5 ЄКПЛ) та принципу безсторонності суду (п.1 ст.6 ЄКПЛ).
