13. 07. 2026
9 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52022000000000228 відносно Дубілета О.В., якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (розтрата коштів ПАТ КБ «Приватбанк», легалізація злочинних доходів та службове підроблення документів, що, за версією обвинувачення, спричинило значні фінансові збитки банку). У цьому ж провадженні обвинувачуються: Яценко В.А. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; Бичихіна О.А. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; Онищенко Н.В. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; Шмальченко Л.О. — за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; Конопкіна Н.О. — за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя — Галабала М.В., судді — Сердюкова І.О. та Ногачевський В.В. Обвинувачена Бичихіна О.А. була відсутня в судовому засіданні.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони обвинувачення.
Зокрема, було досліджено низку матеріалів, отриманих від АТ КБ «ПриватБанк», зокрема відповіді на запити органу досудового розслідування щодо структури власності банку, його внутрішньої організації та нормативного регулювання діяльності працівників. Окрему увагу було приділено статутам банку, чинним у період подій, що становлять предмет обвинувачення. Відповідні редакції статутів зберігалися на електронному носії та, за позицією сторони обвинувачення, містили положення, яких мали дотримуватися обвинувачені під час виконання своїх службових повноважень. Також досліджувалися матеріали щодо порядку ознайомлення працівників банку зі службовими обов’язками. У відповідь на відповідний запит АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію про процедуру такого ознайомлення, а також електронні документи, які, на думку сторони обвинувачення, підтверджують факт доведення до відома обвинувачених їхніх функціональних обов’язків. Водночас під час дослідження матеріалів зазначалося, що окремі посадові інструкції не складалися, у зв’язку із чим зміст повноважень відповідних осіб встановлювався також на підставі статутних документів, виписок із наказів, довіреностей та інших внутрішніх актів банку. Серед досліджених матеріалів містилася, зокрема, довіреність, видана Шмальченко Л.О., яка надавала повноваження на підписання окремих договорів. Крім того, суд досліджував виписки з наказів та інші документи, що стосувалися розподілу функцій і повноважень між працівниками банку.
Окремий блок досліджених доказів стосувався фінансової діяльності АТ КБ «ПриватБанк», зокрема документів щодо руху коштів, стану окремих рахунків, заборгованості та інших фінансових показників. Частина цих матеріалів була отримана з інформаційної системи «Промінь». За поясненнями сторони обвинувачення, у зазначеній системі містилися документи щодо окремих рахунків, водночас інформація про окремі показники заборгованості в ній була відсутня.
Крім того, суд продовжив дослідження матеріалів, пов’язаних із наданням банком кредитних коштів, а також окремих судових рішень, які, за позицією сторони обвинувачення, мають значення для оцінки відповідних фінансових операцій та перевірки обставин, викладених в обвинувальному акті. Під час судового засідання також було розглянуто клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про долучення додаткових матеріалів до кримінального провадження. У ході дослідження електронних доказів сторона обвинувачення звернула увагу на зміну розміру одного з електронних файлів, пояснивши це долученням відповідних додатків, а також продемонструвала наявність документів на електронних носіях і надала пояснення щодо їх походження та змісту.
У зв’язку із закінченням процесуального часу, відведеного для проведення судового засідання, подальше дослідження доказів було відкладено до наступного судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що стадія дослідження доказів має визначальне значення для забезпечення справедливості кримінального провадження. Саме на цьому етапі сторони повинні мати реальну можливість ознайомитися зі змістом доказів, висловити заперечення щодо їх належності, допустимості, достовірності та доказового значення, а суд — безпосередньо дослідити відповідні матеріали й сформувати власну оцінку їхньої переконливості у сукупності з іншими доказами у справі. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, принципове значення має не лише формальне відкриття матеріалів стороні захисту, а й забезпечення практичної та ефективної можливості користуватися ними під час судового розгляду, аналізувати їхній зміст, ставити під сумнів надійність і процесуальне походження, а також наводити власні аргументи та докази на спростування позиції сторони обвинувачення. У цьому ж контексті ЄСПЛ підкреслює, що справедливість провадження вимагає надання стороні захисту реальної можливості оспорювати докази та заперечувати проти їх використання, а національні суди повинні належним чином реагувати на ключові зауваження сторін щодо доказової бази (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87).
Важливо також наголосити, що право на змагальний суд також вимагає, щоб у кримінальній справі органи прокуратури розкрили захисту всі речові докази, що є в їхньому розпорядженні, на користь або проти обвинуваченого. Нерозкриття захисту речових доказів, які містять такі деталі, що могли б дозволити обвинуваченому виправдати себе або зменшити його покарання, означатиме відмову в наданні можливостей, необхідних для підготовки захисту (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 307).
Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR послідовно наголошують, що для належної реалізації зазначених принципів важливо, щоб національні суди надавали повну та мотивовану оцінку доказам, представленим обома сторонами, зокрема їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв’язку з іншими матеріалами кримінального провадження. Відсутність видимої судової оцінки істотних доводів сторін може поставити під сумнів дотримання принципів змагальності, рівності сторін і загальної справедливості судового розгляду.
З огляду на зазначене, справу рекомендовано до подальшого моніторингу.
