29. 06. 2026
18 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52022000000000228 відносно Дубілета О.В., якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (розтрата коштів ПАТ КБ «Приватбанк», легалізація злочинних доходів та службове підроблення документів, що, за версією обвинувачення, спричинило значні фінансові збитки банку). У цьому ж провадженні обвинувачуються: Яценко В.А. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; Бичихіна О.А. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; Онищенко Н.В. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; Шмальченко Л.О. — за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; Конопкіна Н.О. — за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя — Галабала М.В., судді — Сердюкова І.О. та Ногачевський В.В. Обвинувачена Бичихіна О.А. була відсутня в судовому засіданні.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження та долучення доказів сторони обвинувачення. Зокрема, прокурор надав суду низку договорів, пов’язаних із відкриттям акредитивів, та додатків до них, після чого оголосив їхні істотні умови. За позицією сторони обвинувачення, у відповідних договорах містилися помилки та невідповідності між положеннями основних документів і додатків до них. Окрему увагу прокурор приділив строкам виконання зобов’язань і сумам, зазначеним у договорах. Також прокурор надав клопотання АТ КБ «ПриватБанк», який має статус потерпілого у кримінальному провадженні, про долучення доказів, подане у 2021 році. Серед відповідних матеріалів містилися документи щодо надання кредитів, а також внутрішні положення казначейства банку.
Крім того, стороною обвинувачення було долучено документи, які, за твердженням прокурора, підтверджують факт завдання АТ КБ «ПриватБанк» майнової шкоди та мають істотне значення для обґрунтування обвинувальної версії. Окремо були надані матеріали, які використовувалися під час проведення експертного дослідження у цьому кримінальному провадженні. Прокурор також долучив документи, які, на переконання сторони обвинувачення, свідчать про економічну необґрунтованість окремих операцій і процедур. У цьому контексті він послався на рішення господарського суду, яке, на його думку, додатково підтверджує відсутність належного економічного обґрунтування відповідних дій. Під час судового засідання прокурор зазначив, що сторона обвинувачення подає не весь масив зібраних матеріалів, а лише ті документи, які, за її оцінкою, мають значення для доведення обставин, викладених в обвинувальному акті.
Крім того, суд прийняв і долучив до матеріалів кримінального провадження подані стороною захисту скарги на процесуальні документи сторони обвинувачення, а також відповідні письмові заперечення.
У зв’язку із закінченням часу, відведеного для проведення судового засідання, подальше дослідження доказів було відкладено до наступного засідання.
Враховуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що під час дослідження доказів національний суд має забезпечити сторонам реальну можливість перевірити походження, зміст, повноту та доказове значення документів, якими обґрунтовується обвинувальна версія.
Окремої уваги потребує повідомлення прокурора про те, що сторона обвинувачення подає суду не весь масив зібраних матеріалів, а лише ті документи, які, на її думку, мають значення для доведення обставин, викладених в обвинувальному акті. Така процесуальна позиція безпосередньо порушує питання щодо дотримання принципу змагальності та повноти розкриття доказів стороні захисту. Експерти моніторингової місії IAC ISHRзвертають увагу, що практика ЄСПЛ виходить із того, що право на справедливий суд охоплює обов’язок сторони обвинувачення розкрити захисту всі матеріали, які перебувають у її розпорядженні, незалежно від того, чи підтверджують вони версію обвинувачення, чи можуть свідчити на користь обвинуваченого. Саме суд має пересвідчитися, що захист отримав реальну можливість ознайомитися з усіма матеріалами, здатними вплинути на оцінку доказів, побудову лінії захисту або результат кримінального провадження. За таких обставин особливого значення набуває перевірка того, чи було забезпечено стороні захисту повний і своєчасний доступ до всіх матеріалів досудового розслідування та чи не призводить вибіркове подання доказів до процесуальної переваги сторони обвинувачення. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що права, гарантовані Конвенцією, повинні бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 305). У цьому ж контексті Суд підкреслював, що справедливість провадження вимагає надання стороні захисту реальної можливості оспорювати докази та заперечувати проти їх використання, а національні суди повинні належним чином реагувати на ключові зауваження сторін щодо доказової бази (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87).
Важливо також наголосити, що право на змагальний суд також вимагає, щоб у кримінальній справі органи прокуратури розкрили захисту всі речові докази, що є в їхньому розпорядженні, на користь або проти обвинуваченого. Нерозкриття захисту речових доказів, які містять такі деталі, що могли б дозволити обвинуваченому виправдати себе або зменшити його покарання, означатиме відмову в наданні можливостей, необхідних для підготовки захисту (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 307).
За наведених обставин національному суду належить перевірити, чи було забезпечено стороні захисту реальну можливість ознайомитися з усіма матеріалами, які можуть мати значення для оцінки доказів та формування правової позиції, а також чи не призводить порядок їх подання до порушення принципу рівності сторін або виникнення процесуальної переваги сторони обвинувачення. Саме на суд покладається обов’язок забезпечити практичну й ефективну реалізацію гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 ЄКПЛ.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR також відзначають, що до матеріалів кримінального провадження були долучені скарги та письмові заперечення сторони захисту. У світлі практики ЄСПЛ оцінка дотримання принципу рівності сторін пов’язується не лише з можливістю сторони подати відповідні процесуальні документи, а й із тим, чи були наведені у них доводи належним чином розглянуті судом та враховані під час прийняття процесуальних рішень. У цьому контексті ЄСПЛ у справах F.S.M. v. Spain (пп. 55–56) та Đurić v. Serbia (пп. 69, 71) наголошував, що принцип рівності сторін передбачає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
За результатами моніторингу експерти місії IAC ISHR відзначають, що на цьому етапі кримінального провадження для об’єктивного стороннього спостерігача залишаються відкритими питання щодо повноти розкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження та ефективності судового реагування на процесуальні заперечення сторони захисту. З огляду на зазначене, справу рекомендовано до подальшого моніторингу
