23. 12. 2025
11 грудня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52022000000000228 відносно Дубілета О.В. якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (пов’язаних із розтратою коштів ПАТ КБ “Приватбанк”, легалізацією злочинних доходів та службовим підробленням документів, що спричинило значні фінансові збитки банку), Яценка В.А. за ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, Бичихіної О.А. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Онищенко Н.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Шмальченко Л.О. за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та Конопкіної Н.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Справу розглядає колегія суддів у складі: головуючий — суддя Галабала М.В., судді — Сердюкова І.О. та Ногачевський В.В. На засіданні були присутні обвинувачені Дубілет О.В., Яценко В.А., Онищенко Н.В., Шмальченко Л.О. та Конопкіна Н.О. (у режимі відеозв’язку), захисники та сторона обвинувачення. Обвинувачена Бичихіна О.А. була відсутня, про причини своєї неявки не повідомила.
Основним предметом судового засідання було продовження розгляду клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження (in absentia) стосовно обвинувачених Дубілета О.В. та Бичихіної О.А.
На початку судового засідання суд надав можливість захиснику обвинуваченої Бичихіної О.А. висловити свою позицію, щодо вищезазначеного клопотання.
Обґрунтовуючи необхідність відмови в задоволенні вищезазначеного клопотання, він наголосив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази оголошення Бичихіної О.А. в міжнародний розшук, зокрема немає підтвердження публікації червоного оповіщення (Red Notice) Інтерполу, без чого застосування процедури in absentia є юридично неможливим. Він додав, що подання прокурором постанови про оголошення в міжнародний розшук саме по собі не створює такого статусу та не може замінити рішення Інтерполу, що прямо випливає з міжнародних стандартів, які не передбачають винятків із цієї вимоги.
Окремо захисник підкреслив, що обвинувачена не переховується від суду. Її перебування за межами України зумовлене об’єктивними обставинами воєнного стану, а місцезнаходження Бичихіної О.А. є відомим органам досудового розслідування, що підтверджується наявними у справі документами. За таких умов твердження прокурора про «ухилення від правосуддя» через неявку до суду та перебування за кордоном є, на думку захисту, необґрунтованими та надуманими.
Крім того, захисник звернув увагу, що Бичихіна О.А. не була належним чином повідомлена про судові засідання, не отримувала повісток і не мала реальної можливості підготуватися до захисту. Він наголосив, що проведення судового розгляду за відсутності особи є неприпустимим, якщо існує реальна можливість забезпечити її участь у процесі, зокрема з використанням міжнародної правової допомоги або дистанційних форм участі. Такий підхід, за позицією захисту, відповідає практиці ЄСПЛ, яка розглядає провадження in absentia як винятковий захід, допустимий лише за умови вичерпання державою всіх доступних процесуальних механізмів.
У зв’язку з всім вищезазначеним захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо здійснення спеціального судового провадження стосовно Бичихіної О.А., оскільки відсутні як правові, так і фактичні підстави для його застосування.
Заслухавши сторони, суд ухвалив задовольнити задовольнити клопотання прокурора та здійснювати спеціальне судове провадження стосовно Дубілета О.В. та Бичихіної О.А.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що застосування спеціального судового провадження (in absentia) можливе виключно за наявності чітких, належним чином підтверджених процесуальних підстав, серед яких ключове значення має офіційне оголошення особи в міжнародний розшук із дотриманням усіх передбачених процедур. Відсутність підтвердження публікації міжнародного розшуку, зокрема через механізм Red Notice Інтерполу, позбавляє суд підстав вважати, що обвинувачена свідомо ухиляється від правосуддя. При цьому особливого значення набуває обставина, що з матеріалів справи, за словами захисника, випливає: органам обвинувачення відоме фактичне місцезнаходження обвинуваченої, що саме по собі суперечить твердженням про її переховування. За таких умов, якщо твердження сторони захисту є достовірними, то ініціювання провадження in absentia в рамках даного провадження щодо обвинуваченої має ознаки такого, що є непропорційним та ризикує перетворитися з виняткового процесуального механізму на інструмент спрощення судового розгляду, що несумісно з вимогами статті 6 ЄКПЛ та принципом верховенства права.
Крім того, занепокоєння викликають твердження захисника щодо неналежного повідомлення обвинуваченої про дати судових засідань та тверджень про ненаправлення їй судових повісток. Забезпечення участі обвинуваченої у судовому розгляді є однією з ключових гарантій права на справедливий суд і не може зводитися до формального припущення про її обізнаність із провадженням. Питання особистої присутності або реальної можливості долучення до судового процесу, зокрема за допомогою відеоконференції, має принципове значення для ефективної реалізації права на захист і принципу рівності сторін. За відсутності належного повідомлення та надання часу для підготовки захисту, проведення розгляду за відсутності особи ризикує перетворитися на суто формальну процедуру, що не відповідає стандартам статті 6 ЄКПЛ. Саме тому оцінка дій національних органів у таких ситуаціях повинна здійснюватися крізь призму практики ЄСПЛ, яка послідовно наголошує на необхідності забезпечення не номінального, а практичного й ефективного права особи бути почутою.
З цього приводу варто наголосити, що хоча це прямо не зазначено в частині 1 статті 6, об’єкт і мета статті в цілому свідчать про те, що особа, “обвинувачена/підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення”, має право брати участь у судовому засіданні. Більше того, підпункти (c), (d) і (e) пункту 3 гарантують “кожному обвинуваченому/підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення” право “захищати себе особисто”, “допитувати свідків або мати можливість допитати їх” і “користуватися безоплатною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, якою ведеться провадження, або не володіє мовою, якою ведеться судовий розгляд”, і важко уявити, як він може скористатися цими правами, не будучи присутнім на судовому засіданні. У попередніх справах щодо заочного засудження ЄСПЛ постановив, що інформування особи про висунуті проти неї обвинувачення є юридичною дією такої важливості, що вона повинна здійснюватися відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, здатних гарантувати ефективне здійснення прав обвинуваченого/підозрюваного; нечіткого і неофіційного знання не може бути достатньо. ЄСПЛ, однак, не може виключити можливість того, що певні встановлені факти можуть однозначно свідчити про те, що обвинувачений/підозрюваний знав про існування кримінального провадження проти нього, а також про характер і причину обвинувачення і не має наміру брати участь у судовому розгляді або бажає уникнути кримінального переслідування. Це може мати місце, наприклад, коли обвинувачений/підозрюваний публічно або письмово заявляє, що він не має наміру з’являтися на виклики, про які йому стало відомо з інших джерел, ніж органи влади, або коли йому вдається уникнути спроби арешту, або коли до відома органів влади доводяться матеріали, які однозначно свідчать про те, що він знає про провадження проти нього і про звинувачення, які йому висунуті (Sejdovic v. Italy, п. 85, 99).
Крім того, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, особа може добровільно, прямо або мовчазно, відмовитися від гарантій статті 6 Конвенції. Однак така відмова має бути однозначною, супроводжуватися мінімальними гарантіями та не суперечити важливим суспільним інтересам (Suslov and Batikyan v. Ukraine, п. 135).
Також у контексті вирішення питання про можливість здійснення спеціального судового провадження (in absentia) принципово важливим є дотримання гарантій змагальності та процесуальної рівності сторін. Будь-яке обмеження участі обвинуваченого у провадженні здатне об’єктивно посилити позицію обвинувачення, що вимагає від суду особливо ретельного контролю за дотриманням балансу процесуальних можливостей.
Спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR у межах усіх засідань, які підлягали моніторингу, фіксували участь Дубілета О.В. у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Обвинувачений послідовно наполягав на бажанні брати участь у подальших засіданнях, не допустивши обмеження своїх процесуальних прав. Ці обставини свідчать про наявність реального фактичного зв’язку обвинуваченого із судовим процесом і заперечують твердження щодо його ухилення.
У цьому контексті важливо зауважити, що навіть з урахуванням мотивів, наведених стороною обвинувачення щодо необхідності забезпечення єдності кримінального провадження, дотримання розумних строків та безперервності судового розгляду, застосування спеціального судового провадження не повинно призводити до непропорційного звуження процесуальних прав обвинуваченого. Такі міркування мають бути співмірними із гарантіями статті 6 ЄКПЛ, зокрема правом особи брати участь у своєму провадженні особисто, а втручання у це право допускається лише за наявності достатніх і належно мотивованих підстав.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що одним із фундаментальних аспектів права на справедливий судовий розгляд є забезпечення кожній стороні реальної можливості викласти свою позицію та брати участь у процесі в умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом (Ezeoke v. the United Kingdom, п. 51).
З огляду на це, ухвалене судом рішення щодо здійснення провадження in absentia потребує подальшої уваги у контексті дотримання принципів пропорційності, рівності сторін і реальності доступу до правосуддя. Така оцінка має враховувати як процесуальну поведінку обвинуваченого, так і об’єктивні можливості його участі у судовому розгляді, аби забезпечити довіру до процесу та уникнути ризику того, що застосування спеціального провадження фактично призведе до обмеження прав сторони захисту понад необхідне.
Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
