11 листопада 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі № 991/7868/23 відносно Дубілета О.В. якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (пов’язаних із розтратою коштів ПАТ КБ «Приватбанк», легалізацією злочинних доходів та службовим підробленням документів, що спричинило значні фінансові збитки банку), Яценка В.А. за ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, Бичихіної О.А. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Онищенко Н.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Шмальченко Л.О. за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та Конопкіної Н.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеоконференції), захисники, прокурор, представник потерпілого та колегія суддів: Білоус І.О., Ногачевський В.В., з головуючим Галабалою М.В.

На початку судового засідання захисник Дубілета О.В. заявив відвід колегії суддів, обґрунтовуючи це наявністю об’єктивних сумнівів щодо неупередженості суддів. Зокрема, аналіз ухвали від 27.09.2024 про відмову в задоволенні відводу підтверджує позицію адвокатів щодо того, що судді відмовили у відводі головуючого судді на підставі документа, який не був досліджений під час судового засідання.

Крім того, захисник звернув увагу на те, що судді фактично проігнорували матеріали, що підтверджують участь рідної сестри головуючого судді в рамках цього кримінального провадження (рідна сестра головуючого судді обіймає керівну посаду в адвокатському об’єднанні, яке в межах даного кримінального провадження надає правову допомогу потерпілому). Натомість судді прийняли позицію прокурора та представника потерпілого, які заявили, що “не пам’ятають”, чи брала сестра головуючого судді участь у судових засіданнях. Подальша спроба захисника оголосити текст заяви про відвід була зупинена судом. Після короткого обговорення судді вирішили залишити відвід без задоволення, вказавши на зловживання процесуальними правами з боку сторони захисту та затягування судового процесу. 

Окрім того, захисники інших обвинувачених хотіли подати суду клопотання щодо сумнівів у підсудності справи та повноважності суду. Однак суд фактично змусив захисників перейти до розгляду іншого питання, заявивши, що “логіка є така, яку встановлює головуючий”.

Враховуючи наявність практики в Україні щодо подання стороною захисту повторних або навіть численних відводів одному й тому самому судді (колегії суддів), експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають, що таке право є частиною належного процесуального забезпечення сторони захисту. Проте інколи може призводити до затягування судового розгляду справи. У цьому контексті важливо зазначити, що IAC ISHR здійснював моніторинг одного з судових засідань у даній справі, під час якого вже було заявлено відвід одному з членів суддівської колегії (див. Моніторинг судового процесу щодо Дубілета О.В. та інших (27.09.2024)). Незважаючи на наявність такої практики, не можна не враховувати обставину, коли відмова у задоволенні відводу була сформульована недостатньо повно або необґрунтовано, що могло призвести до виникнення сумнівів у однієї зі сторін щодо упередженості суду. Важливим є той факт, що коли одна зі сторін залишається із сумнівами щодо того, чи було розглянуто клопотання про відвід в повному обсязі і неупереджено, такі сумніви можуть порушити основні принципи справедливого судового розгляду, визначені статтею 6 ЄКПЛ.

Цей аспект слід врахувати при оцінці загальної ситуації з дотриманням права на справедливий суд у кожному конкретному випадку.

З цього приводу хочемо зазначити, що в контексті оцінки упередженості суду Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 ЄКПЛ, безсторонність судді визначається як за суб’єктивним критерієм (особисті переконання та поведінка судді), так і за об’єктивним критерієм, який охоплює гарантії, що виключають будь-які сумніви щодо неупередженості суду (Ilseher v. Germany, п. 120).

Суб’єктивний критерій передбачає оцінку того, чи існують ознаки особистої упередженості судді в конкретній справі. Об’єктивний критерій вимагає врахування зовнішніх обставин, що можуть вплинути на довіру суспільства до судової системи. У цьому контексті навіть зовнішні прояви мають значення. Як неодноразово зазначав Суд, “правосуддя має не тільки здійснюватися, але й має виглядати як таке, що здійснюється” (Цулукідзе та Русулашвілі проти Грузії, п. 47, Saakashvili v. Georgia, п. 122).

З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що відмова суду дати захиснику можливість оголосити заяву про відвід може свідчити про фактичне обмеження процесуальних прав сторони захисту, що в свою чергу ставить під сумнів дотримання принципу рівності сторін судового процесу, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. ЄСПЛ вказує, що кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в невигідне становище порівняно з опонентом (Gaggl v. Austria, п. 48). У цьому контексті, процесуальна поведінка суду, зокрема його відмова від задоволення клопотань захисника, породжує сумніви щодо забезпечення рівності сторін у даному процесі.

ЄСПЛ підкреслює, що норми матеріального кримінального права повинні бути встановлені законом і відповідати принципу “nullum judicium sine lege” (немає покарання без закону, який його передбачає), що накладає специфічні вимоги щодо здійснення судочинства з метою забезпечення справедливого судового розгляду. Враховуючи ці вимоги, суд має поважати рівність сторін та захищати їх від будь-якого зловживання владою, що є основною метою процесуальних норм (Gaggl v. Austria, п. 48). Основною метою процесуальних норм є захист обвинуваченого від будь-якого зловживання владою, і тому саме сторона захисту найбільше страждає від прогалин і нечіткості таких норм (Gaggl v. Austria, п. 48).

Враховуючи це, експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть стверджувати, що процесуальні права обвинуваченого та сторони захисту були належним чином дотримані, особливо враховуючи, що суд розглядає подання відводів як “зловживання процесуальними правами” та “затягування судового процесу”.

Що стосується твердження головуючого судді про те, що “логіка є така, яку встановлює головуючий”, спостерігачі IAC ISHR зазначають, що це висловлювання не могло усунути сумніви в упередженості суду або належним чином забезпечити рівність сторін у судовому процесі.

Таким чином, з огляду на виявлені процесуальні недоліки та сумніви в дотриманні принципів справедливого судового розгляду, експерти IAC ISHR рекомендують здійснювати подальший моніторинг цієї справи для оцінки подальших порушень права на справедливий судовий розгляд.