15. 10. 2026
1 жовтня 2026 року у Вищому антикорупційному суді продовжилося підготовче судове засідання у справі № 991/3949/25 (кримінальне провадження № 62019000000000639) щодо Довбенка Андрія Миколайовича, обвинуваченого за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України (організація розтрати арештованого майна та зловживання владою або службовим становищем під час його реалізації). У цьому ж провадженні обвинувачуються: колишній голова АРМА Янчук А. В., колишній генеральний директор ДП «СЕТАМ» Вишньов В. М. та колишній начальник Управління менеджменту активів АРМА Різник В. С. — за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; Варуша М. С. та колишній фахівець ДП «СЕТАМ» Коронський О. І. — за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; Багнюк І. В., колишній керівник ТОВ «СОІЛ КОМПАНІ ЛТД» Кудлай А. В. та Різник О. О. — за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; Закрепа А. В. — за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України. Додатково Різник В. С. та Різник О. О. обвинувачуються за ч. 2 ст. 361 (у редакції до 2 квітня 2022 року) і ч. 1 ст. 361-2 КК України, Варуша М. С. — за ч. 2–4 ст. 358 КК України.
У засіданні брали участь обвинувачені (частина — у режимі відеоконференції), їхні захисники, представник потерпілого (у режимі відеоконференції) та прокурор. Розгляд здійснювала колегія суддів під головуванням Сікори К. О.
Основним предметом судового засідання стало продовження розгляду клопотань сторони захисту про скасування або зміну запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених. На початку засідання адвокат Довбенка А. М. повторно порушив питання щодо обґрунтованості здійснення спеціального судового провадження стосовно його підзахисного. За словами адвоката, суд раніше повідомляв про намір надати оцінку відповідним запереченням, однак окремого процесуального рішення з цього питання ухвалено не було. На переконання захисту, відсутність судової оцінки наведених доводів ускладнює можливість ефективного оскарження рішення про здійснення спеціального судового провадження, обґрунтованість якого сторона захисту ставить під сумнів.
Колегія суддів зазначила, що відповідні заперечення можуть бути відображені в журналі судового засідання, однак КПК України не передбачає їх оголошення в порядку, запропонованому захистом. Суд також вказав на можливість оцінки таких доводів під час апеляційного перегляду.
Продовжуючи обґрунтування клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо Довбенка А. М. за його відсутності, захисник поставив під сумнів наявність належних підстав для оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук. За твердженням адвоката, відповідна постанова мала переважно формальний характер, оскільки протягом приблизно трьох років активних заходів зі встановлення місцезнаходження обвинуваченого не здійснювалося. Водночас у січні–березні 2023 року сторона захисту надавала документи на підтвердження законного проживання Довбенка А. М. у Великій Британії, повідомляла адресу його перебування та надалі підтримувала процесуальну комунікацію з органом досудового розслідування і судом.
Окрему увагу адвокат приділив хронології процесуальних викликів. За його словами, постанову про оголошення в міжнародний розшук було винесено 3 березня 2023 року, тоді як неявки, на які згодом посилалася сторона обвинувачення, стосувалися викликів на 10 та 14 березня 2023 року. Таким чином, за позицією захисту, відповідні обставини не могли слугувати фактичною підставою для ухвалення постанови, оскільки на той момент ще не настали. Адвокат також поставив під сумнів дотримання строків повідомлення про виклик та належність оприлюднення повісток на офіційному вебсайті НАБУ. На переконання сторони захисту, обізнаність органу досудового розслідування про місцезнаходження Довбенка А. М., підтримання процесуальної комунікації та участь обвинуваченого в процесуальних діях і судових засіданнях у режимі відеоконференції потребують врахування під час оцінки тверджень про його переховування. Щодо інших процесуальних ризиків адвокат зазначив, що основний обсяг доказів уже зібрано, близько 150 осіб допитано, а конкретних відомостей про спроби Довбенка А. М. впливати на учасників провадження або перешкоджати його здійсненню, за твердженням захисту, не наведено. З огляду на викладене захисник наполягав на відсутності підстав для подальшого застосування раніше обраного запобіжного заходу та просив задовольнити відповідне клопотання.
У межах клопотання щодо Варуші М. С. сторона захисту просила зменшити розмір застави та повернути відповідну частину коштів заставодавцю. Адвокат повідомив, що ухвалою від 25 лютого 2022 року щодо обвинуваченого було застосовано тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 744 300 грн, яку внесла його мати. Необхідність перегляду застави захист обґрунтовував проходженням обвинуваченим військової служби, його позитивною характеристикою, належною процесуальною поведінкою та зменшенням раніше заявлених ризиків. Окремо адвокат наголосив на загальній тривалості кримінального провадження, яка, за його словами, становить близько семи років.
Аналогічні за предметом клопотання були заявлені щодо Кудлая А. В. та Вишньова В. М. Захисник Кудлая А. В. зазначив, що з 2022 року підстави та розмір застосованої застави не переглядалися, тоді як строк дії додаткових процесуальних обов’язків надалі не продовжувався. За словами адвоката, обвинувачений належним чином виконував обов’язок з’являтися за викликами ще з початку проведення слідчих дій у 2020 році, а наразі проходить військову службу у Збройних Силах України та перебуває під контролем військового командування. Додатково захисник послався на відсутність установлених випадків контактів зі свідками чи спроб впливу на них, завершення основного етапу збирання доказів, а також звернення заставодавця — цивільної дружини обвинуваченого — щодо повернення внесених коштів. Захист просив зменшити розмір застави або застосувати більш м’який запобіжний захід, звернувши увагу на відсутність цивільного позову, значну тривалість провадження та, за його оцінкою, істотне зменшення процесуальних ризиків. Кудлай А. В. підтримав заявлене клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання щодо Вишньова В. М., сторона захисту посилалася на зміну обставин після подання попереднього клопотання 3 березня 2026 року, зокрема подальший плин часу, належну процесуальну поведінку, майновий стан обвинуваченого та підвищення його у військовому званні. За повідомленням адвоката, Вишньова В. М. було мобілізовано у квітні 2024 року; відтоді він виконує завдання у сфері оборони та систематично бере участь у судових засіданнях. На переконання захисту, ризик впливу на свідків також суттєво зменшився з огляду на звільнення обвинуваченого з відповідної посади та проведення допитів свідків.
Оскільки окремі клопотання були подані після закінчення встановленого судом строку, сторона захисту додатково порушила питання про його поновлення.
У зв’язку із завершенням відведеного часу судове засідання було закінчено, а продовження розгляду заявлених стороною захисту клопотань заплановано на наступний день.
У контексті обставин, зафіксованих під час судового засідання, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне звернути увагу на окремі питання, що мають істотне значення для оцінки дотримання конвенційних гарантій у цьому кримінальному провадженні.
Щодо порядку спеціального судового провадження. Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що стосовно Довбенка А. М. здійснюється спеціальне судове провадження, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було обрано за його відсутності. Водночас, за словами адвоката, сторона захисту вже неодноразово ставила під сумнів належність процесуальних підстав для застосування такого порядку, зокрема обґрунтованість оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук.
Окремого значення набуває питання належної процесуальної оцінки заперечень захисту щодо ухвали про здійснення спеціального судового провадження. За твердженням адвоката, колегія суддів раніше повідомляла про намір розглянути відповідні доводи, однак окремого процесуального рішення з цього питання ухвалено не було. Під час спостережуваного засідання суд роз’яснив можливість фіксації заперечень у журналі судового засідання та їх подальшої оцінки під час апеляційного перегляду. Водночас істотним залишається питання забезпечення захисту реальної можливості домогтися змістовної перевірки доводів, які безпосередньо стосуються підстав здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого.
Спеціальне судове провадження (in absentia) є винятком із принципу особистої участі обвинуваченого та потребує особливо ретельної перевірки передумов його застосування. У контексті статті 6 ЄКПЛ визначальне значення мають належне інформування особи про кримінальне провадження, наявність реальної можливості брати участь у судовому розгляді та встановлення обставин, які дозволяють зробити висновок про свідоме ухилення від правосуддя.
За твердженням захисту, органу досудового розслідування та стороні обвинувачення протягом тривалого часу було відоме місцезнаходження Довбенка А. М. у Великій Британії. Відповідні документи та адресу його перебування надавали органу обвинувачення і суду, а сторона захисту надалі підтримувала процесуальну комунікацію та повідомляла актуальні відомості про місцезнаходження обвинуваченого. Водночас, за позицією адвоката, постанова про оголошення в розшук мала формальний характер, оскільки активних заходів зі встановлення місцезнаходження особи протягом тривалого часу не здійснювалося. Додаткового значення, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, набуває участь Довбенка А. М. у судових засіданнях у режимі відеоконференції, що також потребує врахування під час оцінки його процесуальної поведінки. Особливої уваги заслуговує наведена захистом хронологія оголошення обвинуваченого в розшук, відповідно до якої постанова про розшук передувала неявкам за викликами, на які згодом посилалася сторона обвинувачення. У разі підтвердження цих обставин процесуальними документами постає питання щодо достатності фактичних підстав для ухвалення відповідного рішення, оскільки події, що настали пізніше, не могли обґрунтовувати його прийняття.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що спеціальне судове провадження (in absentia) потребує окремих вмотивованих судових рішень. Відповідно до статей 297-1–297-4 КПК України дозвіл на спеціальне досудове розслідування передбачає перевірку правової кваліфікації, достатності доказів для підозри та спеціальних підстав: переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошення в міжнародний розшук.
На судовій стадії стаття 323 КПК України додатково вимагає подання прокурором матеріалів, які підтверджують, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате провадження.
Водночас передбачені КПК України підстави та процесуальні умови здійснення спеціального судового провадження мають застосовуватися з урахуванням міжнародно-правових зобов’язань України, які не обмежуються формальною перевіркою відповідності національному законодавству. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Отже, національні суди та інші компетентні органи зобов’язані забезпечувати не лише дотримання процесуальних передумов застосування процедури in absentia, а й практичну та ефективну реалізацію додаткових гарантій, установлених міжнародними договорами України.
Насамперед обов’язковими для України є гарантії статті 6 Європейської конвенції з прав людини, які підлягають застосуванню з урахуванням практики ЄСПЛ. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика ЄСПЛ застосовуються судами як джерело права. У справі Sejdovic v. Italy [GC], пп. 86–90, 99–101, ЄСПЛ наголосив, що відмова від особистої участі має бути добровільною, недвозначно встановленою та супроводжуватися належними гарантіями. Висновок про таку відмову потребує конкретних даних щодо обізнаності особи та її поведінки; статус розшукуваної особи не замінює цієї перевірки. Тягар доведення відсутності наміру ухилятися від правосуддя не може перекладатися на обвинуваченого. Якщо належність повідомлення обґрунтовано оспорюється, істотного значення набуває перевірка реальної можливості особи дізнатися про провадження (Somogyi v. Italy, п. 72).
Додаткову правову основу для оцінки наведених обставин становлять підпункти «a» та «d» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, обов’язкового для України. У Зауваженні загального порядку № 32, пп. 31, 36, Комітет ООН з прав людини наголошує на необхідності вжиття належних заходів для повідомлення обвинуваченого про обвинувачення та провадження, його своєчасного виклику й завчасного інформування про дату та місце судового розгляду. Ці гарантії конкретизовано також у Резолюції Комітету міністрів Ради Європи (75)11, яка має рекомендаційний характер. Правила 1–3 передбачають ефективне повідомлення, достатній час для прибуття та підготовки захисту, попередження про наслідки неявки, а також врахування обставин, які могли перешкодити особі з’явитися. Окремого значення набуває правило 4, відповідно до якого заочний розгляд не повинен проводитися, якщо можливими та доцільними є передання провадження іншій державі або звернення із запитом про екстрадицію. У контексті зафіксованої комунікації з обвинуваченим та його участі у засіданнях у режимі відеоконференції наведені стандарти посилюють значення перевірки фактичних підстав для висновку про ухилення від правосуддя.
У цьому провадженні сукупність зафіксованих обставин — обізнаність сторони обвинувачення про місцезнаходження обвинуваченого, підтримання комунікації з ним, його участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та спірна хронологія оголошення в розшук — породжує обґрунтовані сумніви щодо належного встановлення передумов для здійснення спеціального судового провадження (in absentia).
За результатами аналізу цих обставин у світлі наведених вище вимог національного законодавства та стандартів ЄСПЛ експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують ознаки недотримання вимог щодо обґрунтування підстав для здійснення спеціального судового провадження та пов’язаних із цим процесуальних гарантій щодо Довбенка А. М.
Варто додати, що моніторингова місія IAC ISHR раніше фіксувала подібну проблематику у кримінальному провадженні щодо Дубілета О. В. та інших від 11 грудня 2025 року. Повторення таких обставин у різних провадженнях може свідчити про формування негативної тенденції, пов’язаної із застосуванням спеціального судового провадження без належної та своєчасної оцінки доводів захисту.
Щодо запобіжних заходів. Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що запобіжні заходи мають превентивний характер, а необхідність їх подальшого застосування повинна визначатися актуальними та індивідуально оціненими процесуальними ризиками. Особливого значення це набуває з огляду на тривалість кримінального провадження, яке, за оприлюдненими судовими рішеннями, здійснюється щонайменше з 11 травня 2019 року. За твердженням захисту, щодо окремих обвинувачених запобіжні заходи застосовуються з 2022 року без перегляду їхніх підстав та обсягу.
Плин часу, зміна стадії провадження, обсягу зібраних доказів та процесуальної поведінки обвинувачених можуть впливати на актуальність раніше встановлених ризиків. У практиці ЄСПЛ наголошується на необхідності індивідуалізованого обґрунтування подальшого тримання під вартою та перевірки можливості застосування менш суворих заходів (Radonjić and Romić v. Serbia, пп. 64–67, 70; Karaca v. Turkey, п. 139; Sardar Babayev v. Azerbaijan, пп. 50–51). Відповідні принципи мають значення і для оцінки пропорційності інших запобіжних заходів з урахуванням їхнього характеру та обсягу встановлених обмежень.
Окремої уваги в цьому контексті потребує обраний за відсутності Довбенка А. М. 19 квітня 2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Значний час, що минув від ухвалення відповідного рішення, обумовлює необхідність врахування актуальних фактичних і процесуальних обставин під час вирішення питання про його подальше застосування.
Тривалість провадження також має самостійне значення в контексті пункту 1 статті 6 ЄКПЛ. Як зазначив ЄСПЛ у справі Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2) (пп. 79–80), оцінка розумності строку провадження передбачає врахування його складності, поведінки учасників, дій державних органів та значення справи для заявників.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають наявність ризиків порушення гарантій статті 6 ЄКПЛ у контексті здійснення спеціального судового провадження та статті 5 ЄКПЛ щодо обґрунтованості й пропорційності застосованих запобіжних заходів. Остаточна оцінка цих ризиків потребує врахування результатів розгляду відповідних клопотань та мотивування подальших судових рішень.
Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
