05. 12. 2025
24 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у рамках кримінального провадження №52022000000000100 стосовно Дехтяренка Ігоря Володимировича та Майорової Ірини Альбертівни, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У залі судового засідання були присутні обвинувачені, захисники (один в режимі відеозв’язку), прокурор та колегія суддів з головуючою Саландяк О. Я. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Предметом даного судового засідання було продовження дослідження та вирішення питання щодо долучення доказів, поданих стороною захисту.
У межах представлених матеріалів захисник наголосив, що інкримінована фінансова операція, на його переконання, повністю відповідала чинним фінансовим стандартам та вимогам національного законодавства. На підтвердження цього він подав низку документів і під час засідання детально зупинився на кожному з них, обґрунтовуючи їх значення для формування повної та об’єктивної картини подій, а також для доведення позиції захисту.
Прокурор, зі свого боку, заявив, що хоча процедура отримання одного з поданих документів формально не порушувалася та, відповідно, не дає підстав для автоматичного визнання його недопустимим, його зміст, на думку сторони обвинувачення, є недостовірним. Як зазначив прокурор, положення цього документа були спростовані листом, який раніше був досліджений у судовому засіданні. Аналогічні заперечення були висловлені прокурором і щодо інших доказів, поданих захистом.
Суд, вислухавши позиції сторін, зауважив, що питання допустимості доказів буде вирішуватися у нарадчій кімнаті.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR підкреслюють, що принцип рівності сторін у кримінальному провадженні передбачає надання кожній стороні реальної можливості, а не лише формального права, презентувати свої докази, коментувати докази опонента та впливати на формування доказової бази, яка підлягає оцінці судом. Цей принцип є невід’ємною складовою змагальності процесу та вимагає, щоб суд не лише приймав до розгляду подані матеріали, але й забезпечував їх повноцінне, неупереджене та серйозне дослідження.
У цьому контексті важливо, що ЄСПЛ наголошує: визначальним є не формальний порядок отримання чи долучення доказів, а відповідь на ключове питання — чи було провадження в цілому справедливим, з урахуванням того, яким чином ці докази були подані, отримані та оцінені судом (Cupał v. Poland, п. 55–56). Право на справедливий суд втрачає свій зміст, якщо аргументи сторін не є дійсно «вислуханими» та не отримують належної оцінки у мотивувальній частині судового рішення.
У подібних ситуаціях, коли оцінка допустимості та достовірності доказів відкладається до нарадчої кімнати, ЄСПЛ послідовно наголошує на обов’язку національних судів забезпечити повний, всебічний та неупереджений аналіз усіх матеріалів, поданих обома сторонами. Саме ретельність такого аналізу визначає, чи буде збережено баланс процесуальних можливостей та чи відповідатиме провадження стандартам статті 6 ЄКПЛ.
При цьому суд має мотивовано і послідовно врахувати:
• аргументи сторони обвинувачення щодо достовірності або змістовних характеристик окремих доказів;
• доводи захисту щодо їх релевантності та доказового значення;
• потенційні суперечності, які потребують оцінки у взаємозв’язку з іншими матеріалами справи.
Будь-які обмеження у використанні доказів повинні бути чітко обґрунтовані та відповідати як процесуальним вимогам, так і стандартам справедливого судового розгляду, визначеним статтею 6 ЄКПЛ. Саме дотримання цих підходів є необхідною умовою забезпечення довіри до результатів судового провадження.
Спостерігачі IAC ISHR також зафіксували окремі випадки, коли під час представлення стороною захисту доказів окремі судді відволікалися, зокрема переглядали інформацію на смартфоні або дивилися у вікно. Подібні дії можуть створювати зовнішнє враження недостатньої зосередженості на доводах сторони захисту. На ці ж обставини звернув увагу і один із захисників після завершення засідання, зазначивши, що така поведінка здатна породжувати сумніви щодо рівня уваги, приділеної представленим аргументам.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що зафіксовані прояви зовнішньої неуважності з боку окремих суддів можуть створювати враження, що аргументи сторони захисту не сприймаються належним чином. Подібне враження здатне впливати на сприйняття принципу рівності сторін і формувати сумніви щодо реальної, а не лише формальної неупередженості суду. Це особливо важливо у світлі статті 6 ЄКПЛ, яка вимагає, щоб судовий розгляд був не лише справедливим за своєю суттю, але й таким, що виглядає справедливим для сторін та суспільства.
Неупередженість суду — це елемент, який проявляється не лише у змісті майбутнього рішення, а й у поведінці суддів під час слухання, оскільки саме ця поведінка формує довіру сторін до процесу. Важливо, щоб сторона захисту мала відчуття реальної можливості бути почутою в умовах поваги та уваги з боку суду. Зовнішні ознаки пасивності, навіть якщо вони не вплинули на зміст оцінки доказів, можуть негативно позначитися на сприйнятті процесу як об’єктивного та неупередженого.
ЄСПЛ послідовно наголошує, що неупередженість суду оцінюється як за суб’єктивним критерієм — тобто відсутність особистих упереджень судді, — так і за об’єктивним критерієм, який вимагає встановити, чи пропонує суд достатні гарантії для усунення будь-яких законних сумнівів щодо його безсторонності (A. and B. v. Malta, п. 53). Об’єктивний підхід важливий саме в ситуаціях, коли поведінка суду може породжувати сумніви з погляду стороннього спостерігача, навіть якщо фактично упередженості не було.
З огляду на зафіксовані під час моніторингу зовнішні прояви неуважності, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що суд мав би приділити додаткову увагу забезпеченню такої процесуальної атмосфери, яка повністю виключає будь-які сумніви у його неупередженості. Адже для дотримання високих стандартів справедливого судового розгляду важливо не лише ухвалити об’єктивне рішення, але й забезпечити його бездоганне сприйняття в очах сторін і суспільства.
Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
