01. 05. 2025
24 квітня 2025 року у Печерському районному суді м. Києва мало відбутись судове засідання в рамках кримінального провадження № 12022100000000349 відносно бізнесмена Чернецького Юрія Анатолійовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 статті 263 та ч.2 статті 307 КК України (носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Засідання було повинно відбутись під головуванням судді Білоцерківця О. А.
У час, який був визначений як початок судового розгляду спостерігачам IAC ISHR стало відомо, що засідання не відбудеться, так як головуючий суддя перебуває в нарадчій кімнаті в рамках іншого кримінального провадження. Як також повідомили спостерігачам, вищезазначена ситуація відбувається систематично щонайменше протягом півроку, а обвинувачений весь цей час перебуває в СІЗО (слідчий ізолятор). Також, захисник звернула увагу спостерігачів IAC ISHR, що судові засідання на яких суд розглядає клопотання прокурора щодо продовження строків запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого відбуваються “чітко по графіку” та без відкладень, у той час як будь-які інші засідання, зокрема і ті, де сторона захисту ініціює розгляд клопотань щодо зміни запобіжного заходу постійно відкладаються з вини суду. На цьому судовому засіданні також мало бути розглянуто клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Така ситуація викликає об’єктивні сумніви щодо реалізації права на доступ до суду в рамках даного кримінального провадження (п.1 ст.6 ЄКПЛ). Пункт 1 статті 6 ЄКПЛ визначає: “Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення”. Це право є важливою складовою аспекту справедливого судового розгляду і при його порушенні справедливий судовий розгляд фактично унеможливлюється.
ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що хоча стаття 6 Конвенції не передбачає права на певний результат кримінального провадження або, відповідно, на офіційне засудження чи виправдання після пред’явлення кримінального обвинувачення, безперечно, існує право на розгляд справи судом протягом розумного строку після того, як судовий процес було розпочато. Експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що це право ґрунтується на необхідності забезпечити, щоб обвинувачені/підозрювані особи не залишалися занадто довго в стані невизначеності щодо результату кримінального обвинувачення проти них. Також важливо додати, що право на суд, закріплене у статті 6 ЄКПЛ, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, що випливають із самої Конвенції, зокрема у зв’язку з процесуальними вимогами чи умовами прийнятності звернень до суду. Однак ці обмеження не повинні обмежувати здійснення права таким чином або в такій мірі, що порушується сама суть права. Вони повинні переслідувати легітимну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (ÇağiL v. Turkey п. 42-43).
Також ЄСПЛ наголошує, що право на доступ до суду має бути “практичним та ефективним”, а не “теоретичним чи ілюзорним”. Обмеження, які можуть бути застосовані, не вважаються несумісними зі статтею 6 (п. 1), якщо вони не переслідують законну мету (Zubac v. Croatia, п. 77-78, 80).
Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що систематичне відкладення судових засідань з вини суду, без належного обґрунтування може поставити під загрозу дотримання принципу розумного строку судового розгляду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що розумність тривалості кримінального провадження повинна оцінюватися з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та поведінка державних органів (Jóhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland, п. 159, Frydlender v. France, п. 43).
Розуміючи надмірну завантаженість Печерського районного суду, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що організаційна завантаженість не може лягати тягарем на осіб, чиї права знаходяться під ризиком порушення. Подальше відкладення засідань може бути визначене ЄСПЛ як таке, що не забезпечує право на доступ до суду належним чином та спричиняє порушення принципу розумних строків судового розгляду.
Крім того, цікавим співпадінням у рамках даного кримінального провадження є ситуація з тим, що судові засідання, де головним предметом розгляду є клопотання прокурора щодо продовження строків запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відбуваються без відкладень, у той час як всі інші, які ініціює сторони захисту для можливості реалізації своїх процесуальних прав і прав обвинуваченого загалом, систематично відкладаються. Вищезазначене може свідчити про наявність спільної, скоординованої позиції сторони обвинувачення та суду (особливо враховуючи те, що ця ситуація триває щонайменше півроку), проте, для остаточного підтвердження або спростування цієї тенденції потрібен подальший моніторинг.
Враховуючи вищезазначене, експерти IAC ISHR вважають, що в рамках даного кримінального провадження є ознаки систематичного порушення права на доступ до суду (п.1 ст. 6 ЄКПЛ). Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
