15. 10. 2026
24 вересня 2026 року у Солом’янському районному суді міста Києва було призначено судове засідання у справі № 761/6133/25 (кримінальне провадження №42023000000001553) щодо Череватова Ігоря Володимировича, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пп. 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі; готування до умисного вбивства за обтяжуючих обставин), Михайлова Михайла Анатолійовича та Калугіна Євгенія Костянтиновича, обвинувачених за ч. 3 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), а також Корж Ірини Аркадіївни, обвинуваченої за ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 309 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі; незаконні дії з наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами без мети збуту). Розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя – Агафонов С.А., судді – Ішуніна Л.М. та Криворот О.О.
У визначений для початку судового засідання час спостерігачам IAC ISHR стало відомо про його скасування у зв’язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві та відповідним рішенням суду. Водночас, за отриманою спостерігачами IAC ISHR інформацією, на момент запланованого початку розгляду всі учасники кримінального провадження перебували біля будівлі суду та були готові до участі в засіданні.
Окреме занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR викликає інформація сторони захисту про тривалу фактичну відсутність судового розгляду цього кримінального провадження попри готовність обвинувачених та їхніх захисників брати участь у засіданнях. За твердженнями захисників, відкладення розгляду не були пов’язані з їхньою процесуальною поведінкою. Водночас, відповідно до досліджених судових рішень, останнє підтверджене судове засідання у Солом’янському районному суді міста Києва відбулося 24 грудня 2025 року, за результатами якого справу було призначено до судового розгляду. Отже, станом на 24 вересня 2026 року минуло дев’ять місяців, протягом яких за наявними матеріалами моніторингу не встановлено фактичного просування справи.
Така тривалість перерви потребує оцінки не лише з погляду організації судового процесу, а насамперед у контексті права обвинувачених на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. Кримінальне обвинувачення, незалежно від його подальшого судового вирішення, має істотні наслідки для правового становища особи. Протягом усього періоду незавершеного провадження обвинувачені, які відповідно до презумпції невинуватості не можуть вважатися винуватими, залишаються в умовах правової невизначеності, зазнають пов’язаних із кримінальним переслідуванням обмежень, а також можливих репутаційних, професійних та майнових втрат. За інформацією захисту, щодо більшості обвинувачених продовжують діяти запобіжні заходи у вигляді застави, внесеної третіми особами, кошти яких залишаються обтяженими забезпеченням провадження. За відсутності фактичного судового розгляду тривалість цих наслідків збільшується без відповідного наближення справи до вирішення по суті. Саме значення провадження для особи, поряд зі складністю справи та поведінкою учасників і державних органів, належить до критеріїв оцінки розумності його тривалості, визначених ЄСПЛ у справі Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2) (пп. 79–80). Застосування цих критеріїв до обставин моніторингу вимагає врахування не лише тривалості перерви, а й відсутності встановлених фактів, які б дозволяли пов’язати її з поведінкою сторони захисту, та наслідків затримки для обвинувачених і заставодавців. За таких умов дев’ятимісячна відсутність підтвердженого судового розгляду становить істотну ознаку неналежного забезпечення гарантії розумного строку, навіть якщо остаточна оцінка причин затримки потребує дослідження повної процесуальної хронології.
Водночас проблема не обмежується тривалістю провадження. У справі Zubac v. Croatia (пп. 77–78, 80) ЄСПЛ наголосив на необхідності забезпечення практичного та ефективного, а не суто формального доступу до суду. У контексті цього провадження відповідний стандарт набуває значення з огляду на те, що формальне перебування справи на судовому розгляді не забезпечує обвинуваченим можливості реалізовувати процесуальні права, якщо засідання протягом тривалого часу фактично не проводяться. Зокрема, обмежується можливість безпосередньо брати участь у дослідженні доказів, представляти позицію захисту та домагатися судового вирішення висунутих обвинувачень. Це створює додаткові ризики для реалізації гарантій пунктів 1 і 3 (с) статті 6 ЄКПЛ.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що перерви та відкладення судових засідань, зумовлені оголошенням повітряної тривоги, не розглядаються як ознаки порушення процесуальних прав, якщо суд або учасники провадження вважають за необхідне скористатися укриттям для забезпечення власної безпеки. Захист життя та здоров’я учасників процесу є об’єктивною підставою для тимчасового припинення судового розгляду. Водночас скасування засідання 24 вересня 2026 року з цих причин не пояснює попередньої дев’ятимісячної перерви у провадженні, як і призначення наступного засідання лише через декілька тижнів. За таких обставин занепокоєння викликає не окреме рішення про відкладення розгляду з міркувань безпеки, а загальна тривалість періоду, протягом якого кримінальне провадження фактично не просувається до вирішення по суті, попри збереження пов’язаних із ним обмежень для обвинувачених.
За результатами моніторингу експерти IAC ISHR констатують серйозні ризики порушення гарантій пункту 1 статті 6 ЄКПЛ, зокрема права на практичний та ефективний доступ до суду і самостійної гарантії розгляду справи упродовж розумного строку. Окремого занепокоєння потребує дотримання майнових прав третіх осіб — заставодавців, які продовжують зазнавати майнових обмежень унаслідок затягування провадження. Сукупність зазначених обставин є підставою для подальшого моніторингу кримінального провадження.
