12. 09. 2026
2 вересня 2026 року в Солом’янському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у справі № 761/38036/23 (кримінальне провадження №22023000000000773) щодо Богуслаєва В.О., якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1; ч.1 ст.258-3; ч.1 ст.114-1 Кримінального кодексу України (щодо здійснення господарської діяльності у сфері обігу товарів військового або подвійного призначення в інтересах Російської Федерації, створення терористичної групи чи терористичної організації). У судовому засіданні брали участь обвинувачений, його захисник, прокурор, а також колегія суддів у складі: головуючий – Педенко А.М., судді – Сергієнко Г.Л. та Кравченко Я.В.
Основним предметом судового засідання був допит свідка сторони обвинувачення.
На початку допиту свідок повідомив, що працює виконувачем обов’язків директора зовнішньоторговельного департаменту ПАТ «Мотор Січ» та перебуває у трудових відносинах із підприємством з 2005 року. За його словами, до кола його посадових обов’язків належали, зокрема, пошук клієнтів і нових ринків збуту продукції підприємства. Відповідаючи на запитання учасників судового провадження, свідок зазначив, що Богуслаєв В. О. мав статус почесного президента компанії та користувався окремим кабінетом на території підприємства. За словами свідка, Богуслаєв В. О. іноді проводив наради, однак не був уповноважений підписувати документи від імені підприємства, оскільки його підпис не породжував юридичних наслідків для компанії.
Після завершення допиту сторона захисту звернула увагу суду на питання забезпечення явки одного зі свідків сторони обвинувачення. Захист зазначив, що участь цього свідка у судовому засіданні не була забезпечена вже 17 разів. У відповідь прокурор повідомила, що принаймні протягом останніх п’яти судових засідань повістки про його виклик не направлялися. Крім того, прокурор зазначила, що, ймовірно, свідок перебуває за межами України та, за наявності відповідної технічної і процесуальної можливості, може бути допитаний у режимі відеоконференції.
Надалі сторона обвинувачення подала клопотання про продовження строку застосування до Богуслаєва В.О. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Сторона захисту просила відкласти розгляд цього клопотання, посилаючись на те, що у провадженні Київського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга на попередню ухвалу суду першої інстанції щодо запобіжного заходу, розгляд якої призначено на 7 вересня. На думку захисту, розгляд нового клопотання про продовження строку тримання під вартою до завершення апеляційного перегляду попереднього рішення може вплинути на ефективність реалізації обвинуваченим права на апеляційне оскарження.
Сторона обвинувачення, зі свого боку, наполягала на невідкладному розгляді клопотання, мотивуючи це відсутністю впевненості у проведенні запланованого засідання апеляційного суду, тоді як чинний строк тримання Богуслаєва В. О. під вартою наближався до завершення.
За результатами обговорення суд ухвалив відкласти розгляд клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання Богуслаєва В. О. під вартою, врахувавши необхідність забезпечення обвинуваченому реальної можливості скористатися правом на апеляційне оскарження попереднього рішення суду першої інстанції.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що труднощі із забезпеченням явки та організацією допиту свідків сторони обвинувачення, які впливають на темпи судового розгляду, вже неодноразово фіксувалися під час моніторингу цього кримінального провадження (див. моніторингові звіти щодо кримінального провадження стосовно Богуслаєва В.О. від 3 та 4 липня, 8 вересня, 15, 17 і 22 жовтня, 13 і 25 листопада 2025 року та 19 серпня 2026 року). За таких обставин чергова неявка свідка сторони обвинувачення та повідомлення захисту про 17 випадків незабезпечення його участі мають оцінюватися у контексті загального перебігу провадження. Особливого значення набуває повідомлення прокурора про те, що принаймні протягом останніх п’яти судових засідань повістки відповідному свідку не направлялися. Сукупність цих обставин актуалізує питання належної організації судового розгляду та дотримання вимоги розумного строку.Це питання набуває додаткової ваги з огляду на те, що 87-річний Богуслаєв В.О. перебуває під вартою з 23 листопада 2022 року. Тривале застосування найбільш суворого запобіжного заходу підвищує вимоги до процесуальної ретельності та оперативності провадження, зокрема щодо недопущення затримок, пов’язаних з організаційними питаннями, які перебувають у сфері відповідальності державних органів.
Посилання сторони обвинувачення на ймовірне перебування свідка за межами України не пояснює тривалої неможливості його допиту без встановлення того, які конкретні заходи вживалися для визначення його місцезнаходження, належного виклику до суду або організації участі в режимі відеоконференції. Якщо сторона обвинувачення вважає показання відповідного свідка необхідними для підтримання своєї доказової позиції, організація його допиту має здійснюватися з належною процесуальною ретельністю та без невиправданого затягування судового розгляду. Особливого значення ця обставина набуває з огляду на те, що сторона обвинувачення систематично звертається з клопотаннями про продовження строку тримання Богуслаєва В.О. під вартою, посилаючись, серед іншого, на ризик можливого впливу на свідків. Водночас актуальність такого ризику безпосередньо пов’язана зі стадією дослідження доказів і може зменшуватися в міру допиту відповідних осіб. За таких умов тривале незабезпечення допиту свідків, зокрема за відсутності належних заходів щодо їх виклику, фактично може сприяти збереженню тих самих процесуальних ризиків, на які сторона обвинувачення надалі посилається як на підставу для продовження тримання особи під вартою. З огляду на повторюваність таких обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що відповідна ситуація потребує особливо ретельної оцінки з точки зору причин процесуальних затримок та їх зв’язку з подальшим обґрунтуванням необхідності тримання під вартою. Зокрема, предметом такої оцінки має бути питання, чи не призводить недостатня процесуальна активність у забезпеченні допиту свідків до штучного продовження стадії провадження, завершення якої могло б впливати на актуальність окремих ризиків, заявлених стороною обвинувачення.
Відповідний підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо вимоги розумного строку. Суд послідовно виходить із того, що право на суд має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним (Zubac v. Croatia, пп. 77–78, 80), а процесуальні обмеження повинні мати належне обґрунтування та бути пропорційними (Renouard v. France, п. 36). При оцінці тривалості провадження ЄСПЛ враховує, зокрема, складність справи, поведінку заявника та компетентних органів, а також значення предмета спору для заявника (Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2), пп. 79–80). Відтак організаційні труднощі із забезпеченням участі свідків мають оцінюватися не ізольовано, а з урахуванням їх повторюваності, причин та фактичного впливу на загальну тривалість судового розгляду.
Окремої уваги заслуговує рішення суду про відкладення розгляду клопотання щодо продовження строку тримання під вартою з метою забезпечення стороні захисту можливості реалізувати право на апеляційний перегляд попереднього рішення про продовження застосування запобіжного заходу.
З огляду на те, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і передбачає інтенсивне втручання у право особи на свободу, ефективність судового контролю за законністю та обґрунтованістю такого обмеження має принципове значення. У цьому контексті рішення суду про відкладення розгляду може розцінюватися як таке, що спрямоване на забезпечення реальної можливості апеляційного перегляду та належного дотримання процесуальних гарантій, передбачених ЄКПЛ. У цьому аспекті ЄСПЛ зазначає, що стаття 5 § 4 Конвенції не вимагає заслуховування затриманої особи під час кожного апеляційного перегляду рішення про продовження тримання під вартою, однак можливість бути заслуханою має забезпечуватися через розумні проміжки часу (H.H. v. Finland, п. 30). Відповідно, зафіксоване рішення суду узгоджується із загальною вимогою забезпечення реального та ефективного судового контролю за подальшим позбавленням особи свободи.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR доходять висновку, що повторюваність зафіксованих процесуальних затримок, їх причини та накопичувальний вплив на загальну тривалість судового розгляду свідчать про порушення вимоги розгляду справи упродовж розумного строку, гарантованої статтею 6 § 1 ЄКПЛ. Враховуючи триваючий характер відповідних обставин та їх безпосереднє значення для становища обвинуваченого, який продовжує перебувати під вартою, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
