22 жовтня 2024 року у  Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі № 991/6293/24 відносно Барсегян М.Х., Божко М.П., Волкової Н.Д., Нестерук Д.О.  яких обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою).  На засіданні були присутні обвинувачені, їхні захисники, прокурори та колегія суддів на чолі з головуючим суддею Крикливим В.В. Розгляд справи відбувався по суті.

Протягом більшої частини засідання прокурор представляла докази, зібрані стороною обвинувачення. Спостерігачі IAC ISHR відзначили процесуально коректну поведінку головуючого судді, який регулярно уточнював, чи має сторона захисту зауваження стосовно представлених доказів і чи забезпечений їх доступ до оголошених матеріалів. Така практика свідчить про дотримання принципу рівності сторін відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), яка вимагає, щоб кожній стороні було надано рівну можливість для захисту своїх інтересів.

Сторона захисту звернулася з питанням, чи було судом вирішено раніше подане клопотання про витребування певних матеріалів. Головуючий суддя пояснив, що це питання розглядатиметься на наступних засіданнях. Як стало відомо спостерігачам IAC ISHR, захист подавав це клопотання щонайменше тричі на різних етапах провадження, проте суд відмовляв у його задоволенні. Захисники стверджують, що вказані матеріали є важливими для з’ясування обставин справи, і їх відсутність може порушувати право на ефективний захист. 

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголошує, що метою Конвенції є гарантія не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних. Це право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження дійсно “почуті”, тобто належним чином розглянуті відповідним судом. Іншими словами, дія статті 6 ЄКПЛ полягає, серед іншого, в тому, що на “суд” покладається обов’язок провести належний розгляд клопотань, аргументів і доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінки їхньої доречності. Крім того, ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними складовими поняття “справедливий судовий розгляд” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Đurić v. Serbia, п.69, 71). «Стаття 6 § 3 (b) Конвенції має на увазі, що основний захист від імені обвинуваченого / підозрюваного може  включати все, що є «необхідним» для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений/підозрюваний  повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо здатності викладати всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції та таким  чином вплинути на результат провадження» (Kikabidze v. Georgia, п.43).

 Наявні факти викликають обґрунтовані сумніви щодо збереження належного процесуального балансу між сторонами стосовно цього питання, окрім того, подальше зволікання суду з вирішенням цього клопотання без належної аргументації (при тому, що сторона захисту неодноразово підкреслювала його важливість (подавали його щонайменше тричі) може порушити право на ефективний захист та справедливий судовий розгляд.

Захисники також висловили спостерігачам IAC ISHR занепокоєння процесуальною поведінкою суддів під час оголошення доказів прокурором, зауваживши, що один із суддів відволікався, дивлячись у вікно, інші користувалися телефонами. Також адвокати відзначили, що раніше подавали скаргу у Вищу раду правосуддя на процесуальну поведінку головуючого судді (скаргу не задоволено) та відводи до суду.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR відмічають, що у даних діях відсутнє порушення права на справедливий суд, проте дані дії суду можуть підривати довіру учасників процесу до неупередженості судового розгляду. Національні суди повинні уникати будь-якої поведінки, що може викликати у об’єктивного спостерігачасумніви у неупередженості, зокрема у питаннях зовнішніх проявів.

ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що об’єктивна складова неупередженості суддів полягає в відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що неупередженість належним чином забезпечено та гарантовано судом. Щодо перевірки на об’єктивність потрібно визначити, чи є факти, що не залежать від поведінки судді, та можуть бути встановлені і можуть змусити сумніватись у його неупередженості. У цьому відношенні навіть зовнішній вигляд має значення: “правосуддя повинно не тільки здійснюватися, але й бути видимим”. У цьому контексті йдеться про довіру, яку суд повинен викликати в громадському суспільстві, та, насамперед, в кримінальному провадженні (Sacharuk v. Lithuania, п.101-102). Об’єктивний критерій вимагає також врахування зовнішніх обставин, що можуть вплинути на довіру суспільства до судової системи. У цьому контексті навіть зовнішні прояви мають значення: «правосуддя не тільки повинно бути здійснене, але й повинно бути видно, що воно здійснене» (Saakashvili v. Georgia, п.122).

Таким чином, зважаючи на ці обставини, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за доцільнепродовести додатковий моніторинг цієї справи для фіксації подальших дій суду та дотримання ним принципів справедливості та неупередженості.