15. 10. 2026
25 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 (справа – № 991/7103/25) щодо міського голови міста Мукачево Балоги Андрія Вікторовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги), а також Ланьо Михайла Івановича, Саміляка Артура Сергійовича, Филя Сергія Вікторовича, Залужного Віталія Борисовича та Чередниченко Наталії Геннадіївни — за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1,4 ст. 368-4, ч.1 ст. 384 КК України (щодо продажу земельної ділянки, що була у комунальній власності, за заниженою вартістю). У судовому засіданні брали участь обвинувачені, частина з яких долучилася в режимі відеоконференції, їхні захисники та прокурор. Судовий розгляд здійснювався під головуванням судді Широкої К.Ю.
Основними питаннями судового засідання були розгляд клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, застосованого до Ланьо М.І., а також продовження дослідження та долучення письмових доказів сторони обвинувачення. На початку засідання суд повідомив про відсутність адвоката, яка здійснює захист трьох обвинувачених — Филя С.В., Залужного В.Б. та Чередніченко Н.Г. За озвученою судом інформацією, захисниця перебувала в укритті у зв’язку з повітряною тривогою. Враховуючи, що першочергово передбачався розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу щодо Ланьо М.І., інтереси якого зазначена адвокат не представляє, суд запропонував продовжити засідання за її відсутності.
Під час з’ясування позицій учасників Филь С.В. не заперечував проти продовження розгляду без участі свого захисника. Натомість Залужний В.Б. та Чередніченко Н.Г. висловили заперечення щодо проведення засідання за відсутності адвоката, яка представляє їхні інтереси. Попри висловлені заперечення, суд ухвалив продовжити засідання. Мотивуючи відповідне рішення, суд, зокрема, послався на те, що захисники Ланьо М.І., за клопотанням яких мав здійснюватися розгляд питання про зміну запобіжного заходу, прибули до Києва із Закарпаття.
У зв’язку з викладеним експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що право обвинуваченого на правничу допомогу не обмежується можливістю адвоката безпосередньо виступати перед судом, заявляти клопотання чи висловлювати заперечення. Присутність захисника забезпечує також безперервне професійне представництво процесуальних інтересів обвинуваченого, можливість своєчасно оцінювати значення процесуальних дій, консультувати клієнта та реагувати на обставини, які можуть впливати на його правове становище. Відповідно, значення участі адвоката не може визначатися виключно тим, чи стосується безпосередній предмет конкретного судового засідання саме його клієнта. У межах спільного кримінального провадження навіть розгляд процесуальних питань щодо одного з обвинувачених не виключає необхідності забезпечення належного представництва інтересів інших учасників.
У цьому контексті принципового значення набуває те, що двоє обвинувачених прямо висловили небажання продовжувати судовий розгляд без участі свого захисника. Їхня позиція становила безпосереднє волевиявлення щодо способу реалізації права на захист, яке не може втрачати процесуального значення лише через те, що суд вважає участь відповідного адвоката необов’язковою для вирішення окремого питання. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, за відсутності належно обґрунтованої необхідності обмеження такого права перевага організаційних міркувань над прямо висловленою позицією обвинувачених створює ознаки неналежного забезпечення гарантій, передбачених пунктом 3 (c) статті 6 ЄКПЛ.
Особливої ваги ці обставини набувають з огляду на причину відсутності адвоката. За повідомленою судом інформацією, захисниця перебувала в укритті у зв’язку з повітряною тривогою, тобто її відсутність була пов’язана з необхідністю забезпечення особистої безпеки, а не з відмовою від участі у провадженні чи заявленим наміром не здійснювати захист під час відповідного засідання. Відсутність клопотання про відкладення розгляду за таких обставин також не може прирівнюватися до згоди адвоката на проведення засідання без її участі, тим більше за наявності прямих заперечень її клієнтів. Фактично виникла ситуація, за якої необхідність дотримання елементарних заходів безпеки супроводжувалася продовженням судового розгляду без обраного захисника всупереч волевиявленню осіб, інтереси яких вона представляла. Такий підхід викликає занепокоєння з погляду практичної та ефективної реалізації права на захист. Як наголошував ЄСПЛ у справі Opalenko v. Ukraine (п. 26), право на ефективний захист за допомогою адвоката належить до основоположних складових справедливого судового розгляду. У цьому провадженні питання полягає не у встановленні факту конкретної процесуальної шкоди, заподіяної відсутністю захисника, а в тому, чи були забезпечені належні умови для реалізації права обвинувачених на професійну правничу допомогу відповідно до їхнього прямо висловленого волевиявлення. Зафіксовані обставини дають підстави констатувати ознаки неналежного забезпечення цього права та відповідні ризики для загальної справедливості судового розгляду в розумінні статті 6 ЄКПЛ.
У подальшому суд перейшов до розгляду клопотання захисників Ланьо М. І. про зміну застосованого до нього запобіжного заходу. На момент розгляду клопотання щодо обвинуваченого діяв запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 27 млн грн.
Обґрунтовуючи клопотання, сторона захисту посилалася на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, зокрема його регулярну участь у судових засіданнях, виконання покладених процесуальних обов’язків та відсутність обставин, які свідчили б про намір ухилятися від судового розгляду. На переконання захисників, зазначена поведінка підтверджувала втрату актуальності раніше встановленого ризику переховування.
Окрему увагу захисники приділили ризику незаконного впливу на свідків, на який продовжувала посилатися сторона обвинувачення. За їхніми твердженнями, на Ланьо М. І. не було покладено обов’язку утримуватися від спілкування зі свідками, а особи, допит яких планувала сторона обвинувачення, не повідомляли відомостей, які безпосередньо викривали б обвинуваченого. Водночас, як наголосили захисники, конкретних фактів здійснення Ланьо М. І. незаконного впливу на свідків наведено не було. З огляду на це сторона захисту ставила під сумнів збереження відповідного ризику та обґрунтованість подальшого застосування застави в раніше визначеному розмірі.
Додатково захисники звернули увагу на особисті та майнові обставини обвинуваченого. Зокрема, вони зазначили, що Ланьо М. І. досяг пенсійного віку, стан його здоров’я погіршується та потребує постійного лікування. Також повідомлялося про погіршення фінансового становища заставодавців, які внесли визначену судом суму застави. На переконання сторони захисту, сукупність зазначених обставин свідчила про невідповідність застави в розмірі 27 млн грн актуальному рівню процесуальних ризиків та фінансовим можливостям обвинуваченого. У зв’язку з цим захисники просили зменшити розмір застави до рівня, співмірного з обставинами провадження та майновим становищем обвинуваченого. Інші представники сторони захистузаявлене клопотання.
Висловлюючи позицію щодо клопотання, прокурор зазначив, що з огляду на тривалість судового розгляду завершення кримінального провадження найближчим часом є малоймовірним. Водночас він визнав зниження інтенсивності раніше встановлених процесуальних ризиків та звернув увагу на певне просування у дослідженні доказів сторони обвинувачення, зазначивши, що на відповідному етапі судом було досліджено три томи матеріалів. З урахуванням наведеного прокурор вважав можливим зменшення застави на 1 млн грн.
За результатами розгляду клопотання суд частково його задовольнив, зменшивши розмір застави з 27 до 26 млн грн (на 1 млн грн, або приблизно 3,7%), що повністю відповідало пропозиції прокурора щодо розміру зменшення застави.
У зв’язку з викладеним експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що застава як превентивний запобіжний захід має забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а не становити самостійне фінансове обтяження, відірване від актуальних процесуальних ризиків. Відповідно, її розмір має ґрунтуватися на індивідуалізованій оцінці необхідності та пропорційності такого обмеження, з урахуванням процесуальної поведінки особи, її майнового становища та реальної забезпечувальної функції застави. Як наголошував ЄСПЛ у справі Istomina v. Ukraine (п. 25), визначення належного розміру застави потребує ретельності, співмірної з оцінкою необхідності тримання особи під вартою.
У цьому провадженні особливого значення набуває те, що прокурор визнав зниження інтенсивності раніше встановлених ризиків, тоді як захист посилався на тривалу належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відсутність конкретних фактів впливу на свідків, погіршення стану його здоров’я та майнового становища заставодавців. При цьому застава у виключно високому розмірі застосовується з 25 лютого 2025 року та була внесена третіми особами. За таких обставин принципового значення набуває не лише формальне визнання зміни ризиків, а й можливість встановити, яким чином їхня актуальна оцінка співвідноситься з необхідністю подальшого збереження фінансового обмеження саме в такому розмірі. Водночас суд зменшив заставу з 27 до 26 млн грн, тобто лише на 3,7 %, у точній відповідності до запропонованого прокурором розміру зменшення. Збіг позиції прокурора з ухваленим рішенням не може однозначно свідчити про відсутність самостійної судової оцінки. Однак за результатами безпосереднього спостереження експерти моніторингової місії IAC ISHR не встановили достатньо зрозумілого обґрунтування того, чому визнане зниження інтенсивності ризиків зумовило зменшення застави саме на 1 млн грн та якими індивідуальними обставинами підтверджується необхідність збереження решти 26 млн грн. Процесуальні ризики не мають наперед визначеного грошового еквівалента, а тому арифметична зміна суми без розкриття її фактичного та правового обґрунтування не дозволяє простежити логіку судового рішення.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, саме непрозорість механізму визначення та перегляду розміру застави становить центральну проблему зафіксованої ситуації. За відсутності зрозумілого зв’язку між встановленими ризиками, індивідуальними обставинами та конкретною сумою фінансового обмеження перегляд застави може набувати ознак формального коригування раніше визначеного розміру замість повноцінної оцінки його подальшої необхідності та пропорційності. Це викликає занепокоєння з погляду гарантій статті 5 ЄКПЛ та вимоги належної обґрунтованості судових рішень, особливо з огляду на виключний розмір застави, тривалість її застосування і визнану стороною обвинувачення зміну процесуальних ризиків.
Після прибуття адвоката, яка знаходилася в укритті на початку судового засідання, прокурор продовжив представлення та долучення письмових доказів сторони обвинувачення. Зокрема, до матеріалів кримінального провадження було долучено процесуальні документи щодо застосування, продовження та зміни запобіжних заходів стосовно обвинувачених, а також документи, пов’язані з наданням правничої допомоги. Окремо прокурор представив матеріали, які, за позицією сторони обвинувачення, підтверджували звернення раніше внесених застав щодо Филя С. В. та Залужного В. Б. у дохід держави внаслідок порушення ними покладених процесуальних обов’язків.
Наприкінці судового засідання головуюча суддя висловила позицію, відповідно до якої перебування адвоката в укритті під час повітряних тривог без спроби забезпечити дистанційну участь у засіданні має ознаки зловживання процесуальними правами. Обґрунтовуючи свою позицію, суддя послалася на погіршення безпекової ситуації в Києві та збільшення частоти повітряних тривог, зазначивши, що за таких обставин адвокат має передбачати можливість участі в судовому розгляді в режимі відеоконференції для запобігання затягуванню провадження та забезпечення дотримання розумних строків.
Водночас головуюча суддя визнала, що суд не вправі обмежувати право захисника перебувати в укритті під час повітряної тривоги, проте зазначила, що з метою забезпечення безперервності судового розгляду за відповідних обставин може бути розглянуто питання про залучення захисника за призначенням.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють занепокоєння щодо оцінки перебування захисниці в укритті під час повітряної тривоги як можливого зловживання процесуальними правами. В умовах воєнного стану зупинення судових засідань у зв’язку з повітряною тривогою, зокрема на прохання учасників процесу перейти до укриття, є усталеною практикою Вищого антикорупційного суду. За таких обставин реалізація адвокатом права на особисту безпеку не може сама по собі ототожнюватися з недобросовісною процесуальною поведінкою. Тим більше відсутність захисниці була зумовлена об’єктивними безпековими обставинами, а не відмовою від здійснення захисту чи свідомим ухиленням від участі у провадженні.
Особливе занепокоєння викликає висловлена судом можливість залучення захисника за призначенням для забезпечення безперервності розгляду. У контексті критичної оцінки перебування адвоката в укритті така позиція може об’єктивно сприйматися як непрямий процесуальний тиск на захисника, оскільки фактично пов’язує реалізацію права на особисту безпеку з ризиком його заміни іншим адвокатом. Водночас забезпечення розумних строків провадження не може досягатися шляхом фактичного обмеження права обвинуваченого на захист адвокатом за власним вибором, особливо коли відповідні обвинувачені прямо заперечують проти проведення засідання без обраного захисника. У цьому контексті ЄСПЛ у справі Yuriy Dmitriyev v. Russia (пп. 91, 93–95) наголосив, що відступ від вибору захисника обвинуваченим потребує належних і достатніх підстав, а формальне залучення іншого адвоката без урахування обставин відсутності обраного захисника, його обізнаності з матеріалами провадження та заперечень обвинуваченого може негативно позначитися на загальній справедливості судового розгляду. Відповідно, наявність призначеного адвоката не є рівнозначною забезпеченню ефективного захисту, якщо фактично порушується безперервність правничої допомоги та ігнорується волевиявлення обвинуваченого. Саме тому можливість заміни обраного захисника виключно з організаційних міркувань, без належного врахування об’єктивних причин його відсутності, викликає сумніви щодо відповідності такого підходу гарантіям пунктів 1 і 3 (с) статті 6 ЄКПЛ.
Таким чином, експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують за результатами судового засідання ризики порушення гарантій, передбачених статтями 5 і 6 ЄКПЛ, у зв’язку з чим кримінальне провадження рекомендовано до подальшого моніторингу.
