02. 07. 2026
23 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 (справа – № 991/7103/25) щодо міського голови міста Мукачево Балоги Андрія Вікторовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги), а також Ланьо Михайла Івановича, Саміляка Артура Сергійовича, Филя Сергія Вікторовича, Залужного Віталія Борисовича та Чередниченко Наталії Геннадіївни — за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1,4 ст. 368-4, ч.1 ст. 384 КК України (щодо продажу земельної ділянки, що була у комунальній власності, за заниженою вартістю). У засіданні брали участь обвинувачені (частина з них у режимі відеоконференції), їхні захисники, прокурор та головуюча суддя Широка К.Ю.
Основним предметом судового засідання був початок заслуховування вступних промов сторін.
Перед початком заслуховування вступних промов суд зазначив, що тривалість виступів сторони захисту має відповідати тривалості вступної промови прокурора. З огляду на кількість учасників сторони захисту суд вважав за необхідне встановити часові обмеження для їхніх виступів.
Під час свого виступу прокурор детально зупинився на обставинах, які сторона обвинувачення має намір доводити в ході судового розгляду. Зокрема, він зазначив про існування, за версією обвинувачення, попередньої змови між обвинуваченими та заниження вартості земельної ділянки під час її продажу приблизно у дев’ять разів.Прокурор також повідомив, що на підтвердження позиції сторони обвинувачення посилатиметься на письмові документи, показання свідків, висновки експертів, а також докази, отримані внаслідок проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій. Щодо порядку дослідження доказів прокурор запропонував спочатку дослідити весь масив доказів сторони обвинувачення, після чого надати стороні захисту можливість висловити свої заперечення та коментарі. Аналогічний порядок, на думку прокурора, доцільно застосувати і під час дослідження доказів сторони захисту.
Після завершення вступної промови прокурора суд перейшов до заслуховування вступних промов сторони захисту. Адвокат Балоги А.В. зазначив, що сторона захисту має намір доводити, що інкриміновані його підзахисному дії були пов’язані виключно з виконанням ним посадових повноважень. За твердженням захисту, попередня змова між обвинуваченими була відсутня, а з окремими особами Балога А.В. до початку кримінального провадження взагалі не був знайомий. Захисник також наголосив, що обвинувальний акт, на його думку, містить переважно перелік посадових обов’язків міського голови, однак належним чином не конкретизує, які саме норми законодавства були порушені та які конкретні дії обвинуваченого утворюють склад інкримінованого кримінального правопорушення. Захист також зазначив, що єдиною конкретною сумою, наведеною в обвинувальному акті, є 16 000 гривень, які, за версією сторони обвинувачення, були сплачені за проведення оцінки земельної ділянки. Водночас, на переконання захисника, сторона обвинувачення не конкретизувала, у чому саме полягала неправомірна вигода кожного з обвинувачених та який саме корисливий мотив інкримінується кожному з них. З огляду на це сторона захисту наполягала на відсутності як події, так і складу кримінального правопорушення.
Щодо порядку дослідження доказів захисник загалом підтримав запропонований прокурором підхід, водночас запропонував досліджувати письмові матеріали окремими тематичними блоками із наданням стороні захисту можливості одразу висловлювати свої зауваження та заперечення. На думку захисту, дослідження всього масиву доказів сторони обвинувачення без проміжного обговорення може негативно вплинути на практичну реалізацію принципу змагальності.
Сторона захисту Ланьо М.І., своєю чергою, зазначила, що в обвинувальному акті належним чином не встановлено та не конкретизовано основні елементи обвинувачення щодо нього, зокрема форму об’єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення. На переконання захисту, матеріали провадження не містять доказів, достатніх для підтвердження пред’явленого обвинувачення. Захисники також звернули увагу на необґрунтованість, на їхню думку, правової кваліфікації дій обвинуваченого та зазначили, що частину раніше висунутих обвинувачень надалі було виключено. Щодо порядку дослідження доказів сторона захисту Ланьо М.І. просила розпочати судовий розгляд із допиту свідків, а вже після цього перейти до дослідження письмових матеріалів. Відповідне прохання захисники обґрунтували тим, що один із ризиків, покладених в основу застосовуваного до обвинуваченого запобіжного заходу, пов’язаний із можливістю впливу на свідків.
Адвокати Саміляка А.С. зазначили, що, на його переконання, кримінальне переслідування здійснювалося з обвинувальним ухилом, а процесуальні порушення, яких, на її думку, припустилася сторона обвинувачення на попередніх стадіях провадження, не отримали належної правової оцінки. Окремо захисники поставили під сумнів достовірність двох експертних висновків, підготовлених за ініціативою сторони обвинувачення. За їхніми твердженнями, експертні дослідження проводилися щодо об’єкта, характеристики якого не відповідали земельній ділянці, зазначеній в обвинувальному акті. Зокрема, за позицією захисту, під час оцінювання не було належним чином враховано розташований на земельній ділянці стадіон, який займає значну частину її площі та міг безпосередньо впливати на визначення ринкової вартості. У зв’язку із цим захисники стверджували, що відповідні експертні висновки ґрунтуються на вихідних даних і характеристиках, які не повною мірою стосуються земельної ділянки, що є предметом кримінального провадження.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що одним із практичних проявів незалежності та безсторонності суду є забезпечення такого порядку судового розгляду, за якого кожна зі сторін має реальну можливість повною мірою реалізувати свої процесуальні права. У цьому аспекті принцип рівності сторін не зводиться до формального застосування однакових процесуальних правил чи арифметично рівного розподілу процесуального часу. Його зміст полягає у забезпеченні справедливого процесуального балансу між сторонами з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, кількості його учасників, складності справи, обсягу обвинувачення та характеру правових позицій кожного учасника. Саме такий підхід послідовно відображений у практиці ЄСПЛ, який наголошує, що принцип рівності сторін означає надання кожній стороні розумної можливості представити свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з процесуальним опонентом (F.S.M. v. Spain, пп. 55–56; Đurić v. Serbia, пп. 69, 71). З огляду на це встановлення часових меж для вступних промов саме по собі не свідчить про порушення вимог статті 6 ЄКПЛ. Водночас таке процесуальне рішення має бути спрямоване не лише на забезпечення належної організації судового розгляду, а й на збереження реального балансу процесуальних можливостей сторін. Якщо сторону обвинувачення представляє один прокурор, тоді як сторону захисту — декілька обвинувачених та їхні захисники, які можуть обґрунтовувати різні, а інколи й взаємовідмінні правові позиції, визначення однакової загальної тривалості виступів виключно за критерієм часу, витраченого прокурором, не завжди забезпечує фактичну рівність процесуальних можливостей. За таких умов суду належить оцінювати не лише формальну однаковість процесуальних умов, а й їхню достатність для ефективної реалізації права кожного обвинуваченого на захист.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що у багатосуб’єктних кримінальних провадженнях процесуальний баланс повинен оцінюватися не лише між стороною обвинувачення та стороною захисту як єдиними процесуальними суб’єктами, а й з урахуванням того, що кожен обвинувачений реалізує власне, індивідуальне право на захист, яке не може вважатися реалізованим виключно через можливість виступу інших співобвинувачених або їхніх захисників.
Аналогічний підхід має застосовуватися й під час визначення порядку дослідження доказів. Саме суд визначає процесуальну модель судового розгляду, однак така модель повинна забезпечувати сторонам не лише можливість бути присутніми під час дослідження доказів, а й реальну можливість своєчасно ознайомлюватися з ними, висловлювати заперечення щодо їх належності, допустимості та достовірності, надавати власні пояснення щодо їх змісту та доказового значення, а також ефективно реагувати на процесуальну позицію опонента. Аналогічним чином стороні обвинувачення має бути забезпечена можливість своєчасно ознайомлюватися з доказами сторони захисту, надавати щодо них свої пояснення та контраргументи. Саме такий процесуальний баланс становить одну з ключових гарантій принципів змагальності та рівності сторін.
У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що забезпечення процесуального балансу нерозривно пов’язане з подальшим виконанням судом свого обов’язку щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх доказів у їх сукупності. Національний суд має перевірити не лише обвинувальну версію, а й альтернативні пояснення подій, надати належну оцінку всім істотним доводам сторін та усунути суперечності, здатні вплинути на встановлення фактичних обставин справи. Лише за таких умов остаточні висновки суду можуть відповідати стандарту доведення поза розумним сумнівом. Як наголосив ЄСПЛ у справі Episcopo and Bassani v. Italy, обвинувальний вирок може ґрунтуватися лише на достатньо переконливих, достовірних та узгоджених між собою доказах, а всі розумні сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого (п. 121).
ЄСПЛ також послідовно підкреслює, що права, гарантовані Конвенцією, мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 305). Саме тому справедливість судового розгляду вимагає не лише формального надання сторонам можливості висловити свої доводи, а й реального забезпечення можливості оспорювати докази, заперечувати проти їх використання та отримувати належну й мотивовану відповідь суду на ключові процесуальні аргументи (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87).
З огляду на викладене справа рекомендується до подальшого моніторингу, зокрема в контексті забезпечення права на захист, дотримання принципів змагальності, процесуального балансу та рівності сторін, передбачених пунктами 1 і 3 статті 6 ЄКПЛ.
