22 липня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 відносно мера міста Мукачево Балоги Андрія Вікторовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги), Ланьо Михайла Івановича, Саміляка Артура Сергійовича, Филя Сергія Вікторовича, Залужного Віталія Борисовича, Чередниченко Наталії Геннадіївни за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1,4 ст. 368-4, ч.1 ст. 384 КК України (щодо продажу земельної ділянки, що була у комунальній власності, за заниженою вартістю). У залі судового засідання були присутні обвинувачені, захисники, прокурор та головуюча суддя Широка К.Ю.

У межах цього судового засідання суд встановлював явку учасників процесу та з’ясовував можливість продовження розгляду справи в наявному складі.

На початку засідання було встановлено відсутність обвинуваченої Чередниченко Н.Г. у залі суду. Її захисниця поінформувала суд про неможливість узгодження процесуальної позиції з клієнткою у зв’язку з тим, що остання перебуває за межами України (у Німеччині), а також висловила обґрунтовані сумніви щодо належного повідомлення обвинуваченої про призначене судове засідання. Як зазначено, повістка була надіслана за адресою реєстрації на території України, хоча достеменно відомо, що обвинувачена перебуває за кордоном. У зв’язку з цим сторона захисту наполягала на необхідності відкладення слухання та вжиття заходів для належного інформування підзахисної.

Захисники інших обвинувачених підтримали цю позицію, зазначивши, що органу обвинувачення достеменно відомо про перебування Чередниченко Н.Г. за кордоном, оскільки з грудня 2024 року триває процедура її екстрадиції, а також вона була допитана за участю німецьких правоохоронних органів. Також було наголошено, що повістка залишилася на поштовому відділенні в Україні, хоча відомо, що обвинувачена перебуває за межами держави. На думку сторони захисту, за таких обставин продовження судового розгляду може призвести до порушення прав обвинуваченої.

Прокурор натомість повідомив, що щодо обвинуваченої проводиться спеціальне досудове розслідування. Він підтвердив факт допиту Чередниченко Н.Г. у місті Розенгайм (Німеччина), однак заявив, що її поточне місцезнаходження залишається невідомим, а слідчі органи не перевіряли адресу, яку вона раніше повідомляла. Також було зауважено, що обвинувачена перебувала під арештом.

У відповідь сторона захисту обґрунтовано поставила під сумнів твердження обвинувачення щодо «невідомого місцезнаходження» обвинуваченої, посилаючись на те, що саме слідчі органи ініціювали її розшук і арешт у межах міжнародної правової допомоги. Незрозуміло також, чи Чередниченко Н.Г. на момент засідання продовжувала перебувати під вартою. За таких обставин сторона захисту резонно наголосила, що за умови тримання особи під вартою її явка до суду не може залежати виключно від її волі.

Після заслуховування сторін суд ухвалив рішення про відкладення розгляду справи через відсутність належних доказів підтвердження факту належного повідомлення обвинуваченої про дату й час судового засідання.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне наголосити, що наявність обґрунтованих сумнівів щодо належного повідомлення обвинуваченої може свідчити про ризик порушення ключових процесуальних гарантій, зокрема принципів змагальності та рівності сторін, закріплених у статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі – Конвенція).

Подібна процесуальна невизначеність не лише дестабілізує баланс між сторонами, а й створює атмосферу правової непередбачуваності. Учасники процесу — і зокрема захист — мають бути впевнені, що всі сторони, включно з обвинуваченою, були своєчасно та ефективно повідомлені про судове засідання й мали реальну можливість бути присутніми. В іншому разі існує реальний ризик постановлення судового рішення з порушенням фундаментальних прав, що може стати підставою для його оскарження або скасування, підриваючи авторитет суду й правову визначеність у провадженні.

Таким чином, забезпечення видимої, ефективної участі усіх сторін процесу є ключовою умовою не лише для захисту індивідуальних прав, а й для забезпечення легітимності та остаточності судового рішення. З урахуванням зазначеного, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають доцільним застосування судомдодаткових процесуальних дій з метою усунення сумнівів щодо належного повідомлення обвинуваченої. Це відповідає не лише стандартам справедливого суду, а й загальній логіці верховенства права.

При цьому варто наголосити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, хоча право бути присутнім на судовому засіданні не зазначене прямо в п. 1 ст. 6 Конвенції, воно випливає із самої суті права на справедливий суд. А положення пп. (c), (d) та (e) п. 3 ст. 6 Конвенції взагалі неможливо реалізувати без фізичної присутності обвинуваченого, що ще раз підкреслює важливість дотримання належних процедур повідомлення та участі в судовому розгляді.

Європейський суд у рішенні Sejdovic v. Italy (п.п. 85, 99) підкреслив, що інформування особи про висунуті обвинувачення має здійснюватися у спосіб, який забезпечує реальну можливість реалізації права на захист, і не може обмежуватись формальними чи не офіційними повідомленнями. Водночас, Суд визнає можливість добровільної відмови особи від участі в процесі за певних умов. Однак така відмова повинна бути недвозначною, супроводжуватись гарантіями та не суперечити суспільним інтересам (Krpelík v. The Czech Republic, п. 76). 

Більше того, усталена практика Європейського суду з прав людини полягає у тому, що обмеження доступу до суду не відповідає статті 6 § 1, якщо воно не переслідує законну мету і якщо не існує розумної пропорційності між засобами, що використовуються, і переслідуваною метою (Meli and Swinkels Family Brewers N.V. v. Albania, п. 50). Крім того, підпункти (c), (d) і (e) статті 6 (п.3) гарантують “кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення” право “захищати себе особисто”, “допитувати свідків або мати допит свідків”, а об’єкт і мета статті 6 (п. 1, 3) (c) передбачають присутність обвинуваченого (L.T. v. Ukraine, п.п. 54-55). 

З огляду на виявлені в ході судового засідання обставини — зокрема непідтверджене належне повідомлення обвинуваченої та суперечливі дані про її місцезнаходження — рішення суду про відкладення розгляду є виваженим, пропорційним та юридично обґрунтованим.

Це рішення демонструє належну процесуальну обачність суду та прагнення дотриматись стандартів справедливого суду. Навіть формально незначні недоліки у процедурі повідомлення можуть поставити під сумнів легітимність усього провадження.

Враховуючи вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR прийшли до висновку щодо доцільності продовження моніторингу даної справи.