17. 09. 2026
3 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у межах кримінального провадження № 52017000000000636 (справа № 991/2892/22) відносно українського бізнесмена Альперіна В.О., Себова О.П., колишнього заступника начальника київської митниці Тупальського С.В., Шкуратова О. І., Іскольда Є.Ю. та колишнього директора департаменту ДФС Скомарової А.В., яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2,3 та 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3, 4 та 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України (створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь і ній). У засіданні брали участь обвинувачені (частково у режимі відеоконференції), їхні захисники (частково у режимі відеоконференції), прокурор та головуючий суддя Ногачевський В.В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання був розгляд клопотання сторони обвинувачення про висунення Альперіну В.О. додаткового обвинувачення за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначив, що в ході судового розгляду були встановлені обставини, які, на переконання сторони обвинувачення, можуть свідчити про вчинення обвинуваченим додаткових кримінальних правопорушень, пов’язаних із легалізацією коштів та ухиленням від сплати митних платежів.
Прокурор наголосив на тісному фактичному та процесуальному зв’язку між первісним і додатковим обвинуваченнями, зокрема з огляду на спосіб вчинення інкримінованих діянь, часовий період та коло суб’єктів господарювання, яких вони стосуються. За позицією сторони обвинувачення, окремий розгляд відповідних епізодів є неможливим, оскільки Альперін В.О. обвинувачується, серед іншого, у створенні злочинної організації, у межах діяльності якої, за версією обвинувачення, були вчинені й правопорушення, що стали підставою для висунення додаткового обвинувачення. У зв’язку з цим прокурор просив суд задовольнити клопотання та відкласти судовий розгляд щонайменше на 14 днів для виконання процесуальних дій, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотання, наголосивши, що передбачені статтею 339 КПК України передумови для висунення додаткового обвинувачення мають оцінюватися у сукупності. На переконання захисту, обставини, на які посилається прокурор, не можуть вважатися нововиявленими саме під час судового розгляду, оскільки документи та відомості, покладені в основу клопотання, існували та перебували у розпорядженні сторони обвинувачення ще до направлення обвинувального акта до суду. Захисники також зазначили, що відповідні матеріали стосуються вже відомої стороні обвинувачення версії щодо ухилення від сплати митних платежів, а тому, на їхню думку, фактично йдеться не про встановлення нового кримінального правопорушення, а про розширення обсягу первісного обвинувачення.
Окремо сторона захисту поставила під сумнів доведеність твердження прокурора про неможливість окремого розгляду первісного та додаткового обвинувачень. Адвокати зауважили, що, на їхню думку, зв’язок запропонованого додаткового обвинувачення з діяльністю інкримінованої злочинної організації не отримав достатнього обґрунтування у клопотанні сторони обвинувачення. Зокрема, вони звернули увагу, що віднесення всіх 16 підприємств до єдиного механізму діяльності злочинної організації, створення та керівництво якою інкримінується Альперіну В.О., потребує відповідного доказового підтвердження. Водночас прокурор, за спостереженням захисту, одночасно відносив епізоди за статтею 212 КК України до діяльності тієї самої злочинної організації та до того самого часового періоду, що, на думку захисників, саме по собі не усуває необхідності доведення відповідного зв’язку.
Щодо тверджень про діяльність злочинної організації сторона захисту також просила суд звернути увагу на, на її переконання, надмірно узагальнене використання прокурором формулювання про «інших членів злочинної організації». Захисники зазначили, що ще з підготовчого судового засідання неодноразово зверталися з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів з метою з’ясування того, кого саме сторона обвинувачення вважає членами відповідної злочинної організації та який процесуальний статус мають інші особи, матеріали щодо яких були виділені в окреме провадження. Подальше викладення стороною захисту заперечень щодо клопотання прокурора було перервано у зв’язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги у місті Києві. Судове засідання було припинено, унаслідок чого захисники не завершили виклад своєї позиції щодо заявленого стороною обвинувачення клопотання. Розгляд питання про висунення додаткового обвинувачення у цьому судовому засіданні завершено не було.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що питання висунення Альперіну В. О. додаткового обвинувачення об’єктивно може призвести до істотної зміни його процесуального становища, оскільки передбачає розширення обсягу кримінально-правових тверджень, на які обвинувачений та його захисники мають надати належну процесуальну відповідь. З огляду на потенційні наслідки такого рішення для реалізації права на захист, підстави для висунення додаткового обвинувачення повинні бути ретельно перевірені судом, а сторона обвинувачення має надати достатнє та переконливе обґрунтування дотримання передбачених законом процесуальних передумов. У цьому аспекті особливого значення набувають доводи сторони захисту про неодноразове звернення з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів з метою встановлення того, кого саме сторона обвинувачення відносить до складу інкримінованої злочинної організації, а також отримання інформації щодо інших осіб, матеріали стосовно яких були виділені в окреме кримінальне провадження. Відповідні відомості можуть мати безпосереднє значення для розуміння фактичної конструкції обвинувачення, його меж та належної підготовки сторони захисту до його оспорювання.
Якщо додаткове обвинувачення ґрунтуватиметься на матеріалах або фактичних твердженнях, до яких сторона захисту не має достатнього доступу чи реальної можливості перевірити їх зміст і доказове значення, це може поставити під сумнів практичну ефективність права на захист. За таких умов особливого значення набуває забезпечення обвинуваченому повної та зрозумілої інформації про характер і підстави нового обвинувачення, а також достатніх процесуальних можливостей для його належного оспорювання та підготовки власної позиції.
У контексті належної реалізації прав захисту варто також наголосити, що принципи змагальності та рівності сторін є невід’ємними складовими права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ зазначає, що вони вимагають забезпечення «справедливого балансу» між сторонами, за якого кожна з них повинна мати розумну можливість представити свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з іншою стороною (K.V. Mediterranean Tours Limited v. Türkiye, п. 79).
Крім того, у контексті забезпечення реальної та ефективної можливості бути належним чином поінформованим про характер і підстави висунутого обвинувачення важливо додати, що пункт «a» частини 3 статті 6 Конвенції надає підсудному право бути поінформованим не лише про підставу обвинувачення, тобто про діяння, які, як стверджується, він вчинив і на яких ґрунтується обвинувачення, а й про правову кваліфікацію цих діянь. У кримінальних справах надання повної та детальної інформації щодо висунутих підсудному обвинувачень і, як наслідок, щодо правової кваліфікації, яку може застосувати суд у цій справі, є істотною передумовою забезпечення справедливості судового розгляду. Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що ЄСПЛ зазначає, що підпункти «a» та «b» пункту 3 статті 6 є взаємопов’язаними, а право бути поінформованим про характер і підставу обвинувачення слід розглядати в контексті права обвинуваченого на підготовку свого захисту. Оцінюючи справедливість кримінального провадження в цілому, Суд визнав, що перекваліфікація правопорушення не порушує прав сторони захисту за умови, що обвинувачений мав достатню можливість захищати себе під час відповідного провадження (Leka v. Albania, п. 64 – 65).
У цьому контексті ключовим є питання, чи забезпечено обвинуваченому реальну та ефективну можливість захищатися від висунутого обвинувачення. Якщо підтвердяться зафіксовані під час цього судового засідання обставини щодо відсутності у сторони захисту доступу до відомостей, які можуть становити істотну складову фактичного підґрунтя додаткового обвинувачення, попри подані захистом клопотання про отримання відповідної інформації, це може створювати реальні ризики для належної реалізації права на захист. За таких умов можуть виникати обґрунтовані сумніви щодо того, чи має сторона захисту достатні процесуальні можливості для повного розуміння змісту обвинувачення, перевірки покладених в його основу відомостей та ефективного представлення власної позиції перед судом.
Окремо варто звернути увагу, що тривала невизначеність щодо обсягу та меж обвинувачення потенційно може мати опосередковане значення і в контексті гарантій статті 5 ЄКПЛ, зокрема під час оцінки обґрунтованості та розумності подальшого застосування запобіжного заходу. Хоча відповідне питання безпосередньо не було предметом розгляду під час цього судового засідання, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, воно може набувати додаткового значення у разі подальшого збереження невизначеності щодо фактичного та правового обсягу обвинувачення і тому заслуговує на окрему увагу в межах подальшого моніторингу цього кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують наявність обставин, які ставлять під загрозу забезпечення принципів змагальності та рівності сторін, зокрема у зв’язку з питаннями доступу до відомостей, що можуть мати значення для додаткового обвинувачення. Враховуючи обмежений обсяг інформації, доступної спостерігачам IAC ISHR під час цього судового засідання, а також те, що його було перервано до завершення викладення позицій сторін та остаточного вирішення питання щодо висунення додаткового обвинувачення, на цьому етапі відсутні достатні підстави для остаточної оцінки відповідних процесуальних обставин. У зв’язку з цим справа рекомендується до подальшого моніторингу.
