19. 09. 2024
16 вересня 2024 в приміщені Вищого антикорупційного суду відбулося судове засідання по справі №991/2892/22 відносно бізнесмена Вадима Альперіна, екс-керівника Київської міської митниці Сергія Тупальського та інших, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України (створення злочинної організації, умисне ухилення від сплати податків, зловживання владою або службовим становищем).
З мас-медіа спостерігачам IAC ISHR стало відомо, що Вадим Альперін обвинувачується у створенні та участі у злочинній організації, яка ввозила до країни товари за заниженою митною вартістю. За версією слідства розмір завданих збитків становить приблизно 63,8 млн. гривень. Моніторинг даного провадження відбувався завдяки офіційній трансляції засідання.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
На початку судового засідання захисник Вадима Альперіна подав клопотання про повернення обвинувального акту, обґрунтовуючи його наступними доводами.
По-перше, адвокат зазначив, що Вадим Альперін обвинувачується в умисному ухиленні від сплати податків, разом з тим, ДПС, митниця або будь-який інший державний орган не висували жодних претензій відносно нього, з огляду на це, обвинувачення щодо несплати податків є неспроможним. Крім того, адвокат зазначив, що в даному кримінальному провадженні взагалі відсутні потерпілі та цивільні позивачі.
По-друге, захисник звернув увагу суду на те, що в обвинувальному акті не конкретизовано обвинувачення стосовно кожного із обвинувачених, непослідовно викладена фабула та неповною мірою розкриті субʼєктивна та обʼєктивна сторони, інкримінованих злочинів.
Крім того, на думку адвоката, викладені в обвинувальному акті обставини та застосовані формулювання не можуть бути складом злочинів, інкримінованих обвинуваченим. Більше того, зі слів захисника, прокурор вказує в обвинувальному акті, а отже вважає встановленими ті факти, які не були відображені в повідомленні про підозру.
З огляду на викладене, позиція захисника зводилась до нерозуміння стороною захисту суті обвинувачення, що унеможливлює надання якісної та ефективної правової допомоги і відповідно порушує право Вадима Альперіна на захист.
Захисники інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні подали окремі клопотання про повернення обвинувального акту, які містили аналогічну правову позицію з приводу незрозумілого формулювання обвинувачення та неможливості розмежування обвинувачення за кожним епізодом протиправної діяльності відносно всіх обвинувачених.
З урахуванням вищевикладеного сторона захисту зазначила, що обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду та на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню.
Як вже неодноразово наголошували експерти моніторингової місії IAC ISHR право на захист є невідʼємним елементом права на справедливий судовий розгляд, закріпленого ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини (далі – ЄКПЛ). Гарантування та дотримання цього права сприяє ефективній участі особи у процесі та уникненні можливого неправомірного засудження.
Той факт, що кожен захисник, готуючи клопотання про повернення обвинувального акту, приділив значну увагу нерозумінню висунутого обвинувачення викликає занепокоєння. Основною умовою загальної справедливості кримінального провадження є висвітлення точної і повної інформації про характер і причин обвинувачення, а також про юридичну кваліфікацію.
Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному процесі, оскільки саме з моменту його вручення, особа вважається офіційно письмово повідомлена про фактичну та правову підставу для обвинувачення проти неї (Kamasinski v. Austria, п.79). Стаття 6 § 3 а) ЄКПЛ визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (Mattoccia v. Italy, п. 59).
Окрім того, під час судового засідання адвокати зазначили, що згідно обвинувального акту інкриміновані їх підзахисним злочини були скоєні за попередньою змовою з групою осіб матеріали по яким були виділені в окремі провадження, а отже зібрані матеріали по цим особам не будуть предметом розгляду в даному кримінальному провадженні. Захисники вважають, що це становить значну проблему для розгляду справи, зокрема через те, що неможливо буде допитати цих осіб у звʼязку з неможливістю встановити їх статус в цьому процесі, – обвинуваченими вони вже не можуть бути, оскільки матеріали були виділені і статус свідка їм не можна надати, оскільки згідно обвинувального акту вони є учасниками злочинної організації.
З огляду на викладене, адвокати подали клопотання у якому просили зобовʼязати прокурора надати інформацію щодо статусу кримінальних проваджень відносно осіб, що фігурують в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні, проте, матеріали по яким були виділені, задля забезпечення права на захист.
Хоча наразі невідомий статус кримінальних проваджень відносно згаданих осіб спостерігачі IAC ISHR вважають за доцільне звернути увагу на справу Adamo v. Slovakia (п.п. 56-71) у якій ЄСПЛ визнав порушенням статті 6 ЄКПЛ засудження особи заснованого вирішальним чином на заявах співучасника, що випливають із домовленості щодо укладення угоди про визнання провини.
Під час судового засідання суд не розглянув по суті жодне з клопотань та оголосив перерву більше ніж на місяць.
Спостерігачами моніторингової місії IAC ISHR під час судового не було зафіксовано жодного порушення. Враховуючи позицію сторони захисту щодо можливого порушення права на захист, справу рекомендовано до повторного моніторингу.
