23. 03. 2026
18 лютого 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52020000000000601 стосовно стосовно колишнього керівника служби місцевих автомобільних доріг та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Алексєєва Ігоря Миколайовича, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). Розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі: головуючий суддя Строгий І. Л., судді Маслов В. В. та Федорак Л. М. На засіданні був присутній обвинувачений, адвокат, прокурор та експерт Служби безпеки України. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
У межах судового засідання суд продовжив дослідження доказів, зокрема здійснив допит свідка, який брав участь у режимі відеоконференції з приміщення Вінницького апеляційного суду, а також перейшов до дослідження електронних носіїв інформації за участю спеціаліста.
У ході допиту свідок повідомив, що з 2011 року обіймає посаду директора департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (нині — військової адміністрації). Він підтвердив, що знайомий з обвинуваченим Алексєєвим І. М. у межах службової діяльності та зазначив про відсутність будь-яких конфліктних відносин. Свідок надав пояснення щодо обставин отримання у 2012 році державної субвенції, спрямованої на закупівлю медичного обладнання для сільських амбулаторій області. За його словами, закупівлі здійснювалися в порядку проведення тендерних процедур із визначенням постачальників за їх результатами. Частина фінансування була реалізована, однак у зв’язку з неповним надходженням коштів з державного бюджету утворилася заборгованість, яка станом на момент допиту залишається непогашеною, попри неодноразові звернення відповідних органів.
Окремо свідок роз’яснив процедуру внесення змін до обласного бюджету та перерозподілу бюджетних коштів, зокрема у міжсесійний період. Він зазначив, що ініціатива щодо змін надходить від головних розпорядників коштів, після чого департамент фінансів готує відповідні проєкти рішень або розпоряджень. У міжсесійний період зміни можуть вноситися розпорядженням голови адміністрації за обов’язкового погодження бюджетною комісією обласної ради. Після погодження документ підписується головою адміністрації, передається до департаменту фінансів для підготовки довідок про зміни до розпису бюджету, а надалі — до органів Державної казначейської служби для виконання.
Після завершення допиту свідка суд перейшов до дослідження електронних носіїв інформації, які були долучені до матеріалів кримінального провадження як додатки до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, датованих жовтнем 2020 року. Відтворення файлів здійснювалося за участю спеціаліста Служби безпеки України спільно з прокурором. Досліджувані матеріали містили зашифровані дані, доступ до яких був можливий виключно із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення.
У ході дослідження сторона захисту звернула увагу суду на наявність технічних розбіжностей, зокрема на невідповідність часових параметрів, зафіксованих у відеозаписах, даним, зазначеним у відповідних протоколах НСРД, а також на інші неточності у процесуальній документації, що, на думку захисту, може мати значення для оцінки належності та достовірності зазначених доказів.
Крім того, захисники наголосили на необхідності забезпечення доступу до повного обсягу інформації, що міститься на відповідних електронних носіях, з метою реалізації права на ефективне дослідження доказів. Вони також зазначили, що відтворення таких матеріалів є технічно складним та неможливим без залучення спеціаліста, що об’єктивно ускладнює самостійне ознайомлення сторони захисту з їх змістом.
Суд погодився із зазначеними доводами та підкреслив необхідність забезпечення можливості дослідження всього масиву даних, що має значення для повного та всебічного встановлення обставин справи. З урахуванням обсягу інформації та технічних особливостей її відтворення суд запропонував спеціалісту визначити необхідний обсяг пам’яті для копіювання матеріалів на окремий електронний носій із метою їх подальшого повного дослідження.
За результатами обговорення було ухвалено рішення організувати копіювання відповідних матеріалів або під час наступного судового засідання, або поза межами судового засідання за участю спеціаліста.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
Узагальнюючи результати моніторингу, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що допит свідка та дослідження електронних доказів є взаємопов’язаними елементами забезпечення змагальності кримінального провадження та ефективної реалізації права на захист. У контексті статті 6 § 3 (d) Конвенції право на допит свідків передбачає не лише їх формальну участь у судовому засіданні, а й реальну можливість сторони захисту перевірити достовірність їхніх показань. Відповідно до практики ЄСПЛ, докази обвинувачення мають подаватися в умовах, які дозволяють стороні захисту ефективно їх оспорювати (Jaupi v. Albania, п. 98).
Разом з тим обставини, зафіксовані під час дослідження електронних носіїв інформації, свідчать про значення технічного аспекту доступу до доказів як елементу процесуальних гарантій. Неможливість самостійного відтворення матеріалів без залучення спеціаліста, а також заявлені стороною захисту розбіжності між відеозаписами та відповідними протоколами НСРД об’єктивно потребують належної перевірки судом, оскільки можуть впливати на оцінку допустимості та достовірності доказів.
У цьому контексті показовою є практика Європейського суду з прав людини Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, в якій наголошується що справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції означає забезпечення змагальності процесу та рівності сторін. Це передбачає, що кожна зі сторін має право ознайомитися з доводами й доказами, поданими опонентом, висловити свої зауваження щодо них, заперечувати проти їх використання та оскаржувати їхню допустимість і достовірність. У цьому зв’язку недоліки під час подання чи дослідження доказів можуть оцінюватися з точки зору відповідності вимогам статті 6 § 1 Конвенції, зокрема у випадках, коли сторона захисту позбавлена можливості поставити під сумнів їхню надійність або наполягати на повному й належному їх дослідженні. Крім того, зважаючи на те, що Конвенція гарантує не формальні чи декларативні, а реальні й ефективні права, право на справедливий суд не може вважатися забезпеченим, якщо доводи та клопотання сторін фактично не були почуті, тобто належним чином розглянуті судом (пп. 303, 305–306).
Також варто додати, що доступ до матеріалів справи є ключовим для реалізації права на справедливий судовий розгляд, оскільки дозволяє стороні ознайомитися з доказами, підготувати аргументи та ефективно захищати свої інтереси. Без такого доступу право сторони на участь у процесі втрачає практичний зміст.Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на справедливий суд охоплює ефективний доступ сторін до матеріалів, які потрібні для реалізації їхніх процесуальних прав, і будь-які обмеження цього доступу можуть порушувати принцип рівності сторін. (Kikabidze v. Georgia, п. 42). Водночас реакція суду, спрямована на забезпечення копіювання та повного дослідження електронних матеріалів, у цілому відповідає обов’язку створення умов для всебічного дослідження доказів та дотримання принципів змагальності.
Окремоспостерігачі IAC ISHR звертають увагу на процесуальні затримки, пов’язані із запізненням сторони обвинувачення, що призвело до ускладнення організації судового розгляду. Хоча такі обставини самі по собі не свідчать про порушення стандартів справедливого суду, вони можуть негативно впливати на ефективність судового провадження та потребують належної процесуальної дисципліни з боку учасників.
Враховуючи наведене вище, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
