4 листопада 2024 року у Вищому антикорупційному суді продовжився розгляд заяви про самовідвід судді та заяв про відвід суддів у рамках кримінального провадження №991/2030/22 відносно судді Аблова Є.В. та інших, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109; ч.5 ст.27, ст.351-2, ч.1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами). На засіданні були присутні обвинувачені, захисники, прокурор та колегія суддів з Кравчуком О.О., Галабалою М.В. та головуючим Ногачевським В.В.

Справа розглядається по суті. Моніторинг засідання проводився шляхом перегляду офіційної відео трансляції.

Фактично весь час судового засідання був виділений стороні захисту для обґрунтування необхідності задоволення заяв про відвід суддів та заяви про самовідвід судді Кравчука О.О.

Захисники наголосили на систематичній процесуальній поведінці суду, яка, на їхню думку, ставить під сумнів об’єктивність та неупередженість суддівської колегії, а також порушує принцип рівності сторін у судовому процесі. Крім того, вони вказують на наявність конфлікту інтересів у суддівської колегії, що посилює обґрунтованість таких сумнівів.

Стосовно сумнівів в неупередженості та рівності сторін. Щодо питань неупередженості суду та забезпечення рівності сторін, сторона захисту відзначає, що суд часто розглядає клопотання без участі всіх представників сторони захисту, включаючи осіб, які безпосередньо ініціювали відповідні процесуальні документи. Така практика істотно обмежує можливості захисту належно представити свою позицію, що, на думку адвокатів, порушує їхнє право бути “почутими”. Стосовно практики розгляду клопотань без всіх учасників сторони захисту, головуючий суддя в одному з засідань зазначив: «що для них важливі швидкі строки розгляду справи, а тому вони трошки змінюють процесуальну практику розгляду клопотань».

Крім того, захисники звертають увагу, що є об’єктивні сумніви в неупередженості суддів, тим більше, що один з учасників суддівської колегії заявив самовідвід, так як «у нього є сумніви в своїй неупередженості». Незважаючи на це даний відвід досі не вирішений, і вищезазначений суддя уже щонайменше два засідання продовжує брати участь в судовому процесі. 

Стосовно рівності сторін судового процесу експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують на тому, що стаття 6 § 3 (b) Конвенції включає в підготовку захисту від імені обвинуваченого все, що є «необхідним» для судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо здатності викладати всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції та таким чином вплинути на результат провадження» (Kikabidze v. Georgia, п.43). Крім того, варто додати, що метою Конвенції є гарантування не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних, це право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження дійсно «почуті», тобто належним чином розглянуті відповідним судом. Іншими словами, дія статті 6 ЄКПЛ полягає, серед іншого, в тому, що на «суд» покладається обов’язок провести належний розгляд клопотань, аргументів і доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінки їхньої доречності. Крім того, ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними складовими поняття «справедливий судовий розгляд» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Đurić v. Serbia, п.69, 71). 

З огляду на практику розгляду клопотань, що застосовується судом, виникають об’єктивні сумніви у тому що обвинуваченим і стороні захисту забезпечуються достатні можливості для належної підготовки та представлення своєї правової позиції. У зв’язку з цим експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть побоювання сторони захисту стосовно порушення судом принципу рівності сторін та забезпечення права бути «почутими» в рамках судового процесу визнати як однозначно необґрунтовані. Додатково, висловлювання суду про «зміну практики розгляду клопотань» не може розглядатися як таке, що відповідає стандартам справедливого судового розгляду, встановленим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення справедливого розгляду не зводиться до досягнення максимальної швидкості процесу, а передбачає гарантії проведення судового розгляду в розумні строки, що включають право сторін висловлюватися щодо заявлених клопотань.

Стосовно сумнівів в неупередженості суду ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово повторював, що неупередженість зазвичай означає відсутність упередження або упередженості, а її наявність або відсутність може бути перевірена різними способами. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, який враховує особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надавали достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Sacharuk v. Lithuania, п.101). Враховуючи те, що один з учасників суддівської колегії подав самовідвід, але при цьому й надалі продовжує брати участь в судовому процесі,  то це вже є достатньою підставою для виникненя об’єктивних сумнівів в неупередженості суду. Для спостерігачів IAC ISHR залишилося незрозумілим яким чином суд усунув всі можливі сумніви в своїй неупередженості. 

Стосовно можливого конфлікту інтересів. Захисники звернули увагу на обставини, які, на їхню думку, викликають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суддівської колегії. Зокрема, зазначається, що суддя Галабала М.В. перебуває в дружніх стосунках із потерпілим. Цей факт, за словами адвокатів, є загальновідомим та широко висвітлювався у засобах масової інформації.

Крім того, ще один член суддівської колегії, суддя Кравчук О.О., подав заяву про самовідвід, посилаючись на попередній досвід спільної роботи з потерпілим у межах одного структурного підрозділу, що, за його власним визнанням, викликає у нього сумніви щодо власної неупередженості. Проте, як було зазначено вище, він все ще продовжує брати участь в цій справі.

Європейський суд з прав людини нагадує, що при оцінці дотримання принципу неупередженості необхідно враховувати питання внутрішньої організації судової системи. Зокрема, наявність національних процедур, спрямованих на забезпечення неупередженості, таких як правила, що регламентують відведення суддів, є вагомим аспектом. Такі правила демонструють прагнення законодавця усунути будь-які обґрунтовані сумніви щодо неупередженості конкретного судді або суду та спрямовані на забезпечення об’єктивності шляхом усунення факторів, що породжують такі сумніви. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якої видимості упередженості і, таким чином, сприяють зміцненню довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості. Таким чином, будь-який суддя, щодо якого є законні підстави побоюватися відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід (Paunovic V. Serbia п.36). Враховуючи обставини справи, ми не можемо стверджувати, що суд належним чином усунув всі сумніви в своїй неупередженості, особливо враховуючи ситуацію з вирішенням самовідводу судді.

Суд заслухавши доводи сторони захисту та думку прокурора прийняв рішення відмовити в задоволенні заяви про самовідвід судді та заяв про відвід суддів.

З огляду на вищевикладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що у даному судовому процесі існують обґрунтовані сумніви щодо можливих порушень принципу неупередженості суду (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ), права на захист (п. 3 ст. 6 ЄКПЛ) та принципу рівності сторін (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ). У зв’язку з цим справа рекомендована до подальшого моніторингу для забезпечення об’єктивної оцінки дотримання стандартів справедливого судового розгляду.