8 жовтня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі №991/11303/24 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б. яких підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364; ч.3 ст.358; ч.2, 4 ст.368-4 КК України (зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів; підкуп особи, яка надає публічні послуги). Основним предметом розгляду судового засідання було клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та зміну запобіжного заходу відносно Залужного В.Б. На засіданні був присутній підозрюваний, захисники, прокурор та головуючий суддя Маслов В.В.

Суд надав стороні обвинувачення можливість викласти свою позицію щодо відповідного клопотання. Прокурор обґрунтував її, зазначивши наявність чотирьох ризиків, які, на його думку, зберігаються навіть після зміни запобіжного заходу підозрюваному. Серед цих ризиків були: можливість ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; потенційний вплив на інших учасників кримінального провадження, зокрема на свідків; вчинення нового кримінального правопорушення; перешкоджання ходу кримінального провадження іншим способом. Крім того, прокурор зазначив, що підозрювані Филь С.В. та Залужний В.Б. мали обов’язок не обговорювати між собою обставини справи.

Надалі прокурор аргументував свою позицію, посилаючись на матеріали протоколу зняття інформації з телефону підозрюваного Залужного В.Б. Зокрема, за його словами, слідству вдалося отримати доступ до листування між підозрюваними Филем С.В., Залужним В.Б. та їхнім захисником, що свідчить про порушення встановлених обмежень, а також підтверджує існування зазначених ризиків. Докази у вигляді скріншотів цього листування були додані до матеріалів справи.

Крім того, прокурор звернув увагу на непослідовність позиції підозрюваного в виступах у суді, що на думку слідства може свідчити про перешкоджання в кримінальному провадженні.

З приводу цього захисники зазначили, що фактично вся позиція сторони обвинувачення ґрунтується на інформації, яка була отримана з переписки, зокрема і існування більшості ризиків для кримінального провадження. Сам же протокол сторона захисту розглядає як недопустимий доказ. Захисники наголошують, що на їхню думку даний доказ, який є ключовим для обвинувачення був отриманий з порушенням статей 86,87, 89 КПК. Більше того, невідомо чи був дозвіл на втручання в особисте спілкування підозрюваних та невідома дата такого дозволу, навіть якщо він існує. Також захисники звертають увагу суду на те, що сторона обвинувачення порушила право на захист, так як враховуючи, що слідство отримало доступ до переписки захисників з підозрюваними, то їм стали відомі ще не відкриті обставини справи, які були частиною стратегії сторони захисту. А сам факт того, що слідство досліджувало вищезазначену переписку є порушенням права на адвокатську таємницю, так як гарантії адвокатської діяльності забороняють втручання в особисте спілкування між клієнтом і захисником: 

ЗУ “ Про адвокатуру та адвокатську діяльність”

Ст. 23, п.9 : забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом

Прокурор заявив, що, виходячи з інформації, отриманої з переписки між підозрюваними та їхнім адвокатом, слідство вважає адвоката співучасником злочину, оскільки він надавав підозрюваним поради щодо приховування інформації від суду. Також вважаємо за необхідне звернути увагу на наступну цитату прокурора стосовно гарантій адвокатської діяльності: «у спілкування адвоката з клієнтами не можна втручатись, але можна, якщо це містить ознаки злочинної діяльності». На запитання захисників, хто має оцінювати, чи щось містить ознаки злочинної діяльності, і як це можна визначити ще до початку втручання в особисте спілкування прокурор не відповів.

Аналізуючи дане судове засідання експерти моніторингової місії IAC ISHR хочуть звернути увагу на кілька моментів.

Стосовно права на захист та допустимості доказів. ЄСПЛ наполягає на тому, що для того, щоб визначити, чи було провадження в цілому справедливим, необхідно також розглянути, чи були дотримані права захисту. Зокрема, необхідно з’ясувати, чи була заявнику надана можливість оскаржити докази та заперечити проти їх використання.  З точки зору прав захисту, за статтею 6 можуть виникнути питання щодо того, чи були обвинувальні або виправдувальні докази використані таким чином, щоб забезпечити справедливий судовий розгляд; справедливий судовий розгляд передбачає повагу до змагальності та рівності сторін, тому будь-які недоліки, які могли зашкодити процесу збору доказів, можуть бути розглянуті за пунктом 1 статті 6. Для того, щоб визначити, чи було провадження в цілому справедливим, необхідно з’ясувати, зокрема, чи була заявнику надана можливість оскаржити докази та заперечити проти їх використання в умовах, які забезпечували дотримання принципу змагальності та принципу рівності сторін обвинувачення і захисту. Для цілей цієї оцінки необхідно також брати до уваги питання, чи були належним чином розглянуті національними судами заперечення заявника щодо доказів, тобто чи був заявник дійсно «почутий» і чи обґрунтовували судді свої рішення відповідною та адекватною аргументацією. У зв’язку з цим слід мати на увазі, що, хоча суди не зобов’язані надавати детальну відповідь на кожен наведений аргумент, з рішення має бути зрозуміло, що основні питання справи були розглянуті (Affaire Severin C. Roumanie п. 69, 72-74). Враховуючи, що захист підняв ряд важливих питань з приводу оприлюдненого доказу сторони обвинувачення, зокрема і те, що фактично в матеріалах справи немає ухвали, яка б ратифікувала слідчу дію в результаті якої був отриманий доказ (як зазначив прокурор дана ухвала має гриф “таємно”, а тому станом на зараз її неможливо дослідити, суддя поділяє думку сторони захисту щодо витребування такої ухвали), втручання слідства в приватне спілкування між підозрюваними та адвокатом може порушувати право на захист та право на зайняття адвокатською діяльністю, суд все одно долучив вищезазначений доказ, і назвав заперечення сторони захисту “передчасними” та повідомив захисникам, що надаватиме оцінку заперечення захисту та доказу долученого слідством у нарадчій кімнаті.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що у випадку, якщо суд ігноруватиме заперечення сторони захисту та не надасть їм належної оцінки, як це спостерігалось на цьому засіданні, це може свідчити про порушення принципу справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини. Така позиція суду може поставити під сумнів дотримання принципу рівності сторін (equality of arms), оскільки в практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслювалось, що обидві сторони повинні мати реальну можливість представляти свої аргументи та докази на рівних умовах. Неналежний розгляд судом заперечень сторони захисту може призвести до порушення цього фундаментального принципу, що ставить під загрозу справедливість усього судового процесу.

Стосовно заяв сторони захисту про порушення права на захист, хочемо зазначити, що внаслідок доступу слідства до приватного спілкування, необмеженому числу осіб сторони обвинувачення стало відомо про правову позицію сторони захисту та їхню подальшу стратегію, це як зазначають захисники змушує їх повністю змінювати правову позицію і ставить їх у невідне становище відносно до сторони обвинувачення. Фактично даний доказ слідства, а також подальше його долучення судом, суттєво впливає на можливість підозрюваного  належним чином організувати свій захист. Також варто враховувати і сумніви стосовно допустимості вищезазначеного доказу, які висловила сторона захисту. ЄСПЛ повторює, що «принцип  змагальності та принцип рівності сторін тісно пов’язані між собою і є основними  компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами..» (Coventry v. The United Kingdom, п.77). «Стаття 6 § 3 (b) Конвенції має на увазі, що основний захист від імені обвинуваченого / підозрюваного може  включати все, що є «необхідним» для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений/підозрюваний  повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо  здатності викладати всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції та таким  чином вплинути на результат провадження» (Kikabidze v. Georgia, п.43). Наведені обставини, зокрема сумніви щодо допустимості доказів, відсутність належної аргументації судом заперечень сторони захисту та характер отриманих слідством матеріалів, що містять важливі деталі стратегії захисту, можуть викликати питання щодо дотримання судом права на захист, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини. Подальше ігнорування таких аспектів судом ризикує спричинити порушення права на ефективний захист та справедливий процес.

Порушення презумпції невинуватості. Під час заперечень сторони захисту, а також при висловленні позиції, що втручання слідства в приватне спілкування між підозрюваними та їх адвокатом може становити порушення адвокатської таємниці й права на здійснення адвокатської діяльності, прокурор у відкритому судовому засіданні заявив, що розглядає адвоката як співучасника злочину, фактично передчасно визнавши його винним у вчиненні кримінально караного діяння. З огляду на те, що засідання відбувалося у відкритому форматі, з трансляцією в режимі “наживо” та присутністю вільних слухачів, така заява могла вплинути на формування суспільної думки щодо винуватості адвоката. У цьому контексті слід підкреслити, що презумпція невинуватості, закріплена у пункті 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, є невід’ємною складовою права на справедливий судовий розгляд. Європейський суд неодноразово зазначав, що будь-які офіційні заяви, які передбачають попереднє встановлення вини особи без належного судового рішення, можуть порушувати цю гарантію.

Презумпція невинуватості буде порушена, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її винуватість до того, як її вину буде доведено в законному порядку. Достатньо, навіть за відсутності будь-якого формального висновку, щоб існували певні підстави вважати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним (Nadi̇r Yildirim and others v. Türki̇ye, п.66). Стаття 6 § 2 забороняє заяви державних службовців про незавершені кримінальні розслідування, які заохочують громадськість вважати підозрюваного винним і упереджують оцінку фактів компетентним судовим органом (Ismoilov and Others v. Russia, п. 161). ЄСПЛ підкреслює важливість вибору слів державними службовцями у своїх заявах до того, як особу було притягнуто до суду та визнано винуватою у вчиненні злочину (Daktaras v. Lithuania, п 41; Arrigo and Vella v. Malta; Хужин and others v. Russia, п94). Тим гостріше ця ситуація тим, що прокурор дозволив собі так висловитись у сторону адвоката, який немає ні статусу підозрюваного, а ні статусу обвинуваченого. Отже дана ситуація може свідчити про порушення прокурором принципу презумпції невинуватості, а також завідомо упереджене ставлення стосовно учасників провадження.

Стосовно порушення адвокатської таємниці. Хочемо ще раз наголосити, що: «Дослідження стороною обвинувачення приватного листування між адвокатом та його клієнтом може мати серйозні наслідки з огляду на прецедентне право Європейського суду з прав людини. Таке втручання здатне порушити право на захист, яке є ключовим елементом права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ послідовно підкреслює, що кореспонденція між адвокатом і його клієнтом, незалежно від її змісту або мети, користується підвищеним рівнем захисту відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Affaire Ekinci Et Akalin C. Turquie, п. 47). Захист цього привілейованого спілкування пояснюється тим, що адвокати виконують критично важливу роль у забезпеченні права на справедливий судовий процес, і вони не можуть ефективно виконувати свої функції, якщо не можуть гарантувати своїм клієнтам конфіденційність спілкування. Як зазначив ЄСПЛ у справі Michaud V. France(п. 118), без цієї гарантії фундаментальні права обвинувачених можуть бути поставлені під загрозу, що порушує основи демократичного суспільства“ (див. детальніше Моніторинг судового процесу Филя С.В. та Залужного В.Б. (від 1 жовтня 2024)). Варто також ще раз звернути увагу на висловлювання прокурора в даному судовому засіданні: «у спілкування адвоката з клієнтами не можна втручатись, але можна, якщо це містить ознаку злочинної діяльності». На думку експертів IAC ISHR вищезазначена цитата та підхід сторони обвинувачення до трактування засад гарантування адвокатської діяльності може в подальшому стати дуже небезпечним прецедентом. А дії слідства мають ознаки порушення гарантованих Європейської конвенцією прав, зокрема права на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8 ЄКПЛ). Тим серйозніша ця ситуація тим, що фактично є ознаки втручання в приватне спілкування між адвокатом та клієнтом. Як стало відомо спостерігачам IAC ISHR сторона захисту вже звернулась в відповідні органи за фактом даного порушення.

З приводу ризиків для кримінального провадження. Обґрунтування ризику переховування сторона обвинувачення доводила на основі того, що Залужний В.Б. підозрюється у вчиненні важкого злочину. З цього приводу хочемо зазначити, що ЄСПЛ наголошує, що хоча суворість покарання що загрожує є важливим елементом в оцінці ризику втечі або вчинення нового злочину, необхідність продовження позбавлення волі не може оцінюватися з суто абстрактної точки зору. Вона повинна розглядатися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі та вчинення нового злочину, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою до суду  (Aleksandr Makarov v. Russia, п.124). Враховуючи те, що слідство не надало ніяких інших доказів, які б підтверджували наявність цього ризику, а за 4 роки кримінального провадження підозрюваний з’являвся на всі судові засідання та не переховувався, то виникають сумніви стосовно актуальності такого ризику у даному кримінальному провадженні.

Подальший розгляд клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та зміну запобіжного заходу відносно Залужного В.Б буде продовжуватись наступного засідання.

Враховуючи все вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають що в даному провадженні можливі ознаки порушень принципу рівності сторін, права на захист (п.3 ст. 6 ЄКПЛ) та презумпції невинуватості ( п.2 ст.6 ЄКПЛ).