18 липня 2024 року у Київському апеляційному суді (далі – КАС) в рамках кримінального провадження №42020000000002261 відбувся розгляд апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 04.07.2024 р. щодо продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою народного депутата ІX скликання Дубінського Олександра Анатолійовича, якого підозрюють у вчиненні дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України по ч.1 статті 111 та ч.1 статті 255 КК України. Суд засідав у складі колегії трьох суддів з головуючим Мельником Я.С. Також у судовому засіданні був присутній прокурор, підозрюваний Дубінський О.А. та його захисники.

На початку судового засідання підозрюваний Дубінський О.А. заявив відвід колегії суддів, обґрунтовуючи це тим, що розподіл суддів для розгляду справи відбувся «штучно». На момент визначення колегії із 35 суддів КАС, які розглядають кримінальні справи, була  доступна для розподілу тільки одна колегія. Крім того, за декілька тижнів до цього призначені судді, за словами підозрюваного, не мали необхідної спеціалізації для розгляду такої справи, проте в момент розподілу необхідна спеціалізація з’явилась. Це викликало у Дубінського О.А. сумніви стосовно неупередженості суддів.

Суд ухвалив даний відвід залишити без задоволення.

Після цього підозрюваний заявив ще один відвід усій колегії суддів, обґрунтовуючи це тим, що в минулому засіданні яке стосувалось арешту майна стосовно нього, де засідала ця сама колегія суддів з головуючим Мельником Я.С., судді фактично порушили таємницю нарадчої кімнати. У згаданому засіданні підозрюваний також подавав відвід усій колегії суддів, проте при видаленні суддів в нарадчу кімнату для його розгляду, сторона захисту виявила, що судді не взяли відвід до нарадчої кімнати, про що було повідомлено секретаря. У подальшому, як стверджують захисники, секретар судового засідання пішла в нарадчу кімнату та передала суддям відвід. Це, на думку підозрюваного, означає пряму упередженість суду до розгляду відводів та упередженість в провадженні в цілому, так як суд, попри всі обставини, також не вирішує питання підсудності, порушення якого є безумовною підставою скасування ухвали слідчого судді I інстанції.

Суд залишив відвід без задоволення.

З приводу сумнівів в упередженості суду, ЄСПЛ зазначає, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 ЄКПЛ має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, де необхідно враховувати особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; та об’єктивного критерію, тобто з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надають достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Ilseher v. Germany, п.120). У зв’язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певне значення; іншими словами, “правосуддя має бути не тільки здійснене, але й так, щоб було видно, що воно здійснене”, оскільки йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти в суспільство (Saakashvili v. Georgia п.122). Враховуючи вищенаведені обставини та практику ЄСПЛ, ми не можемо стверджувати, що сумніви підозрюваного стосовно упередженості суду є безпідставними, а суд надав достатні гарантії, які б виключили об’єктивні сумніви в їх упередженості.

Стосовно таємниці нарадчої кімнати, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що відповідно до ст. 367 КПК України під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Враховуючи зафіксовану спостерігачами IAC ISHR епізодичну присутність там секретаря судового засідання, а також факт того, що судді не взяли з собою відвід для розгляду, то сумніви підозрюваного в упередженості суду не виглядають об’єктивно необґрунтованими.

Після відхилення судом відводів, Дубінський О.А. попросив відкласти засідання до оголошення повного тексту ухвали та ознайомлення з мотивувальною частиною ухвали. Суд дане клопотання також відхилив.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR повторно наголошують на тому (ситуація з відмовою увідкладенні засідання для ознайомлення з повним текстом ухвали та мотивувальною частиною ухвали була зафіксована 27.06.2024 (див. Моніторинг кримінального провадження Дубінського О.А. (від 27 червня 2024)), що стаття 6 Європейської конвенції прав людини (далі – ЄКПЛ) вимагає від національних судів належного викладення мотивів, на яких ґрунтуються їхні рішення. Не вимагаючи детальної відповіді на кожен аргумент, це зобов’язання передбачає, що сторона судового провадження може очікувати конкретної та чіткої відповіді на ті заяви, які мають вирішальне значення для результату відповідного провадження (Abbasali Ahmadov and others v. Azerbaijan 88-90). Враховуючи, що в своєму відводі підозрюваний поставив під сумнів питання безсторонності суду, що є однією з ключових умов дотримання права на справедливий судовий розгляд, важливість ознайомлення підозрюваного з мотивувальною частиною ухвали є об’єктивно виправданою. 

Після цього суд перейшов до безпосереднього розгляду апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 04.07.2024 р. щодо продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

Сторона захисту в своєму виступі, крім інших своїх доводів, звернула увагу суду на те, що в неї фактично немає можливості допитати одного з ключових свідків  – Колєснікова І.В, так як сторона обвинувачення протягом всього терміну досудового розслідування відхиляє всі клопотання. Також немає можливості провести перехресний допит. 

Як зазначають експерти моніторингової місії IAC ISHR, можливість допиту ключових свідків є однією з умов забезпечення повної «рівності сторін» у справі, що розглядається. Ігнорування даного права створює умови в яких можливе порушення принципів змагальності та рівності сторін судового процесу, гарантованих пунктом 1 статтею 6 ЄКПЛ. Варто також додати, що сторона захисту неодноразово звертала увагу як суду першої, так і апеляційної інстанції на цю ситуацію.

ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, включає право сторін провадження подавати будь-які зауваження, які вони вважають такими, що стосуються їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є гарантування не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних, це право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження дійсно “почуті”, тобто належним чином розглянуті відповідним судом. Іншими словами, дія статті 6 полягає, серед іншого, в тому, що на “суд” покладається обов’язок провести належний розгляд подань, аргументів і доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінки їхньої доречності. Крім того, ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними складовими поняття “справедливий судовий розгляд” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Đurić v. Serbia п.69, 71). Враховуючи ситуацію, яка склалась протягом цього провадження, важко однозначно стверджувати, що такий “баланс” між сторонами, якого вимагає Конвенція, був належним чином дотриманий, а суд належним чином розглянув та надав оцінку зауваженням сторони захисту.

Також експерти моніторингової місії повторно наголошують на важливості дотримання принципу територіальної підсудності, а, отже, і правової визначеності. Пунктом 1 статті 6 Конвенція гарантує, що «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». Як зазначає у своїй практиці ЄСПЛ, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції суд завжди повинен бути “встановлений законом”. Цей вираз відображає принцип верховенства права, який притаманний системі захисту, встановленій Конвенцією та протоколами до неї, і який прямо згадується в Преамбулі Конвенції. Порушення цього принципу неминуче призведе до втрати судом легітимності, необхідної для вирішення спорів (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211). Варто додати, що питання підсудності сторона захисту піднімає майже кожного засідання, включаючи дане. Проте, за даними спостерігачів IAC ISHR, у даному провадженні питанню не було надано належної оцінки жодного разу ні судом першої інстанції, ні апеляційним.

Заслухавши доводи сторін суд вирішив залишити апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що в даному засіданні є ознаки можливого порушення принципу неупередженості суду (п.1 ст. 6 ЄКПЛ) та принципу правової визначеності (п.1 ст.6 ЄКПЛ), права на захист (п.3 ст.6).