2 липня 2024 року у Печерському районному суді м. Києва відбувся розгляд клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12013040000000663 відносно Коломойського І.В., якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27 КК України, ч.2 ст. 15 КК України, п. 11-12 ч.2 ст. 115 КК України (підбурювання до закінченого замаху вчинення умисного вбивства на замовлення). У даному судовому процесі були присутні адвокати підозрюваного, прокурори, Коломойський І.В. та головуюча суддя Матвійчук Г.О.

Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що у результаті розгляду клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на максимально можливий термін 60 днів, без права внесення застави, суд прийняв рішення про задоволення клопотання у повному обсязі. 

Експерти моніторингової місії IAC ISHR провели аналіз та порівняння поданого клопотання та попереднього (від 08.05.2024) в частині обґрунтування слідством необхідності продовження запобіжного заходу, зокрема в частині ризиків невиконанням Коломойським І.В. покладених на нього процесуальних обов’язків та переліку слідчих дій, які слідство вважає за необхідне виконати для закінчення досудового розслідування. Як випливає з матеріалів, слідством не було встановлено нових обставин, які б доводили винуватість підозрюваного. У той же час, щодо запланованих слідчих дій, то більш ніж половину з них складають допити осіб, які уже були допитані слідством. Більше того, слідством не було вказано мінімальних строків завершення як допитів, так і інших слідчих дій. Тим не менше прокурор наполягав на необхідності продовження запобіжного заходу на максимально можливий термін додатково такої необхідності не обґрунтовуючи. Зважаючи на це, постає питання в ефективності проведення розслідування у даному провадженні.

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що навіть якщо підстави для тримання особи під вартою є «відповідними» та «достатніми», Суд повинен з’ясувати, чи проявили компетентні національні органи «особливу старанність» при здійсненні провадження. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки він є коротким, має бути переконливо продемонстроване органами влади (Radonjić and Romić v.Serbia, п.69-70). Враховуючи матеріали клопотання, ми не можемо стверджувати, що слідство належним чином виправдало продовження строків тримання під вартою на максимальний термін, а органи досудового розслідування проявляють «особливу старанність».

Щодо ризиків, які на думку слідства зберігаються в даному провадженні, вони є абсолютно ідентичними  ризикам, які були перераховані слідством у минулому клопотанні від 08.05.2024, тобто сторона обвинувачення не врахувала особливість того, що ризики з плином часу зменшуються. Що явно суперечить духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ. 

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що зі спливом часу ризики зменшуються. Більше того, щоразу, коли суд виносить рішення щодо доцільності продовження досудового тримання під вартою, він зобов’язаний заново оцінити підстави для продовження такого запобіжного заходу. “Якщо суд продовжує тримання під вартою, при цьому в обґрунтуванні кожен раз використовуючи однакові, та відверто шаблонні, формулювання, не демонструючи, що він насправді приділяє увагу плинові часу, вимоги та основна ідея п.3 ст. 5 ЄКПЛ не дотримуються ” (Tiron v. Romania, п.39). 

Також варто додати, що пункт 3 статті 5 Конвенції не може розглядатися як такий, що дозволяє досудове тримання під вартою беззастережно, за умови, що воно триває не довше певного періоду. Чим довше триває досудове тримання під вартою, тим більше обґрунтувань потрібно для переконливої демонстрації передбачуваного ризику або ризиків у разі звільнення підозрюваного з-під варти (Maassen v. the Netherlands п.62). Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR вкотре зауважують, що при вирішенні питання обрання та продовження запобіжного заходу мають  бути враховані всі обставини. Коломойський І.В. обрано запобіжний захід в вигляді тримання під вартою в рамках іншого кримінального провадження (строки якого неодноразово продовжувались). Таким чином підозрюваний перебуває під вартою із 02.09.2023, тобто уже більше, ніж 10 місяців. А, отже, обґрунтування ризиків у даному провадження має здійснюватися безумовно з врахуванням обмеження його прав та можливостей знаходженням під вартою. До вручення підозри в даному кримінальному провадженні (08.05.2024), Коломойський І.В. уже 7 місяців перебував під вартою. Крім того, у рамках того ж кримінального провадження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено на максимальний термін, тобто підозрюваний й надалі буде знаходитись під вартою в рамках іншого провадження. Таким чином виникає питання ефективності одночасного застосування одразу двох запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, і яким чином продовження запобіжного заходу в рамках цього провадження додатково допоможе забезпечити уникнення порушення підозрюваним своїх процесуальних обов’язків, які й так, фактично, підозрюваний не може здійснити з огляду на те, що перебуває під вартою більше, ніж 10 місяців.

Зважаючи на те, що як ризики, так і їх фактичне обґрунтування не змінюється, то виникають сумніви щодо обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що продовження тримання під вартою у даному провадженні мало ознаки дій, які ЄСПЛ трактуються як автоматичне продовження запобіжного заходу. ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що будь-яка система автоматичного досудового тримання під вартою сама по собі несумісна з пунктом 3 статті 5 Конвенції. Якщо закон передбачає презумпцію щодо підстав для досудового тримання під вартою, наявність конкретних фактів, що призводять до відступу від правила поваги до особистої свободи, все ж таки має бути переконливо доведена (Affaire karaca v. Türkiye п.145).

Враховуючи також те, що фактично відсутні ознаки оцінки судом як ризиків, так і інших обставин, зазначених прокурором у клопотаннях, а також того, що стосовно Коломойського І.В. уже й так застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який триває більше, ніж 10 місяців, ми не можемо однозначно стверджувати, що суд достатньо та належним чином оцінив всі обставини справи. Тим більше, що Коломойський І.В. підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років. З огляду на це виникають сумніви у належному дотриманні права на справедливий судовий розгляд (п.1 ст.6 ЄКПЛ). В той же час, ЄСПЛ наголошує на тому, що саме перед обличчям найтяжчих покарань повага до права на справедливий судовий розгляд повинна бути забезпечена в максимально можливій мірі демократичним суспільством (Orhan Şahin v. Türkiye п.50). 

Підсумовуючи, експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують ознаки можливого порушення принципу обґрунтованості досудового тримання під вартою (п.3 ст.5 ЄКПЛ) та права на справедливий судовий розгляд (п.1 ст.6 ЄКПЛ), а також ознаки автоматичного продовження тримання під вартою (п.3 ст.5 ЄКПЛ).