24 червня 2024 року у Печерському районному суді м. Києва у рамках кримінального провадження № 12013040000000663 відбувся розгляд клопотання Коломойського І.В., якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27 КК України, ч.2 ст. 15 КК України, п. 11-12 ч.2 ст. 115 КК України (підбурювання до закінченого замаху вчинення умисного вбивства на замовлення), про зміну застосованого запобіжного заходу в  вигляді тримання під вартою без права внесення застави на особисте зобов’язання. У даному судовому процесі були присутні захисники підозрюваного, прокурор, підозрюваний Коломойський І.В. та головуюча суддя Шапутько С.В.

Основним предметом розгляду в даному засідання було клопотання Коломойського І.В. про зміну запобіжного заходу в  вигляді тримання під вартою без права внесення застави на особисте зобов’язання. Суд,заслухавши доводи сторін, відмовив у його задоволенні.

Під час моніторингу даного судового засідання експертами моніторингової місії IAC ISHR було зафіксовано ряд обставин, які можуть свідчити про наявність порушення права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – ЄКПЛ).

По-перше, в рамках іншого кримінального провадження стосовно Коломойського І.В. вже обраний запобіжний захід в вигляді тримання під вартою, останнє продовження якого відбулось 24.05.2024 (до 22.07.2024). У рамках цього ж провадження тримання під вартою було обрано 09.05.2024 (до 07.07.2024). З урахуванням того, що підозрюваний перебуває під вартою з вересня 2023 року, та відповідно, перебував під вартою і на момент подачі прокурором клопотання про призначення запобіжного заходу, виникають сумніви щодо ймовірності здійснення ризиків перелічених слідством у такому клопотанні. ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що при обґрунтуванні клопотання про продовження тримання під вартою, перелічуючи конкретні підстави (ризики) чому запобіжний захід необхідно продовжити, органи влади повинні навести обґрунтовані причини та пояснення, чому вони вважають що ці підстави можуть бути застосованими до справи заявника для того, щоб можливе порушення п.3 ст.5 ЄКПЛ не набуло повторюваного характеру, а тримання під вартою не стало необгрунтованим (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50-51). Існування таких ризиків має бути належним чином встановлено, а аргументація органів влади щодо цього не може бути абстрактною, загальною або стереотипною (Affaire karaca v. Türkiye,п.139). Враховуючи, що підозрюваний жодним чином не може порушувати покладені на нього обов’язки,перелічені слідством ризики не можуть вважатися належним чином обґрунтованими, оскільки не враховують всіх обставин. У даному випадку наша позиція залишається незмінною: …обставини, наведені слідством для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мають більше ознаки шаблонних конструкцій… використання стандартного шаблону, а також абстрактних і стереотипних повторень низки підстав для тримання під вартою, не наводячи жодних конкретних фактів, що стосуються підстав справи підозрюваного, свідчить про порушення п. 3 ст. 5 ЄКПЛ (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50) (див. Моніторинг кримінального провадження Коломойського І.В. від 9 травня 2024). Враховуючи вищезазначене, експертимоніторингової місії IAC ISHR зауважують,  що в даному процесі може мати місце порушення принципу обґрунтованості досудового тримання під вартою.

По-друге, у даному засіданні прокурор неодноразово заявляв, що в даному кримінальному провадженні стосовно підозрюваного повинен застосовуватись запобіжний захід в вигляді тримання під вартою в основному через те, що Коломойський І.В. підозрюється в особливо тяжкому злочині, а тому зберігаються ризики невиконання ним своїх процесуальних обов’язків, навіть попри наявність аналогічного запобіжного заходу в рамках іншого провадження. ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості покарання, що загрожує; він повинен бути проаналізований у світлі низки додаткових факторів. Існування вищезазначених ризиків має бути належним чином встановлено, а міркування органів влади з цього приводу не можуть бути абстрактними, загальними чи стереотипними. До моменту засудження обвинувачений (підозрюваний) повинен вважатися невинуватим, а положення пункту 3 статті 5, по суті, спрямоване на тимчасове звільнення, як тільки продовження тримання під вартою перестане бути розумним (Affaire Karaca c. Türkiye п.п. 138-140). 

Крім того, варто додати, що досудове тримання під вартою має розглядатися як остаточне рішення, яке є виправданим лише тоді, коли всі інші доступні варіанти виявилися недостатніми. У зв’язку з цим Суд посилається на останні слова статті 5 § 3 Конвенції, з яких випливає, що тимчасове звільнення обвинуваченого має бути призначене, якщо можна отримати від нього гарантії того, що він з’явиться на слухання, коли тримання під вартою виправдане лише ризиком його втечі. При винесенні рішення щодо обґрунтованості тримання під вартою відповідно до підпункту “с” пункту 1 статті 5 компетентні органи зобов’язані з’ясувати, чи існують альтернативи продовженню тримання під вартою (Lelievre v. Belgium п.97). Враховуючи обставини справи Коломойського І.В., зокрема те, що відносно нього уже застосовано тримання під вартою в іншому провадженні, то виникають сумніви стосовно того, що в рамках цього кримінального провадження стосовно нього не може бути забезпечений альтернативний, більш м’який запобіжний захід, а застосування тримання під вартою є належним чином виправдано.

Враховуючи відмову суду у застосуванні більш м’якого запобіжного заходу у даних умовах, експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть однозначно стверджувати, що суд достатньо та належним чином оцінив всі обставини справи. З огляду на це виникають сумніви у належному дотриманні права на справедливий судовий розгляд (п.1 ст.6 ЄКПЛ). ЄСПЛ наголошує на тому, що саме перед обличчям найтяжчих покарань повага до права на справедливий судовий розгляд повинна бути забезпечена в максимально можливій мірі демократичним суспільством (Orhan Şahin v. Türkiye п.50). 

Підсумовуючи, експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують ознаки можливого порушення принципу обґрунтованості досудового тримання під вартою (п.3 ст.5 ЄКПЛ) та права на справедливий судовий розгляд (п.1 ст.6 ЄКПЛ).