03. 06. 2024
27 травня 2024 року у Київському апеляційному суді (далі – КАС) продовжився розгляд апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 02.04.2024 р. щодо продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою народного депутата ІX скликання Дубінського Олександра Анатолійовича, якого підозрюють у вчиненні дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України по ч.1 статті 111 та ч.1 статті 255 КК України. Суд засідав у складі колегії трьох суддів з головуючим Мельником В.В. Також у судовому засіданні був присутній прокурор, підозрюваний Дубінський О.А. та його захисник.
На початку засідання адвокати звернули увагу суду на те, що протягом всього досудового розслідування сторона обвинувачення відхиляє клопотання стосовно допиту свідків. Зокрема, і щодо ключового свідка в провадженні – Колєснікова І.В. На думку сторони захисту, суд також не звертає увагу на дану ситуацію, оскільки захисники неодноразово звертали увагу і суддів Печерського районного суду м.Києва, і Київського апеляційного суду на проблему з допитом.
Як зазначають експерти моніторингової місії IAC ISHR, можливість допиту ключових свідків є однією з умов забезпечення повної «рівності сторін» у справі, що розглядається. Ігнорування даного права створює умови в яких можливе порушення принципів змагальності та рівності сторін судового процесу, гарантованих пунктом 1 статтею 6 ЄКПЛ.
ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є фундаментальними складовими поняття «справедливий судовий розгляд» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище по відношенню до її опонента або опонентів (Coventry v. The United Kingdom п.77). Враховуючи ситуацію, яка склалась протягом цього провадження, важко однозначно стверджувати, що такий “баланс” між сторонами, якого вимагає Конвенція, був належним чином дотриманий.
З приводу допиту свідка хочемо наголосити, що ЄКПЛ гарантує підозрюваному перелік процесуальних прав, які повинні неухильно забезпечуватись судом для дотримання справедливого судового розгляду :
Кожен обвинувачений/підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення має такі мінімальні права:
…
(d) допитувати або мати право допитати свідків, які свідчать проти нього, і вимагати виклику та допиту свідків, які виступають проти нього, на тих самих умовах, що й свідки, які дають показання проти нього (п.1 ст.6 ЄКПЛ).
ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що підпункт «d» пункту 3 статті 6 Конвенції не вимагає присутності та допиту кожного свідка з боку обвинуваченого; скоріше, основною метою цього положення (на що вказують слова «за однакових умов») є забезпечення повної «рівності сторін» у справі, що розглядається (Škoberne v. Slovenia п.99). Тобто, як стороні захисту, так і стороні обвинувачення повинна бути надана однакова, рівна можливість у допиті свідків. Тим гостріше постає питання, коли воно стосується ключового свідка по справі, і можливість допитати його була тільки в сторони обвинувачення.
У своїй практиці ЄСПЛ сформулював наступний трискладовий тест для оцінки того, чи було дотримано право на виклик свідка захисту відповідно до підпункту «d» пункту 3 статті 6: (1) чи було клопотання про допит свідка достатньо обґрунтованим і таким, що стосується суті обвинувачення; (2) чи розглядали національні суди релевантність цих показань і чи надали достатні підстави для свого рішення не допустити допит свідка в судовому процесі; і (3) чи не підірвало рішення національних судів про відмову в допиті свідка загальну справедливість провадження (Škoberne v. Slovenia п.100). У цій же справі ЄСПЛ категорично не погоджується з позицією місцевого суду : “…як видається, показання М.С. та Є.Р. були б важливими з огляду на те, що вони були єдиними свідками, які могли підтвердити або спростувати версію подій, викладену заявником у його заяві на захист (див. пункти 29-32 вище). З огляду на розвиток провадження, на стадії, про яку йдеться, неможливо було передбачити, як М.С. та Є.Р. відреагували б на версію подій заявника, якби їх викликали для дачі показань. Також не можна вважати, що якби ці докази були надані, вони не вплинули б на результат судового розгляду. Той факт, що заявник був позбавлений можливості ефективно використовувати показання свідків та покладатися на них у доведенні своєї позиції, робить судовий розгляд несправедливим“ (Škoberne v. Slovenia п.109).
Враховуючи, що в провадженні Дубінського О.А. свідок Колєсніков І.В. є ключовим, а суд до теперішнього часу не задовольнив численні клопотання сторони захисту щодо його допиту, виникають сумніви стосовно належного дотримання принципів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, рівності сторін, та в цілому справедливого судового розгляду. Як відмічають спостерігачі IAC ISHR, питання допиту ігнорується як судом першої інстанції, так і апеляційної.
Крім того, Дубінський О.А. в черговий раз звернув увагу суду на питання підсудності провадження. Сторона захисту долучила до своїх заперечень низку ухвал Печерського районного суду та Київського апеляційного суду, які визначили підсудність у справах, де органом досудового розслідування виступає також ДБР, за Шевченківським районним судом м. Києва. Проте суд, як і раніше, не надав цьому оцінку та кілька разів перебив Дубінського О.А. з причини того, що дане питання виходить за межі апеляційної скарги.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR вкотре наголошують на важливості дотримання принципу територіальної підсудності, а, отже, і правової визначеності. Пунктом 1 статті 6 Конвенція гарантує, що «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». Як зазначає у своїй практиці ЄСПЛ, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції суд завжди повинен бути “встановлений законом”. Цей вираз відображає принцип верховенства права, який притаманний системі захисту, встановленій Конвенцією та протоколами до неї, і який прямо згадується в Преамбулі Конвенції. Порушення цього принципу неминуче призведе до втрати судом легітимності, необхідної для вирішення спорів (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211). Варто додати, що питання підсудності сторона захисту піднімає майже кожного засідання. Проте, за даними спостерігачів IAC ISHR, питанню не було надано належної оцінки жодного разу ні судом першої інстанції, ні апеляційним.
Більше того, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на рішення Київського апеляційного суду (КАС) від 23 квітня 2024 року в рамках кримінального провадження No42023000000001252 за обвинуваченням Дубинського О.А. у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. В обґрунтуванні поданого до суду клопотання, захисники зазначили, що поданий обвинувальний акт в рамках даного провадження скерований до Печерського районного суду з порушенням підсудності. Заслухавши позицію захисту та проаналізувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що клопотання сторони захисту підлягає задоволенню, а дане кримінальне провадження має бути скероване для розгляду у Шевченківський районний суд м. Києва. В обґрунтуванні КАС зазначає, що місце вчинення інкримінованого Дубинському О.А. кримінального правопорушення не встановлено, а орган, що закінчив досудове розслідування (Державне бюро розслідувань), не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду (див. Моніторинг кримінального провадження Дубінського О.А. від 29 квітня 2024). Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу та той факт, що якщо буде встановлено порушення принципу підсудності у даному провадженні, це автоматично поставить під питання законність всіх ухвал, винесених Печерським районним судом м. Києва стосовно Дубінського О.А.
Крім того, спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на окремі події, які мали місце на судовому засіданні 27.05.24:
● підозрюваний заявив відвід одному з суддів колегії з мотивів упередженості. Головуючий суддя заявив, що не прийме відводу, оскільки відводи розглядались на початку минулого засідання (23.05). У той же час хочемо звернути увагу, що в частині 4 статті 80 КПК закріплено право заявляти відводи навіть після початку судового розгляду : “4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду “.
● підозрюваний просив надати суд обґрунтовані пояснення через які йому було відмовлено у відводі минулого засідання. Проте головуючий суддя зазначив, що повний текст ухвали з минулого засідання буде 29.05, а тому, якщо підозрюваний бажає, то він може до того часу попросити про перерву. Дубінський О.А. погодився продовжити засідання після отримання повного тексту рішення. Після обговорення на місці, суд відмовив Дубінському О.А. у наданні такої перерви.
Варто також додати, що підозрюваний протягом всього судового процесу неодноразово заявляв, що він не довіряє складу суду.
Враховуючи процесуальну поведінку суду (систематичне ігнорування питання підсудності; ігнорування питання допиту ключового свідка), а також події судового засідання 27.05.24, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на практику ЄСПЛ у питанні порушення національними судами принципу безсторонності та неупередженості. ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, який враховує особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надавали достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості. Щодо перевірки на об’єктивність потрібно визначити, чи є факти, що не залежать від поведінки судді, та можуть бути встановлені і можуть змусити сумніватись у його неупередженості. У цьому відношенні навіть зовнішній вигляд має значення: “правосуддя повинно не тільки здійснюватися, але й бути видимим”. У цьому контексті йдеться про довіру, яку суд повинен викликати в громадському суспільстві, та, насамперед, в кримінальному провадженні (Sacharuk v. Lithuania, п.101-102).
У кінці засідання суд ухвалив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 залишити без змін.
Враховуючи вищезазначене експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даному процесі є ознаки порушення права на захист (п.3 ст.6 ЄКПЛ), принципу правової визначеності, безсторонності суду, рівності сторін судового процесу, змагальності та принципу справедливого судового процесу в цілому (п.1 ст.6 ЄКПЛ).
