03. 06. 2024
23 травня 2024 року у Київському апеляційному суді (далі – КАС) відбувся розгляд апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 02.04.2024 р. щодо продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою народного депутата ІX скликання Дубінського Олександра Анатолійовича, якого підозрюють у вчиненні дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України по ч.1 статті 111 та ч.1 статті 255 КК України. Суд засідав у складі колегії трьох суддів з головуючим Мельником В.В. Також у судовому засіданні був присутній прокурор, підозрюваний Дубінський О.А. та його захисник.
Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що строк оскаржуваної ухвали щодо продовження запобіжного заходу сплив ще 8 травня, тобто фактично дане засідання не забезпечувало реальне право на перегляд її обґрунтованості. Дана ситуація повторюється вже втретє і набула в даному процесі системний характер. У засіданні 30.04.2024 КАС розглядав апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва про продовження тримання під вартою, яка втратила чинність 08.04.2024 (див. Моніторинг кримінального провадження Дубінського О.А. від 30 квітня 2024), а до цього у засіданні КАС 09.04.2024 предметом розгляду була апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, яка втратила чинність 09.02.2024 (див. Моніторинг кримінального провадження Дубінського О.А. від 09 квітня 2024). Тобто, систематичне порушення права підозрюваного на оскарження тримання під вартою протягом тривалого часу є виключно формальним та відповідає вимогам статей 5 та 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що в цьому процесі є ознаки тенденції порушення права на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статтею 6 ЄКПЛ: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Як було зазначено у попередніх моніторингових звітах, дане право є одним з ключових прав для дотримання принципу справедливого судового розгляду.
ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що право на доступ до суду невід’ємним аспектом гарантій, закріплених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, які лежать в основі більшої частини Конвенції. Право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, передбачених статтею 6 ЄКПЛ, з огляду на важливе місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд. Обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишився у особи, таким чином або в такій мірі, що порушується сама суть права. (Verein Klimaseniorinnen Schweiz and Others v. Switzerland, п.626). Це право тісно переплітається з принципами верховенства права та недопущення свавілля.
З цього ж приводу ми неодноразово наводили позицію Касаційного кримінального суду ВСУ. У постанові ККС ВС України по справі № 991/3440/20 використовується поняття “належної правової процедури”, що трактується судом як: форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямованих на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі, відноситься право на судовий захист та право на оскарження. Крім того, колегія суддів наголошує, що недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого ст. 6 ЄКПЛ права на справедливий суд.
Також варто зазначити, що підозрюваний Дубінський О.А. постійно акцентує увагу на тому, що не довіряє складу суду. Зокрема, він зазначив, що суд систематично не звертає увагу, та фактично ігнорує питання підсудності в даному кримінальному провадженні. Крім того, судді, на його думку, неодноразово своєю процесуальною поведінкою порушували процесуальний баланс між сторонами процесу та його права як підозрюваного. Зокрема, в одному з засідань сторона захисту клопотала суд про перегляд відеозапису ключового свідка в даному кримінальному провадженні, на що суддя заявила, що надасть оцінку такому відеозапису самостійно в нарадчій кімнаті. У результаті, при тривалості даного відеозапису в 36 хвилин суддя покинула нарадчу кімнату за 30 хвилин та прийняла ухвалу щодо залишення рішення першої інстанції в силі. Це, на думку підозрюваного, свідчить, що суддя фактично не переглядала даний відеозапис та прийняла упереджене рішення. Це а також інші події судових засідань, зазначені підозрюваним викликали в нього сумніви в неупередженості суду, у зв’язку з чим він заявив відвід (у подальшому відвід було відхилено).
ЄСПЛ зазначає, що неупередженість зазвичай означає відсутність упередження або упередженості, а її наявність або відсутність може бути перевірена різними способами. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, який враховує особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надавали достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Sacharuk v. Lithuania, п.101). Стосовно підсудності можемо зазначити, що ЄСПЛ наголошує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції суд завжди повинен бути “встановлений законом”. Дана норма є відображенням принципу верховенства права, який притаманний системі захисту, встановленій Конвенцією та протоколами до неї, і який прямо згадується в Преамбулі Конвенції. Порушення цього принципу неминуче призводить до втрати судом легітимності, необхідної для вирішення спорів (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211). Експерти IAC ISHR неодноразово звертали увагу на можливе порушення визначення підсудності у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, сумніви Дубінського О.А. в неупередженості суду та порушенні принципу підсудності не виглядають як однозначно необгрунтовані.
Також хочемо звернути увагу, що в даному судовому засіданні, попри дозвіл суду, підозрюваний був позбавлений можливості знаходитися поряд із своїм захисником. Як заявив начальник варти, на даний момент забезпечити таке право підозрюваного неможливо, так як у залі недостатньо охоронців. Варто зазначити, що відповідно до законодавства, начальник варти може обмежити право підозрюваного знаходитися під час судового засідання поряд із захисниками, при недостатній кількості персоналу, проте обов’язок забезпечити достатню кількість охоронців лежить саме на ньому (відповідно до інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів (26.05.2015 № 613/785/5/30/29/67/68). Така ситуація створила умови можливого порушення права на захист, передбаченого пунктом 3 статтею 6 ЄКПЛ.
Стаття 6 § 3 (с) не визначає спосіб здійснення права на доступ до адвоката або його зміст. Хоча вона залишає на розсуд держав вибір засобів забезпечення цього права в їхніх судових системах, обсяг і зміст цього права повинні визначатися відповідно до мети Конвенції, а саме – гарантувати права, які є практичними та ефективними (Beuze v. Belgium, п.131). Враховуючи вищезазначену ситуацію, ми не можемо стверджувати, що такі права було належним чином та добросовісно забезпечено.
Крім того, спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на ситуацію, яка мала місце під час судового засідання 23.05.2024. Підозрюваним Дубінським О.А. з установи попереднього ув’язнення, де він утримується під вартою, було направлено за допомогою адміністрації установи заперечення до апеляційної скарги на адресу суду. Проте, з невідомих причин ці заперечення так і не надійшли до суду, у зв’язку з чим суд ухвалив зробити перерву для ознайомлення з цими запереченнями, так як стороні захисту довелось надавати їх повторно вже безпосередньо в судовому засіданні.
Дана ситуація викликає чергове занепокоєння в дотриманні права на доступ до суду. Враховуючи, що суд і так розглядає апеляційні скарги на ухвали, які втратили чинність, йому доводиться періодично оголошувати перерві з організаційних причин, таких як не доставлення підозрюваного до суду (29.04.24) або некоректна робота органів досудового утримання. Це призводить до того, що підозрюваний фактично позбавлений не лише права на оскарження ухвал суду першої інстанції, а і їх розгляду у розумні строки в цілому. Варто також зауважити, що таке перенесення відбувається не з вини сторони захисту, так як обов’язок забезпечити організацію судового процесу покладається безпосередньо на суд. Крім того, мала місце ситуація, коли суд переніс засідання через неявку прокурора з невідомих причин (див. Моніторинг кримінального провадження Дубінського О.А. від 09 квітня 2024). У той же час термін перебування підозрюваного під вартою з кожним днем збільшується без фактично реальної можливості оскарження.
Окрім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що обмеження права на оскарження не можуть бути сумісними з §1 статті 6 ЄКПЛ, якщо вони не переслідують законну мету і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами і метою, яку намагаються досягти (Patricolo and Others v. Italy, п.69). Враховуючи, що несвоєчасність судових засідань та їх перенесення судом з причин, які не залежать від сторони захисту, фактично створює обмеження такого права, то ми можемо констатувати ситуацію, яка може бути розцінена ЄСПЛ як така, що не відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Підсумовуючи, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що в даному засіданні є можливе порушення принципу неупередженості суду (п.1 ст. 6 ЄКПЛ), права на захист (п.3 ст.6 ЄКПЛ) та систематичне порушення права на доступ до суду (п.1 ст.6 ЄКПЛ).
