28. 05. 2024
24 травня 2024 року у Шевченківському районному суді відбувся розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Коломойському Ігорю Валерійовичу, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, ч.3 ст. 209 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна в особливо великих розмірах, або організованою групою; легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі).
Суд дане клопотання задовільнив, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 02.09.2023, буде в сукупності становіті 11 місяців.
Обґрунтовуючи необхідність продовження виключного запобіжного заходу, прокурор навів ряд ризиків невиконання Коломойським І.В. процесуальних обов’язків при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу, зокрема: переховування від слідства; знищення, спотворення речей та документів, важливих для провадження; незаконного впливу на свідків. Також в зазначеному клопотанні стороною обвинувачення вказано ряд слідчих дій, які необхідно провести для завершення досудового розслідування, у тому числі, допит 88 свідків ,дані яких встановлено. На допит кожного свідка органами розслідування відведено по одному дню, тобто 1 свідок – 1 день. Таку періодичність допитів слідство обгрунтовує тим, що захисники підозрюваного вимагають свою присутність на кожному допиті. Стосовно строку інших слідчих дій, слідство не вказує в клопотанні навіть мінімального необхідного терміну.
Проаналізувавши дане клопотання, а також попередні, стосовно продовження даного запобіжного заходу в цій справі, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що ризики, визначені слідством, ідентичні в усіх клопотаннях, тобто слідство вважає, що ризики залишаються незмінними протягом всього часу провадження, та з плином часу не зменшуються, а нових підстав, які б доводили необхідність продовження такого запобіжного заходу сторона обвинувачення не наводить (у жодному з клопотань за весь час розслідування). Проте ця позиція повністю суперечить позиції ЄСПЛ, адже Європейський суд з прав людини наголошує, що з плином часу досудового розслідування ризики повинні неухильно зменшуватись. На думку ЄСПЛ, для обґрунтування тримання під вартою не можна використовувати стандартний шаблон та обмежуватись абстрактним і стереотипним повторенням низки підстав для тримання під вартою, не наводячи жодних причин, чому слідство вважає ці підстави застосовними до справи заявника на даний час. Крім того, повинні наводитись конкретні факти, що стосуються цих підстав, а також додаткове обгрунтування їх відповідними та достатніми причинами. Будь-які ознаки повторюваного характеру стосовно обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є прямим порушенням пункту 3 статті 5 ЄКПЛ (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50-51). Враховуючи те, що слідство кожного разу при обгрунтування нового клопотання про продовження такого запобіжного заходу використовує одні й ті ж ризики та підстави, не можливо стверджувати, що такі обгрунтування не є шаблонними та стереотипними.
Крім того, слід наголосити, що оцінка відповідних і достатніх підстав для досудового ув’язнення не може бути відокремлена від фактичної тривалості такого ув’язнення. Пункт 3 статті 5 Конвенції не може розглядатися як такий, що дозволяє досудове тримання під вартою беззастережно, за умови, що воно триває не довше певного періоду. Чим довше триває досудове тримання під вартою, тим більше обґрунтувань потрібно для переконливої демонстрації передбачуваного ризику або ризиків у разі звільнення підозрюваного з-під варти (Maassen v. The Netherlands, п.62). Більше того, якщо обвинувачений перебуває під вартою за різними обвинуваченнями, гарантія розумного строку, передбачена пунктом 3 статті 5, вимагає глобальної оцінки сукупного періоду перебування під вартою (Janakieski v. North Macedonia, п.70). Враховуючи те, що Коломойський І.В. перебуває під вартою з 02.09.2023, та запобіжний захід стосовно нього було продовжено неодноразово (при цьому слідство при кожному продовженні зазначає ідентичні обставини, а суд заново їх не оцінює), неможливо стверджувати, що суд належним чином оцінює всі обставини та ризики наведені слідством.
Враховуючи все вищезазначене, експерти мніторінгової місії IAC ISHR вважають, що в даному процесі є ознаки «автоматичного» продовження тримання під вартою (ідентичні ризики та обставини в обгрунтуванні кожного з клопотань протягом всього терміну розслідування; фактично відсутність повторної оцінки судом таких обставин при кожному обгрунтуванні). ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що автоматичне продовження строку тримання під вартою суперечить гарантіям, викладеним у пункті 3 статті 5 (Tase v. Romania, п. 36). У цій же справі ЄСПЛ категорично не погодився з процесуальними діями суду: “У цій справі Суд вважає, що Плоєшський районний суд п’ять разів продовжував строк тримання заявника під вартою, використовуючи ту саму формулу та не надаючи детального обґрунтування причин своїх рішень. Суд не може погодитися з твердженням Уряду про те, що відсутність обґрунтування у рішеннях суду була доповнена наявними у справі доказами. Він повторює, що лише шляхом надання вмотивованого рішення може бути забезпечений громадський контроль за здійсненням правосуддя“ ( Tase v. Romania, п. 37).
Варто наголосити, що фактично можливість порушення п.3 ст. 5 ЄКПЛ (обгрунтованість досудового тримання під вартою; тривалість досудового тримання під вартою) набуло в цій справі систематичного характеру, та повторюється із засідання в засідання.
Також, хочемо звернути увагу на те, що підозрюваний перебуває під вартою уже 9 місяць (з новим продовженням терміну це буде вже 11 місяців), і за цей час слідством не було виявлено жодних обставин, які б доводили вину підозрюваного, тобто за 9 місяців нічого по суті справи не змінилось. Крім того, з матеріалів справи, як зазначає захист, досі не доведено факт нанесення шкоди потерпілому (ПриватБанк), тим більше, що було проведено щонайменше 3 фінансових незалежних аудити, суд також звернув на це увагу. Це все ставить під питання “ефективність” та “ретельність” проведення розслідування органами слідства, враховуючи, що весь цей час підозрюваний перебуває під вартою. ЄСПЛ зазначає, що в контексті здійснення правосуддя, відповідно до норм ЄКПЛ, забезпечення прав і свобод кожної людини, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Таке розслідування має бути здатним привести до виявлення та, за необхідності, покарання винних. В іншому випадку, загальна правова заборона катувань та нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження і покарання, незважаючи на її фундаментальну важливість, буде неефективною на практиці, і в деяких випадках представники держави зможуть фактично безкарно зловживати правами тих, хто перебуває під їхнім контролем (Abu Zubaydah v. Lithuania, п. 607).
Це питання тим гостріше, так як протягом всього судового процесу захисники неодноразово звертали увагу на стан здоров’я Коломойського І.В., а тривале ув’язнення з об’єктивних причин ніяким чином не може позитивно впливати на емоційний та фізичний стан підозрюваного. Слід також відзначити, що, зі слів Коломойського І.В., вперше за 9 місяців тримання під вартою йому дозволили пройти медичне обстеження, що не усунуло його проблем зі здоров’ям, проте дозволило хоча б мати уявлення про поточний стан. Як вже неодноразово зазначалось у попередніх моніторингових звітах (див. моніторинг судового процесу Коломойського І.В. 22.04.2024) : ЄСПЛ наголошує на тому, що органи влади повинні забезпечити оперативне та точне встановлення діагнозу та лікування, а медичний нагляд, при необхідності, має бути регулярним та систематичним («Pokhlebin v. Ukraine», 62), у іншому випадку Суд приходить до висновку про наявність порушення ст. 3 ЄКПЛ – катування та нелюдського, або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання. Стаття 3 ЄКПЛ покладає на державу обов’язок забезпечити, щоб кожен, хто знаходиться під вартою, утримувався в умовах, сумісних з повагою до людської гідності, щоб умови виконання запобіжного заходу не піддавали особу придушенню або випробуванню на витривалість, які перевищують неминучий рівень страждання, притаманного утриманню у місцях позбавлення волі, і щоб, враховуючи практичні вимоги покарання у вигляді позбавлення волі, здоров’я та добре самопочуття ув’язненого забезпечувалися належним чином, зокрема шляхом здійснення необхідного медичного догляду («A.D. v. Malta», п. 112, «Cosovan v. The Republic of Moldova», п.74, «Kudla v. Poland», п.94).
Крім того, захист звернув увагу суду в цьому засіданні, що сторона обвинувачення відхиляє всі їхні клопотання стосовно допиту свідків, при тому, що дані клопотання задовольнялись судом і підлягали виконанню. Станом на зараз уже є 12 проігнорованих ухвал стосовно цього. Більше того, як зазначають адвокати, один із свідків, якого захист вимагав допитати, за цей час бездіяльності стосовно виконання клопотань органами слідства, помер. Фактично враховуючи таку тенденцію стосовно відхилення всіх клопотань захисту стосовно допиту свідків, захист позбавлений права представити свою справу в умовах, які не ставлять його в “незручне” становище стосовно свого опонента. Враховуючи ці обставини, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даній справі можливе порушення принципу рівності сторін, передбаченого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ стосовно питання рівності сторін у судовому процесі зазначає, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її у невигідне становище порівняно з опонентом. У цьому контексті важливе значення надається зовнішнім проявам, а також підвищеній чутливості до справедливого відправлення правосуддя (Gaggl v. Austria, п.48).
Підсумовуючи, експерти моніторингової місії IAC ISHR прийшли до висновку, що в даному процесі можливе порушення принципу обгрунтованості та тривалості досудового тримання під вартою (п.3 ст. ЄКПЛ) (є ознаки набуття характеру негативної тенденції в процесі), принципу рівності сторін ( п.1 ст.6 ЄКПЛ).
