14. 05. 2024
25 квітня в Вищому антикорупційному суді відбулось чергове судове засідання по справі №991/2944/24 відносно екс-голови Фонду держмайна Сенниченка Дмитра Володимировича, якого підозрюють в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III), ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. У залі судового засідання був прокурор та головуюча суддя Мовчан Н.В.
На даному засіданні як і на попередніх, мав продовжуватись розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Проте, як стало відомо на початку засідання, на адресу суду надійшов правовий висновок від регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у якому зазначено, що у «державного» адвоката закінчились повноваження в цьому процесі. Враховуючи те, що проведення даного засідання неможливе без присутності захисника, прокурор звернувся до суду з клопотанням про призначення нового адвоката. Суд прийняв рішення розглянути висновки із центру та вирішити питання про призначення чергового захисника на наступному засіданні.
Варто зазначити, що в цьому процесі, це уже другий правовий висновок регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким скасовуються повноваження новопризначеного захисника. Дана ситуація викликає занепокоєння у тому, що суд намагається не забезпечити ефективний захист для підозрюваного, а просто виконує формальні умови (зміна захисників) для забезпечення процесуальних вимог продовження розгляду клопотання прокурора про запобіжний захід. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, такий формальний підхід не може повноцінно забезпечити право на захист підозрюваного. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні, і що призначення захисника саме по собі не забезпечує ефективність допомоги, яку він може надати обвинуваченому (Vamvakas v. Greece (No.2) п.36). І дана цитата з рішення ЄСПЛ яскраво демонструє важливість розставлення пріоритетів під час здійснення правосуддя. Фактична присутність призначеного адвоката без явної мети забезпечення права на захист, як невід’ємної частини права на справедливий суд, може містити ознаки порушення п.1 ст. 6 ЄКПЛ (при встановленні будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону) та п.3 цієї ж статті (захищати себе особисто чи через обраного ним захисника або, за відсутності у нього достатніх коштів для оплати правової допомоги, користуватися безоплатною правовою допомогою, коли цього вимагають інтереси правосуддя). Враховуючи зміст заяви Сенниченка Д.В. до моніторингової місії IAC ISHR, його позиція полягає не у відмові від захисника в принципі, оскільки фактично він має адвоката за договором, а у недовірі до конкретного судді Мовчан Н.В.
Крім того, вважаємо за потрібне ще раз звернути увагу на той факт, що Сенниченко Д.В. неодноразово направляв листи в регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, де зазначав, що не потребує послуг «державних» адвокатів. Підозрюваний вважає, що суддя, яка розглядає питання запобіжного заходу не є об’єктивною і неупередженою через ряд обставин (див. моніторинговий звіт від 17.04.2024). А тому присутність призначеного адвоката, на його думку, не гарантуватиме йому право на справедливий суд, лише легітимізує процес.
З приводу сумнівів в упередженості суду ЄСПЛ зазначає, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 ЄКПЛ має визначатися відповідно до (i) суб’єктивного критерію, де необхідно враховувати особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; та (ii) об’єктивного критерію, тобто з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надають достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Ilseher v. Germany, п.120). Враховуючи вищезазначені обставини, важко однозначно сказати, чи суд надав достатні гарантії для того, щоб у підозрюваного не виникали будь-які сумніви стосовно неупередженості суду. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, якщо ставити за мету реалізацію принципу ефективного правосуддя, формальної присутності адвоката у залі судового засідання не достатньо. Враховуючи неодноразове заявлення стороною захисту відводів через недовіру до суду, є підстава вважати, що саме зміна складу суду могла би якісно вплинути на забезпечення прав і свобод у дусі ЄКПЛ.
Підсумовуючи, у даному судовому засідання експерти IAC ISHR вбачають ознаки можливих порушень п.1 ст.6 ЄКПЛ (право на справедливий суд) та п.3 ст.6 ЄКПЛ (право на захист адвоката за власним вибором). Справу рекомендовано до подальшого моніторингу.
