13. 05. 2024
29 квітня 2024 року у Печерському районному суді м. Києва відбулось продовження розгляду клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування в рамках кримінального провадження No42020000000002261 відносно народного депутата ІX скликання Дубінського Олександра Анатолійовича, якого підозрюють у вчиненні дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України по ч.1 статті 111 та ч.1 статті 255 КК України. У залі судового засідання були присутні захисники, підозрюваний Дубінський О. А., слідчий та головуючий суддя Хайнацький Є.С.
Предметом розгляду даного засідання було клопотання сторони обвинувачення про продовження строків досудового розслідування ще на 6 місяців. При обговоренні клопотання, сторона захисту вкотре згадала про можливе порушення принципу підсудності в даному процесі. Як приклад, захисники навели кілька ухвал Печерського районного суду та Київського апеляційного суду, які визначили підсудність у справах, де органом досудового розслідування виступає також ДБР, за Шевченківським районним судом м. Києва. Експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово у моніторингових звітах наголошували щодо важливості дотримання принципу територіальної підсудності, а отже і правової визначеності. Пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ гарантує, що «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». Як зазначає у своїй практиці ЄСПЛ, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції суд завжди повинен бути “встановлений законом”. Цей вираз відображає принцип верховенства права, який притаманний системі захисту, встановленій Конвенцією та протоколами до неї, і який прямо згадується в Преамбулі Конвенції. Порушення цього принципу неминуче призведе до втрати судом легітимності, необхідної для вирішення спорів (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211). Проте суд, в черговий раз не надав оцінку щодо заявленого клопотання, а просто долучив надану стороною захисту судову практику до матеріалів справи.
Прецедентом, на який варто звернути увагу є також рішення Київського апеляційного суду (КАС) від 23 квітня 2024 року в рамках кримінального провадження No42023000000001252 за обвинуваченням Дубинського О.А. у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. В обґрунтуванні поданого до суду клопотання, захисники зазначили, що поданий обвинувальний акт в рамках даного провадження скерований до Печерського районного суду з порушенням підсудності. Заслухавши позицію захисту та проаналізувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що клопотання сторони захисту потрібно задовольнити, а дане кримінальне провадження скерувати до розгляду з Печерського районного суду м.Києва до Шевченківського районного суду м. Києва. В обґрунтуванні до такого рішення КАС зазначає, що місце вчинення інкримінованого Дубинському О.А. кримінального правопорушення не встановлено, а орган, що закінчив досудове розслідування (Державне бюро розслідувань), не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду. Таким чином вибіркова підсудність може спричинювати правову невизначеність і поставити під сумнів законність всіх ухвал Печерського районного суду стосовно Дубінського О.А. у тому числі щодо клопотань про продовження строків досудового розслідування, а також обрання та продовження запобіжного заходу.
ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що кожне позбавлення свободи, окрім того, що має підпадати під один із винятків, викладених у підпунктах (а) – (f) пункту 1 статті 5, повинно бути “законним”. Поняття “законності” тримання під вартою, в тому числі, охоплює дотримання “процедури, передбаченої законом”. Дана норма ЄКПЛ відсилає до національного законодавства і встановлює обов’язок дотримуватися його матеріальних і процесуальних норм. Період тримання під вартою, в принципі, є “законним”, якщо він ґрунтується на судовому рішенні (законному). Крім того, що стосується принципу правової визначеності, то вираз “відповідно до процедури, встановленої законом” вимагає не тільки того, щоб будь-який арешт або затримання мали правову основу в національному законодавстві, але й стосується якості закону. Тому важливо, щоб умови позбавлення волі відповідно до національного законодавства були чітко визначені, а сам закон був передбачуваним у застосуванні, щоб він відповідав стандарту “законності”, встановленому Конвенцією (Denis and Irvine v. Belgium п.125, 128). Таким чином сумніви стосовно законності винесених ухвал Печерського районного суду (з огляду на неоднозначну позицію щодо підсудності), можуть поставити під сумнів і “законність” тримання під вартою Дубинського О.А.
У подальшому обговоренні клопотання про продовження строку досудового розслідування сторона захисту повторно звернула увагу суду, що клопотання слідчого не відповідає вимогам КПК, зокрема, не містить всіх передбаченим законодавством даних (див. моніторинговий звіт від 24.04.24р.). Крім того, захисники зазначають, що судова оцінка стосовно продовження строків досудового розслідування уже була здійснена, а повторне звернення до суду законодавством не передбачене.
Проаналізувавши дане клопотання експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на наступне:
По-перше, продовження строків досудового розслідування ще на 6 місяців слідство обґрунтовує наступним чином: “закінчити досудове розслідування у кримінальному провадженні протягом шести місяців з дня повідомлення особам про підозру у вчиненні злочинів не виявляється за можливе внаслідок виняткової складності кримінального провадження, потребу додаткового часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, проведення та завершення процесуальних дій”. Серед процесуальних дій слідство виділяє: завершення проведення 3 судових експертиз звукозаписів; отримання дозволу на використання у ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні No 22020000000000227 від 21.09.2020; завершення проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за словами та фразами, зафіксованими за результатами проведення слідчих (розшукових) дій; завершення проведення аналізу відомостей щодо телефонних зʼєднань підозрюваних; отримання від компетентних органів Королівства Іспанії, Турецької Республіки ат Французької Республіки міжнародної правової допомоги; допиту як свідків осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження (понад 20 осіб); у разі необхідності проведення одночасних допитів двох чи більше вже допитаних осіб для зʼясування причин розбіжностей у їхніх показаннях; завершення проведення додаткових процесуальних дій та негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення можливих співучасників вчинення злочинів, які входили до складу учасників злочинної організації; проведення додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання додаткових матеріалів, які підтверджують чи спростовують факт вчинення Алєксєвим В.С., Савіним О.С., Деркачем АЛ., Дубінським О.А. та Куликом К.Г. кримінальних правопорушень.
По-друге, стосовно слідчих дій, вказаних у клопотанні, слідством не наведені строки, необхідні для проведення або завершення процесуальних дій, хоча ст.295-1 КПК відносить такі відомості до обов’язкових стосовно такого роду клопотань. На запитання судді про визначення мінімальних строків для таких слідчих дій, слідчий не зміг однозначно відповісти, але заявив, що максимального терміну (6 місяців) повинно, на його думку, вистачити.
По-третє, стосовно допиту свідків, у попередньому клопотанні про продовження строків досудового розслідування частина з названих 20 свідків слідством уже була визначена, проте слідчий додатково просить суд про виділення ще 6 місяців на проведення допитів.
Враховуючи те, що основною причиною для подальшого продовження строків слідство визначає проведення слідчих дій, при цьому не називаючи конкретних, навіть мінімальних строків, а також ситуацію з допитом свідків, яка тягнеться уже більше, ніж декілька місяців, то виникають сумніви стосовно ефективності здійснюваного розслідування. Ситуація тим гостріша, що Дубинський О.А. досі не набув статусу обвинуваченого, а нових обставин, які доводять його вину, і могли б дозволити слідству сформувати обвинувальний акт, за 6 місяців розслідування слідством не виявлено. У той же час підозрюваний станом на зараз перебуває під вартою уже 172 дні, і це безперечно може негативно впливати як на його моральний, так і на фізичний стан. Зокрема, спостерігачі IAC ISHR відмічають, що у цьому засіданні 29.04.24 Дубинський О.А. заявив про своє погане самопочуття, та попросив відкласти судовий розгляд, на що суд не відреагував.
Стосовно необхідності проведення ефективного розслідування, ЄСПЛ зазначає, що в контексті здійснення правосуддя, відповідно до норм ЄКПЛ, забезпечення прав і свобод кожної людини, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, непрямо вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Таке розслідування має бути здатним привести до виявлення та, за необхідності, покарання винних. В іншому випадку, загальна правова заборона катувань та нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження і покарання, незважаючи на її фундаментальну важливість, буде неефективною на практиці, і в деяких випадках представники держави зможуть фактично безкарно зловживати правами тих, хто перебуває під їхнім контролем (Abu Zubaydah v. Lithuania п. 607).
Суд задоволив клопотання слідчого частково, та продовжив строк досудового розслідування ще на 3 місяці.
Враховуючи вищенаведені обставини судового розгляду експерти моніторингової місії IAC ISHR приходять до висновку, що в даному засіданні можуть мати місце порушення принципу правової визначеності (п.1 ст.6 ЄКПЛ), принципу обґрунтованого тримання під вартою (п.1 ст.5 ЄКПЛ), та заборони катування та нелюдського, або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання (ст.3 ЄКПЛ).
