28. 04. 2024
22 квітня 2024 року у Шевченківському районному суді відбувся розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Коломойському Ігорю Валерійовичу, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, ч.3 ст. 209 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна в особливо великих розмірах, або організованою групою; легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі).
Для обґрунтування затвердження поданого клопотання, прокурор зазначив, що ризики перелічені стороною обвинувачення у затверджених клопотаннях у цій справі про продовження запобіжного заходу досі існують та ніяк не зменшились. Серед визначених прокурором ризиків були наступні: ризик переховування від суду та слідчих органів, знищення матеріалів справи, впливу на свідків, ризик стосовно впливу на іншого підозрюваного. У кінці судового засідання головуюча суддя задовільнила клопотання частково, продовживши строк тримання під вартою, але зменшивши розмір застави на 230 мільйонів. Отже станом на зараз розмір застави обчислюється в 1 мільярд 968 мільйонів гривень.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють занепокоєння стосовно дотримання судом принципу обгрунтованості досудового тримання під вартою, передбаченого п.3 ст.5 ЄКПЛ, у разі відсутності або недостатньої обгрунтованості стороною обвинувачення продовження тих же ризиків невиконання особою своїх процесуальних обов’язків при призначенні більш мякого запобіжного заходу. Зважаючи, що досудове розслідування стосовно Коломойського І.В. триває вже 9-тий місяць, ризики не можуть тривалий час залишатись незмінними з огляду на проведення досудового провадження. Окрім того, стала практика ЄСПЛ визначає, що зі спливом часу ризики зменшуються. Більше того, щоразу, коли суд виносить рішення щодо доцільності продовження досудового тримання під вартою, він зобов’язаний заново оцінити підстави для продовження такого запобіжного заходу. Якщо суд продовжує тримання під вартою, при цьому в обґрунтуванні кожен раз використовуючи однакові, та відверто шаблонні, формулювання, не демонструючи, що він насправді приділяє увагу плинові часу, вимоги та основна ідея п.3 ст. 5 ЄКПЛ не дотримуються (“Tiron v. Romania”, п.39). Більше того, при обгрунтуванні клопотання про продовження тримання під вартою, перелічуючи конкретні підстави (ризики) чому запобіжний захід необхідно продовжити, органи влади повинні навести обгрунтовані причини та пояснення, чому вони вважають ці підстави застосованими до справи заявника для того, щоб можливе порушення п.3 ст.5 ЄКПЛ не набуло повторюваного характеру, а тримання під вартою не стало необгрунтованим (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50-51). Виправдання будь-якого терміну, незалежно від того, наскільки він є коротким, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Якщо підстави продовження заходу є «відповідними» та «достатніми», суд також повинен з’ясувати, чи проявили компетентні національні органи «особливу старанність» при здійсненні провадження (Radonjić and Romić v. Serbia, п. 69-70).
Враховуючи те, що прокурор не обґрунтував належним чином своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу (наведені ті самі ризики, що були зазначені при минулому продовженні цього запобіжного заходу; використані шаблонні формулювання при обґрунтуванні клопотання), а суд не оцінив заново ризики на які спирався прокурор при обгрунтуванні та беручи до уваги наведену вище практику ЄСПЛ, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даній ситуації може бути порушений принцип обгрунтованості досудового тримання під вартою, передбаченого п.3 ст.5 ЄКПЛ.
Крім вищезазначеного, вважаємо за потрібне повторно звернути увагу на стан здоров’я Коломойського І.В. Сторона захисту вкотре наголошує на стані здоров’я підозрюваного, на який безсумнівно впливає знаходження під вартою. При цьому було надано не один лікарський висновок, який підтверджує наявність в Коломойського І.В. хронічних хвороб, а також таких, що потребують оперативного втручання (каміння в нирках). Станом на зараз, у місце перебування підозрюваного не допускаються жодні лікарі, хоч уже є 5 ухвал суду, щодо невідкладного надання допомоги підозрюваному. У такій ситуації Коломойський І.В. не має можливості як отримати необхідну йому медичну допомогу, так і просто пройти поточне обстеження. Ігнорування рішень суду у частині надання медичної допомоги є несумісним зі статтею 3 ЄКПЛ.
У схожих ситуаціях ЄСПЛ наголошує на тому, що органи влади повинні забезпечити оперативне та точне встановлення діагнозу та лікування, а медичний нагляд, при необхідності, має бути регулярним та систематичним («Pokhlebin v. Ukraine», 62), у іншому випадку Суд приходить до висновку про наявність порушення ст. 3 ЄКПЛ – катування та нелюдського, або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання. Стаття 3 ЄКПЛ покладає на державу обов’язок забезпечити, щоб кожен, хто знаходиться під вартою, утримувався в умовах, сумісних з повагою до людської гідності, щоб умови виконання запобіжного заходу не піддавали особу придушенню або випробуванню на витривалість, які перевищують неминучий рівень страждання, притаманного утриманню у місцях позбавлення волі, і щоб, враховуючи практичні вимоги покарання у вигляді позбавлення волі, здоров’я та добре самопочуття ув’язненого забезпечувалися належним чином, зокрема шляхом здійснення необхідного медичного догляду («A.D. v. Malta», п. 112, «Cosovan v. The Republic of Moldova», п.74, «Kudla v. Poland», п.94).
ЄСПЛ у рішенні «A.D. v. Malta» наголошує на тому, що відсутність належної медичної допомоги для осіб, які перебувають під вартою, може призвести до відповідальності держави за статтею 3 Конвенції. Недостатньо, щоб осіб, до яких застосовано тримання під вартою просто обстежили і поставили діагноз; натомість, необхідно забезпечити належне лікування діагностованої проблеми. Таким чином, відсутність належної медичної допомоги та, загалом, утримання хворої особи в неналежних умовах, може в принципі становити поводження, що суперечить статті 3 (п.118). Органи влади також повинні забезпечити ведення повного обліку щодо стану здоров’я затриманого та його/її лікування під час ув’язнення, щоб діагностика та допомога були оперативними та точними, а також щоб нагляд був регулярним і, якщо це необхідно через характер медичного стану, систематичним і передбачати комплексну терапевтичну стратегію, спрямовану на адекватне лікування проблем зі здоров’ям особи, що тримається під вартою, або запобігання їх загостренню, а не на лікування на симптоматичній основі. Органи влади також повинні показати, що були створені необхідні умови для фактичного дотримання призначеного лікування («Rooman v. Belgium», п. 147).
Окрім того, ЄСПЛ розглядає порушення статті 3 Конвенції у частині неналежного забезпечення охорони здоров’я як можливий спосіб зломити фізичний і моральний опір особи, яка знаходиться під вартою (п. 145 «Rooman v. Belgium»).
Враховуючи, що в даній справі це порушення уже набуло системного характеру, оскільки тривалий час ухвали про надання медичної допомоги підозрюваному не виконуються, можливо констатувати наявність тенденції щодо порушення цього принципу.
Підсумовуючи, експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що в даному процесі фіксуються обставини,що мають ознаки порушення принципу обгрунтованості досудового тримання під вартою (п.3 ст.5 ЄКПЛ) та заборони катування та нелюдського, або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання (ст.3 ЄКПЛ).
