Моніторинг кримінального провадження Дубінського О.А. (від 17 та 23 квітня 2024)

Сторона захисту повідомила суду, що 17 квітня адвокатом Дубінського О.А. було подано клопотання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності справи за Шевченківським районним судом м. Києва, у зв’язку з цим захист просив відкласти підготовче судове засідання до розгляду вищевказаного клопотання в апеляційному суді. 

25. 04. 2024

17 квітня 2024 року у Печерському районному суді м. Києва відбулось підготовче судове засідання в рамках кримінального провадження №42023000000001252 відносно народного депутата ІX скликання Дубінського Олександра Анатолійовича, якого обвинувачують у службовому підробленні за ч.1 ст. 366 КК України.

На початку судового засідання сторона захисту повідомила суду, що 17 квітня адвокатом Дубінського О.А. було подано клопотання до Київського апеляційного суду про визначення підсудності справи за Шевченківським районним судом м. Києва, у зв’язку з цим захист просив відкласти підготовче судове засідання до розгляду вищевказаного клопотання в апеляційному суді. 

Правова позиція захисника з приводу питання підсудності полягала у тому, що обвинувальний акт не містить відомостей щодо дати та місця вчинення інкримінованого злочину, а тому підсудність не може бути визначена за місцем вчинення кримінального правопорушення. 

Разом з тим, захист послався на ч. 1 ст. 32 КПК України у якій зазначено, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. 

Захисник звернув увагу суду, що фактичне місцезнаходження підрозділу ДБР, який проводив і закінчив досудове розслідування – Шевченківський район, вулиця Симона Петлюри, 15. А тому з урахуванням практики ВС, відповідно до якої підсудність справ визначається за фактичним місцезнаходженням органу досудового розслідування, дане кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м.Києва. 

Сторона обвинувачення просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт було направлено до Печерського районного суду ще 9 січня 2024, а тому, на думку прокурора, сторона захисту мала достатньо часу для подання відповідного клопотання до апеляційного суду завчасно. 

Суд, заслухавши доводи сторін, відмовив у задоволенні клопотання, зазначивши, що погоджується з позицією прокурора, крім того, вважає, що справа підсудна Печерському районному суду м.Києва. 

Захисник зауважив, що існує судова практика, якою судді Печерського районного суду, в тому числі суддя, яка здійснює розгляд в рамках кримінального провадження відносно його підзахисного, визначали підсудність справ ДБР за Шевченківським районним судом, у звʼязку з цим адвокат заявив відвід суд на підставі упередженого ставлення до його підзахисного. У судовому засіданні була оголошена перерва до вирішення питання про відвід. 

Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що одним із елементів справедливого судового розгляду у розумінні ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини (далі – ЄКПЛ) є правова визначеність. 

Принцип правової визначеності гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Збереження суперечливих судових рішень може створити стан правової невизначеності, що може зменшити довіру суспільства до судової 

системи, в той час як така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованій на верховенстві права ( п.107 Borg v. Malta). 

Ситуація у якій національний суд без належного обґрунтування змінює правову позицію в кожній конкретній справі, зокрема, з питання визначення підсудності не сприяє дотриманню принципу правової визначеності. 

Крім того, у розумінні статті 6 ЄКПЛ, суд має бути обовʼязково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невідʼємний для системи, запровадженої Конвенцією. 

«Закон», про який каже стаття 6, є не просто законодавством, повʼязаним із організацією і повноваженнями судових органів, але й будь-якими іншими внутрішньо- правовими нормами, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи (п.64 Jorgic v. Germany, п.104 Pandjikidze and Others v. Georgia). 

23 квітня 2024 у приміщенні Київського апеляційного суду відбувся розгляд клопотання сторони захисту про визначення підсудності справи за Шевченківським районним судом м. Києва. 

Під час судового засідання сторона захисту послалася на численну практику Печерського районного суду та Київського апеляційного суду з аналогічного питання, якою визначалася підсудність справ за Шевченківським районним судом та детальніше виклала доводи, які були озвучені під час судового засідання у суді першої інстанції. 

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання захисників, аргументуючи це тим, що під час досудового розслідування всі питання в рамках кримінального провадження вирішувалися слідчими суддями Печерського районного суду, в тому числі, ініційовані стороною захисту. 

Суд фактично відхилив доводи прокурора, зазначаючи, що вони не стосуються питання визначення підсудності і задовольнив клопотання захисників, визначивши підсудність справи за Шевченківським районним судом м. Києва. 

Експерти IAC ISHR висловлюють свою занепокоєність з приводу того, що на стадії досудового розслідування всі клопотання в межах кримінального провадження відносно Дубінського О.А. розглядав «не встановлений законом» суд. 

З урахуванням вищевказаного рішення апеляційного суду, доцільним буде поставити під сумнів законність всіх ухвал Печерського районного суду м. Києва, зокрема, щодо клопотань про обрання та продовження запобіжного заходу. 

У попередніх звітах експерти IAC ISHR фіксували можливе порушення ст. 5 ЄКПЛ та вказували, що будь-яке позбавлення волі має відповідати меті, яку переслідує стаття 5 Конвенції: захистити особу від свавілля. Існує основоположний принцип, згідно з яким жодне свавільне затримання не може бути сумісним із статтею 5 § 1, а поняття «свавільне», що міститься в статті 5 § 1, виходить за рамки невідповідності національному законодавству, так що позбавлення волі може бути законним згідно з національним законодавством, і водночас довільним і, отже, таким, що суперечить Конвенції (Creangă v. Romania, § 84) (дивитись звіт від 02.04.2024) 

З огляду на викладене, експерти IAC ISHR допускають, що зафіксовані порушення у даному кримінальному провадженні, в тому числі, можуть бути повʼязані з тим, що справа розглядалася з порушенням ст. 6 ЄКПЛ в частині законності суду, а тому вважаємо за необхідне продовжити моніторинг даного провадження. 

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors
letter

Дякуємо. Ваша заявка надіслана!

Очікуйте інформацію найближчим часом

На головну