16. 02. 2024
14 лютого в Шевченківському районному суді міста Львів пройшло заключне судове засідання по справі №450/1357/17 за звинуваченням Гаврилюка Д.М., Монте С.Г., Кольцова І.М. в умисному вбивстві. Суд видалився в нарадчу кімнату для прийняття рішення по справі.
Суд засідав у складі колегії трьох суддів з головуючою Луців-Шумською Н.Л. Також у судовому засіданні був присутній прокурор, троє обвинувачених та захисники Гаврилюка Д.М., Кольцова І.М., Монте С.Г.
Експерти IAC ISHR провели аналіз засідання використовуючи повний відеозапис, наданий стороною захисту та виявили ряд порушень права на справедливий суд. Варто відзначити, що зафіксовані порушення за своєю суттю дотичні до порушень, які були виявлені в усіх попередніх засіданнях по цій справі, і набули систематичного характеру.
ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ.
На останньому засіданні по справі у першій інстанції Гаврилюк Д.М. був позбавлений захисників. Адвокат, з яким Гаврилюк Д.М. заключив договір і який офіційно вступив у справу 13 лютого не був офіційно повідомлений про засідання. Адвоката з Центру надання безоплатної юридичної допомоги суд вирішив не чекати для відкриття засідання, хоч він завчасно повідомив про те, що запізнюється. Крім того, як відзначив сам обвинувачений Гаврилюк Д.М. в своєму останньому слові, йому не була надана можливість належним чином підготуватись до судових дебатів та організувати свій захист. Варто відзначити, що як показують попередні моніторингові звіти по цьому процесу (див. моніторингові звіти за 08.01., 26.01., 31.01.2024 ) в обвинуваченого в цілому не було можливості належним чином організувати свій захист через ряд причин, таких як недостатність часу для ознайомлення з матеріалами, проведення конфіденційних побачень та ін.
ЄСПЛ у своїй практиці стосовно достатності часу для підготовки зазначає, що: “Стаття 6 § 3 (b) гарантує обвинуваченому “достатній час і можливості для підготовки свого захисту”, а отже, передбачає, що діяльність по суті захисту від його імені може включати все, що є “необхідним” для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості викласти всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції і, таким чином, вплинути на результат провадження” (Galović v. Croatia п.81). Зважаючи на обставини цього процесу, у експертів IAC ISHR, як у об’єктивного спостерігача, виникають сумніви, щодо забезпечення у даному процесі часу на організацію обвинуваченим свого захисту.
Окрім того, спостерігачі IAC ISHR наголошують на тому, що суд вже не перший раз не повідомляє належним чином адвокатів обвинуваченого про судові засідання. Що могло призвести до серйозної шкоди справедливості процесу. Не повідомивши захисників обвинуваченого, суд таким чином обмежив його права на доступ до адвоката.
Як зазначає ЄСПЛ, «відсутність таких підстав має значну вагу при оцінці загальної справедливості кримінального провадження і може схилити чашу терезів у бік встановлення порушення. Суд зобов’язаний переконливо продемонструвати, чому, у виняткових випадках і за конкретних обставин справи, загальна справедливість судового розгляду не була безповоротно порушена обмеженням доступу заявників до адвоката» (Konen and оthers v.Turkey, п.57). Враховуючи те, що суд здійснив це обмеження без належного обґрунтування, то виникають сумніви стосовно того, що права обвинуваченого були належним чином забезпечені, а принцип справедливого судового процесу був дотриманий.
АВТОМАТИЧНЕ ПРОДОВЖЕННЯ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ.
Також варто звернути увагу на те, яким чином суд продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для обвинувачених.
Необхідно зауважити, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам невиконання обвинуваченими своїх процесуальних зобов’язань (ст.183 КПК України). Розглядаючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, суд зобов’язаний встановити доцільність такого запобіжного заходу та чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків (ст.ст. 194, 331 КПК України).
Порушуючи процесуальні норми, у даному судовому засіданні суд не аналізував клопотання прокурора, а сам ініціював продовження тримання під вартою. Відповідно до даних Журналу судових засідань (засідання від 14.02.2024) записом №15 об 11:26:02 зазначено, що «Головуючий суддя Луців-Шумська Н.Л. Запитання: за ініціативи суду до учасників ставиться питання до учасників процесу щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до оголошення вироку по справі». Наступним записом №16 прокурор підтримав ініціативу суду щодо продовження запобіжного заходу.
Таким чином суд фактично зайняв при вирішенні даного питання сторону обвинувачення. Що, враховуючи відсутність у залі судових засідань адвокатів Гаврилюка Д.М., повністю позбавило його права на захист та на справедливість судового розгляду.
Така процесуальна поведінка суду ставить під сумнів дотримання принципу справедливого судового процесу, та принципу рівності сторін судового процесу визначених ст.6 ЄКПЛ. Автоматично продовживши винятковий запобіжний захід, суд створив умови для порушення процесуального балансу між сторонами судового процесу та таким чином обмежив права та поставив у незручне становище сторону захисту (Coventy v. United Kingdom п.77).
Підсумовуючи все вище сказане, у даному судовому засіданні експерти IAC ISHR фіксують дії, які ЄСПЛ трактує як порушення принципів рівності сторін судового процесу, справедливого судового розгляду та права на захист, передбачених ст.6 ЄКПЛ. Крім того, як зазначалось раніше, обʼєктивні сумніви щодо дотримання цих принципів зʼявляються у спостерігачів IAC ISHR у кожному засіданні даного судового процесу на якому були присутні спостерігачі. Таким чином, ми спостерігаємо тенденцію щодо порушення цих принципів, що, в свою чергу, не лише ставить під сумнів дотримання вищезазначених принципів, а й в загальному законність та справедливість вироку суду по справі Гаврилюка Д.М.
