08. 10. 2026
18 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені та їхні захисники (частково у режимі відеоконференції), представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Під час судового засідання продовжилось дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Прокурор розпочав із додаткового оголошення окремих положень матеріалів, які, за його словами, не були повністю висвітлені під час попереднього засідання. Зокрема, сторона обвинувачення звернула увагу на прогнозні показники балансу електроенергії, запропоновані рівні оптової ринкової ціни, обсяги видобутку, імпорту та споживання вугілля, витрати на його залізничне перевезення, а також розрахункову рентабельність підприємств групи ДТЕК. За позицією прокурора, відповідні матеріали свідчили, що значна частина вугілля, яке планувалося використати у 2015 році, мала видобуватися підприємствами групи ДТЕК, тоді як обсяги імпортного вугілля в прогнозних документах були обмеженими. Сторона обвинувачення пов’язувала ці обставини з пропозиціями встановити з квітня 2015 року орієнтовну вартість вугілля на рівні 1500 грн за тонну та вважала, що запропонована ціна не була належним чином обґрунтована фактичними витратами на імпорт і транспортування.
У зв’язку з цим суд неодноразово просив прокурора пояснювати не лише цифрові показники, а й їх доказове значення та зв’язок із пред’явленим обвинуваченням. Зокрема, суд наголосив на необхідності послідовного й зрозумілого представлення стороною обвинувачення доказів із поясненням взаємозв’язку між досліджуваними документами та обставинами, на підтвердження яких вони подаються. Прокурор, зі свого боку, зазначив, що відповідні пояснення надаватимуться в ході подальшого дослідження матеріалів.
Окремо досліджувався документ від 31 січня 2015 року під назвою «Проєкт “Крепость”», який, за поясненнями прокурора, містив перелік виконавців, строки та заходи, спрямовані на захист бізнес-інтересів групи ДТЕК. Сторона обвинувачення пов’язувала подальше листування та інші документи з реалізацією передбачених цим проєктом заходів, зокрема щодо просування позиції про встановлення вартості вугілля на рівні 1500 грн за тонну.
Крім того, прокурор представив електронне листування між представниками ДТЕК, НКРЕКП та Міністерства енергетики, а також різні редакції проєкту меморандуму щодо подолання кризової ситуації в енергетичній галузі. За позицією обвинувачення, ці матеріали відображали розбіжності у підходах державних органів і групи ДТЕК до визначення вартості вугілля, структури генерації та формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії. Прокурор стверджував, що представники ДТЕК послідовно обґрунтовували необхідність врахування вищої вартості вугілля, зокрема шляхом посилання на міжнародні цінові індекси та відповідні розрахунки. Водночас суд звернув увагу, що прокурор представляє досліджувані документи як свідчення розбіжностей між позиціями державних органів і групи ДТЕК, однак не конкретизує, у чому саме полягала позиція держави щодо вартості вугілля, яку він протиставляє пропозиціям ДТЕК. У відповідь прокурор зазначив, що відповідні обставини будуть з’ясовані під час дослідження наступних додатків.
Під час судового засідання також досліджувалася так звана таблиця розбіжностей між позиціями групи ДТЕК та державних органів. За твердженням прокурора, листування між керівниками ДТЕК, представниками Міністерства енергетики та НКРЕКП свідчило про активне просування групою компаній власного підходу до визначення вартості вугілля. Водночас у відповідь на запитання суду щодо змісту окремих розбіжностей прокурор не завжди міг одразу надати конкретні пояснення. Суд звернув увагу, що недостатнє обґрунтування взаємозв’язку між досліджуваними матеріалами може бути враховане під час їх остаточної оцінки.
Сторона захисту, своєю чергою, неодноразово заперечувала проти запропонованої обвинуваченням інтерпретації документів, наголошуючи на необхідності розмежування позицій державних органів, НКРЕКП та групи ДТЕК. Захисники також зазначали, що окремі редакції меморандуму не були підписані, а його остаточна редакція не містила запропонованої ДТЕК вартості вугілля. Крім того, на думку захисту, частина обставин, на які посилався прокурор, виходила за межі сформульованого обвинувачення або відповідного періоду інкримінованих подій. У цьому контексті захист просив прокурора конкретизувати доказове значення кожного з представлених документів, зокрема пояснити їхній зв’язок із формуванням оптової ринкової ціни електричної енергії та обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Прокурор, зі свого боку, звернувся до суду з проханням надати йому можливість завершити представлення запланованого обсягу доказів без систематичного переривання запереченнями захисту. Суд погодився із запропонованим порядком, зазначивши, що на цьому етапі сторона обвинувачення викладає свою доказову позицію, тоді як захист матиме можливість надалі представити відповідні заперечення. При цьому один із захисників наголосив, що його запитання спрямовані не на спростування позиції прокурора, а на зʼясування обставин, які мають значення для розуміння досліджуваних матеріалів. У відповідь суддя зазначила, що,
наскільки вона розуміє, прокурор не бажає відповідати на запитання сторони захисту, та
надала йому можливість продовжити представлення доказів без відповідей на ці запитання.
Разом із тим сторона захисту окремо порушила питання щодо визначення процесуального порядку та моменту, коли їй буде надано можливість системно викласти позицію стосовно вже досліджених доказів обвинувачення. Суд повідомив, що така можливість буде забезпечена в ході подальшого розгляду, однак конкретного процесуального етапу не визначив. Наприкінці засідання захисники повторно звернули увагу на раніше заявлене клопотання щодо надання можливості висловити заперечення стосовно досліджених матеріалів. У відповідь суд зазначив, що це питання буде вирішене в межах подальшого судового розгляду.
Надалі прокурор продовжив представлення електронного листування та розрахункових матеріалів, які, за позицією обвинувачення, відображали обґрунтування групою ДТЕК запропонованої вартості вугілля, обговорення відповідних пропозицій із представниками державних органів та їх подальший аналіз посадовими особами НКРЕКП. Окремо досліджувалися структура витрат, врахованих при розрахунку собівартості вугілля, та зауваження представників державних органів щодо обґрунтованості окремих складових цих витрат.
У зв’язку із завершенням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на взаємопов’язані процесуальні питання, які набули триваючого характеру в межах цього кримінального провадження: забезпечення стороні захисту реальної можливості представляти свою позицію щодо доказів обвинувачення та належність перевірки доказового значення матеріалів, які досліджуються судом. Як уже зазначалося в моніторингових звітах від 28 серпня та 2 вересня 2026 року, захист неодноразово порушував питання щодо визначення процесуального порядку та моменту представлення системних заперечень стосовно письмових доказів обвинувачення (див. детальніше моніторингові звіти від 28 серпня та 2 вересня 2026 року). Під час цього засідання відповідне питання залишилося невирішеним: суд підтвердив, що така можливість буде надана в подальшому, однак не конкретизував, на якому саме етапі та в якому порядку.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, послідовний порядок представлення доказів сторонами не суперечить гарантіям справедливого судового розгляду. Водночас принцип рівності сторін вимагає не формально однакової черговості процесуальних дій, а забезпечення кожній стороні реальних можливостей представити свою позицію без істотних процесуальних переваг для опонента. У цьому провадженні сторона обвинувачення протягом тривалого часу представляє значний обсяг документальних матеріалів, одночасно пояснюючи їхній зміст, взаємозв’язок та значення для сформульованого обвинувачення. Натомість захист наразі не має визначеного процесуального механізму для аналогічного системного представлення своєї позиції щодо вже досліджених документів. Додаткового значення набувають обставини, зафіксовані під час попередніх засідань, коли при викладенні захистом заперечень відповідні матеріали не завжди перебували в безпосередньому розпорядженні суду, що ускладнювало співвіднесення аргументів із конкретними документами (див. детальніше моніторинговий звіт від 29 травня 2026 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ, гарантії статті 6 Конвенції передбачають необхідність змістовного розгляду ключових і релевантних аргументів сторін (Sytnyk v. Ukraine, п. 73), тоді як формальний або поверховий підхід до їх оцінки може поставити під сумнів справедливість провадження загалом (Cupiał v. Poland, пп. 56–57). Крім того, підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому достатній час і можливості для підготовки захисту, обсяг яких має оцінюватися з урахуванням характеру, складності та конкретної стадії кримінального провадження (Gregačević v. Croatia, пп. 50–51).
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що тривале збереження процесуальної невизначеності щодо порядку та моменту, коли стороні захисту буде надано можливість повноцінно висловити заперечення стосовно вже досліджених доказів сторони обвинувачення, у сукупності з раніше зафіксованими особливостями представлення доказового матеріалу створює ознаки неналежного забезпечення принципу рівності сторін та ефективної реалізації права на захист.
Крім того, у контексті дослідження доказів сторони обвинувачення під час цього судового засідання експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що як суд, так і представники сторони захисту неодноразово намагалися уточнити у прокурора зміст окремих досліджуваних матеріалів, їх безпосередній зв’язок із фактичними обставинами сформованого обвинувачення, а також взаємозв’язок з іншими доказами у кримінальному провадженні.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, з’ясування таких обставин має принципове значення для повного, безпосереднього та змістовного дослідження доказів, оскільки дозволяє встановити не лише їх формальну наявність у матеріалах провадження, а й конкретне доказове значення в контексті пред’явленого обвинувачення. Водночас під час цього судового засідання спостерігачами моніторингової місії не було зафіксовано надання стороною обвинувачення вичерпних пояснень щодо всіх порушених судом і захистом питань, пов’язаних із релевантністю та взаємозв’язком відповідних матеріалів.
Додаткового значення ця обставина набуває з огляду на триваючу процесуальну невизначеність щодо моменту та порядку, в якому стороні захисту буде надано можливість системно викласти власну позицію та заперечення стосовно вже досліджених доказів. За таких умов відсутність достатньо чітких пояснень сторони обвинувачення щодо доказового значення окремих матеріалів у поєднанні з обмеженою на цьому етапі можливістю захисту повноцінно їх оспорити може ускладнювати належну перевірку надійності, релевантності та доказової ваги відповідних матеріалів.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують ознаки збереження раніше зафіксованої в межах цього кримінального провадження негативної тенденції, умовно визначеної як «сумнівні докази». Йдеться про ситуації, коли щодо окремих матеріалів залишаються невирішеними питання стосовно їх змісту, доказового значення або зв’язку з конкретними елементами обвинувачення, а сторона захисту при цьому ще не отримала повноцінної можливості системно представити свої заперечення.
ЄСПЛ послідовно наголошує, що гарантовані Конвенцією права мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 305). Відповідно, можливість захисту оспорити доказ набуває реального процесуального значення лише тоді, коли суттєві аргументи щодо його використання та доказового значення отримують належну судову оцінку. На необхідності реальної можливості оспорювати докази та належної реакції на ключові доводи щодо доказової бази ЄСПЛ наголошував, зокрема, у справах Saakashvili v. Georgia (п. 124) та Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2) (пп. 80–87). Отже, відкладення можливості представлення заперечень автоматично не свідчить про порушення Конвенції, однак тривала невизначеність щодо порядку їх розгляду потребує оцінки з погляду фактичної рівності процесуальних можливостей сторін.
Особливого значення ця проблема набуває з огляду на характер дослідження доказів під час відповідного судового засідання. Спостерігачі IAC ISHR зафіксували, що необхідність додаткового з’ясування змісту окремих документів, їхнього доказового значення та зв’язку з пред’явленим обвинуваченням виникала не лише у сторони захисту, а й безпосередньо у суду. При цьому прокурор не в усіх випадках надавав вичерпні пояснення, посилаючись, зокрема, на можливість розкриття відповідних взаємозв’язків у процесі подальшого дослідження матеріалів. Зазначені обставини не дозволяють автоматично ставити під сумнів належність чи достовірність представлених доказів, проте свідчать про наявність питань щодо їхнього змісту та доказового значення, які на відповідному етапі залишалися відкритими.
За таких умов експерти моніторингової місії IAC ISHR приходять до висновку, що доводи сторони захисту щодо необхідності своєчасного коментування досліджуваних матеріалів не можуть розглядатися як очевидно необґрунтовані або такі, що мають характер процесуального перешкоджання. У ситуації коли суд потребує додаткових пояснень для встановлення взаємозв’язку між документами та обставинами обвинувачення, можливість захисту звернути увагу на суперечності, альтернативне тлумачення або відсутність відповідного зв’язку набуває самостійного значення для повноти судового дослідження. Особливого значення це набуває з огляду на обов’язок сторони обвинувачення довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Досягнення такого стандарту доказування передбачає не лише представлення сукупності матеріалів, а й встановлення їхнього конкретного доказового значення, взаємозв’язку та здатності підтверджувати обставини обвинувачення з урахуванням істотних заперечень захисту. Відповідно, невирішені суперечності або прогалини в обґрунтуванні доказової версії не можуть компенсуватися самим обсягом представлених матеріалів чи перекладенням на захист обов’язку спростовувати обвинувачення.
У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на ознаки збереження у межах цього кримінального провадження процесуальної ситуації, яка відповідає визначеній у моніторинговій практиці IAC ISHR негативній тенденції «сумнівні докази». Йдеться не про встановлення недопустимості чи недостовірності відповідних матеріалів, а про повторювані випадки, коли конкретні та небезпідставні питання щодо їхнього змісту, релевантності, взаємозв’язку та доказового значення залишаються без достатнього з’ясування, тоді як можливість сторони захисту повноцінно представити відповідні заперечення залишається процесуально невизначеною. Тривале збереження такої ситуації може набувати ознак систематичного неналежного забезпечення гарантій змагальності та рівності сторін і, залежно від її подальшого розвитку та впливу на справедливість провадження загалом, становити підставу для встановлення порушення статті 6 Конвенції. ЄСПЛ послідовно наголошує, що конвенційні гарантії повинні бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 305). У контексті дослідження доказів це передбачає не лише формальне право сторони захисту висловити заперечення, а й реальну можливість поставити під сумнів доказову основу обвинувачення та домогтися змістовного судового розгляду істотних аргументів. Значення ефективного оспорювання доказів та належної судової реакції на відповідні доводи відображене також у рішеннях Saakashvili v. Georgia (п. 124) та Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2) (пп. 80–87).
Таким чином, експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують обставини, які в сукупності та з урахуванням подальшого перебігу судового розгляду можуть призвести до порушення гарантій статті 6 ЄКПЛ у частині забезпечення принципу рівності сторін та належної перевірки доказів, щодо яких існують обґрунтовані сумніви. З огляду на викладене кримінальне провадження рекомендовано до подальшого моніторингу IAC ISHR.