29. 09. 2026
22 вересня 2026 року в Подільському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у справі № 755/20030/23 щодо співвласника IT-холдингу Techiia Крота О. О., якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України (заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах). Судове засідання відбувалося під головуванням судді Лещенко О. В. за участю обвинуваченого, його захисників, прокурора та представника потерпілого. Потерпілий Де Соуза Фузіяма К. Ж. у засідання не з’явився.
На початку судового засідання головуюча повідомила про надходження до суду обвинувального акта після скасування судом апеляційної інстанції попередніх судових рішень, постановлених за головування іншого судді. За поясненнями головуючої, однією з підстав апеляційного перегляду стало проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілого та без належного підтвердження його повідомлення про дату, час і місце судового розгляду. Водночас суд констатував, що потерпілий не з’явився і в поточне підготовче судове засідання.
Представник потерпілого повідомив, що, за наявною в нього інформацією, останній перебуває в Об’єднаних Арабських Еміратах, а його відсутність в Україні пов’язана з обставинами воєнного стану.
Суд звернув увагу на необхідність забезпечення належного повідомлення потерпілого, який перебуває за кордоном, зокрема шляхом направлення відповідних процесуальних документів із перекладом та отримання документального підтвердження їх вручення. За поясненнями суду, виконання всіх необхідних процедур потребуватиме щонайменше 90 днів, що слід врахувати під час визначення дати наступного підготовчого засідання. З огляду на відсутність підтвердження належного повідомлення потерпілого суд зазначив про неможливість продовження підготовчого провадження на цьому етапі.
Представник потерпілого підтримав позицію суду щодо необхідності відкладення засідання, тоді як прокурор залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
Сторона захисту звернула увагу на тривалий і повторюваний характер неявки потерпілого. За твердженням захисників, кримінальне провадження триває щонайменше три роки, а подальше відкладення його розгляду продовжує для обвинуваченого стан процесуальної та правової невизначеності. Захисники також повідомили про ініціювання оскарження процесуального рішення щодо визнання відповідної особи потерпілою та намір надати суду пов’язані з цим матеріали.
Обґрунтовуючи свою позицію, захист зазначив, що протягом попереднього розгляду представнику потерпілого не вдалося забезпечити його участь у судових засіданнях, а особиста позиція потерпілого щодо наміру брати участь у провадженні, за твердженням захисників, залишається невідомою. На думку сторони захисту, за таких обставин подальше відкладення засідань через неявку потерпілого негативно впливає на тривалість судового розгляду. Водночас захисники погодилися з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності належного повідомлення потерпілого, наголосивши на обов’язковості дотримання цієї процесуальної гарантії. Обвинувачений додатково стверджував, що протягом усього кримінального провадження потерпілий не надавав доказів та не давав показань.
Окремо суд порушив питання щодо відсутності двох із чотирьох захисників обвинуваченого. Останній повідомив, що не володіє інформацією про їхнє місцеперебування, та зазначив, що відмовився від їхніх послуг, у зв’язку з чим вважав можливим продовження судового розгляду без їхньої участі. Суд роз’яснив, що відмова від захисників потребує належного процесуального оформлення та вирішення відповідного питання безпосередньо під час судового засідання.
За результатами заслуховування позицій учасників провадження суд дійшов висновку про неможливість проведення підготовчого судового засідання у зв’язку з відсутністю двох захисників обвинуваченого, питання щодо відмови від яких не було процесуально вирішене, а також неявкою потерпілого за відсутності підтвердження його належного повідомлення про судовий розгляд.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що питання належного повідомлення потерпілого вже мало безпосередні процесуальні наслідки для цього кримінального провадження, оскільки, відповідно до пояснень головуючої, було однією з обставин, врахованих судом апеляційної інстанції під час скасування попередніх судових рішень. Водночас на момент проведення нового підготовчого судового засідання підтвердження належного повідомлення потерпілого знову було відсутнє, що стало однією з підстав для чергового відкладення розгляду. За таких обставин принципове значення має не лише формальне дотримання процедури повідомлення, а й своєчасність, послідовність та ефективність процесуальних дій, спрямованих на усунення перешкоди, яка вже раніше вплинула на перебіг провадження. Зокрема, потребують з’ясування питання щодо моменту початку відповідних дій після апеляційного перегляду, фактично вжитих заходів та здійснення контролю за результатами направлення процесуальних документів потерпілому за кордон.
Додаткової уваги потребує те, що, за результатами аналізу оприлюднених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, експертами моніторингової місії IAC ISHR не було виявлено відомостей, які б свідчили про особисту участь потерпілого в попередніх судових засіданнях. Водночас відсутність такої участі не може оцінюватися як добровільна відмова потерпілого від реалізації процесуальних прав без встановлення того, що він був належним чином повідомлений про розгляд та мав реальну можливість взяти в ньому участь.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, зафіксована ситуація вимагає забезпечення належного балансу між процесуальними правами потерпілого та правом обвинуваченого на розгляд кримінального провадження упродовж розумного строку. З одного боку, потерпілому має бути забезпечена реальна, а не суто формальна можливість брати участь у судовому розгляді, що передбачає належне повідомлення та підтвердження його здійснення. З іншого — реалізація відповідної процесуальної гарантії не повинна супроводжуватися невиправданими або повторюваними затримками, які фактично унеможливлюють перехід до подальших стадій судового розгляду. Особливого значення це набуває у провадженні, де питання неналежного повідомлення потерпілого вже було предметом апеляційного перегляду, але під час нового підготовчого засідання відповідна процесуальна перешкода залишилася неусунутою.
У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають особливу увагу на визначений судом строк щонайменше 90 днів для здійснення міжнародного повідомлення потерпілого. Такий період виглядаєдостатньо тривалим для організації та здійснення необхідних процесуальних дій, включно з підготовкою перекладів, направленням документів та отриманням підтвердження їх вручення. Відповідно, подальше відкладення судового розгляду з аналогічних підстав, особливо за відсутності об’єктивно підтверджених перешкод, викликатиме обґрунтовані сумніви щодо належної організації провадження. Особливого значення це набуває з огляду на те, що неналежне повідомлення потерпілого вже було однією з підстав скасування попередніх судових рішень, а кримінальне провадження, за твердженням сторони захисту, триває щонайменше три роки.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, неможливість забезпечити належну організацію судового розгляду протягом такого тривалого періоду вже становить самостійну проблему з погляду гарантій пункту 1 статті 6 ЄКПЛ, незалежно від необхідності дотримання процесуальних прав потерпілого. Відповідно до практики ЄСПЛ, оцінка розумності тривалості провадження передбачає врахування поведінки компетентних органів та значення провадження для заявника (Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2), пп. 79–80), а відповідальність за організацію судового розгляду таким чином, щоб забезпечити його оперативність та ефективність, покладається на національні суди (Shtepa v. Ukraine, п. 36). При цьому необхідно враховувати, що обвинувачений, щодо якого продовжує діяти презумпція невинуватості, протягом усього цього часу перебуває у стані правової невизначеності, зазнаючи пов’язаних із кримінальним переслідуванням процесуальних обмежень, репутаційних та інших негативних наслідків. За таких обставин тривалість провадження не може оцінюватися виключно як організаційне питання, оскільки безпосередньо впливає на практичну реалізацію прав обвинуваченого.
Водночас експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують на необхідності розмежування загальної відповідальності держави за тривалість кримінального провадження та процесуальних дій конкретного складу суду. Зафіксовані обставини не дають підстав покладати відповідальність за попередні затримки на суд, який наразі здійснює розгляд справи після апеляційного перегляду. Однак це не усуває вже наявної проблеми загальної тривалості провадження та обов’язку забезпечити його подальший розгляд без невиправданих затримок. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, сукупність зазначених обставин дає підстави констатувати ознаки неналежного забезпечення державою права обвинуваченого на розгляд справи упродовж розумного строку, а повторне виникнення аналогічних процесуальних перешкод може додатково посилити ризик порушення статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене, кримінальне провадження рекомендоване до подальшого моніторингу.
