22. 09. 2026
17 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у межах кримінального провадження № 52025000000000084 (справа № 991/10186/26) щодо колишнього радника Офісу Президента України Шила А. В., Мельника К. В., , Ковалюка О. С. та Лісковацького О. О., яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). У засіданні брали участь обвинувачені (частина з них – у режимі відеоконференції), їхні захисники, прокурор та головуюча суддя Михайленко В. В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання був розгляд клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого Ковалюка О. С. в окреме провадження.
На початку судового засідання сторона обвинувачення повідомила про укладення з обвинуваченим Ковалюком О. С. угоди про визнання винуватості та просила долучити її до матеріалів кримінального провадження. У зв’язку з цим прокурор заявив клопотання про виділення матеріалів щодо Ковалюка О. С. в окреме провадження. Обґрунтовуючи клопотання, сторона обвинувачення послалася на положення кримінального процесуального законодавства, які передбачають виділення провадження щодо особи, з якою укладено угоду, якщо відповідної згоди не досягнуто з усіма обвинуваченими. За результатами розгляду клопотання суд постановив ухвалу про виділення матеріалів кримінального провадження щодо Ковалюка О. С. в окреме провадження.
Надалі суд перейшов до обговорення раніше поданого одним із захисників клопотання про повернення обвинувального акта. Захисник повідомив, що на момент судового засідання вже не здійснює захист відповідного обвинуваченого. За його словами, обвинувачений також веде переговори зі стороною обвинувачення щодо можливого укладення угоди про визнання винуватості, а надалі його захист здійснюватиме інший адвокат, який раніше надавав правничу допомогу Ковалюку О. С. під час укладення відповідної угоди.
З огляду на зазначені обставини захисник просив відкласти судове засідання, звернувши увагу, що у разі укладення угоди раніше подані клопотання можуть втратити актуальність. Сторона обвинувачення висловила позицію про відсутність необхідності вчиняти подальші процесуальні дії на цьому етапі. Інші представники сторони захисту підтримали таку позицію. З урахуванням висловлених учасниками провадження позицій суд відклав судове засідання.
З позиції експертів моніторингової місії IAC ISHR, виділення матеріалів щодо одного з обвинувачених в окреме кримінальне провадження у зв’язку з процедурою укладення угоди про визнання винуватості є передбаченим кримінальним процесуальним законодавством механізмом. Водночас його застосування потребує збереження процесуальної автономності провадження щодо інших обвинувачених: обставини, викладені в угоді або встановлені під час її затвердження, не повинні набувати для них наперед визначеного доказового значення без самостійної перевірки у змагальному процесі. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у справі Navalnyy and Ofitserov v. Russia (пп. 103–105) наголосив на ризиках перенесення фактичних висновків, сформованих в одному провадженні, до справи інших обвинувачених. Відповідно, якщо матеріали, отримані внаслідок угоди або інших процесуальних домовленостей, надалі використовуватимуться у провадженні щодо інших осіб, вони мають підлягати належній перевірці та оцінці в контексті всієї доказової бази. У цьому аспекті релевантним є також підхід ЄСПЛ у справі Doyle v. Ireland (п. 22) щодо оцінки доказів, отриманих внаслідок процесуальних домовленостей, у контексті справедливості провадження та стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Важливою процесуальною гарантією при вирішенні питання про виділення матеріалів є також реальна можливість інших учасників ознайомитися з відповідним клопотанням та висловити свою позицію щодо його можливих наслідків. Це відповідає принципу рівності сторін, який, відповідно до позиції ЄСПЛ у справі F.S.M. v. Spain (пп. 55–56), вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Водночас у межах подальшого розгляду кримінального провадження особливого значення набуватиме самостійна та індивідуалізована оцінка доказів і фактичних обставин щодо кожного з обвинувачених, без автоматичного поширення на них висновків, сформованих у виділеному провадженні щодо Ковалюка О. С.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR у межах цього судового засідання не зафіксували обставин, які б давали достатні підстави стверджувати про наявність порушень гарантій ЄКПЛ.
Водночас справа рекомендується до подальшого моніторингу з огляду на виділення матеріалів щодо Ковалюка О. С. в окреме провадження у зв’язку з укладенням угоди про визнання винуватості. У подальшому особливого значення матиме збереження самостійної та індивідуалізованої оцінки доказів і фактичних обставин щодо інших обвинувачених, без автоматичного перенесення на них висновків або обставин, встановлених у виділеному провадженні. Подальший моніторинг має дозволити оцінити дотримання відповідних гарантій у ході наступних стадій судового розгляду.
