13. 09. 2026
2 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені, їхні захисники (частково у режимі відеоконференції), представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Основним предметом судового засідання стало продовження дослідження доказів сторони обвинувачення, зокрема матеріалів, отриманих у результаті опрацювання електронної інформації, вилученої під час досудового розслідування. На початку засідання прокурор пояснив структуру відповідного масиву даних: окремо були збережені електронні повідомлення користувачів відповідних комп’ютерів та файли, що містилися у вкладеннях до вхідної і вихідної електронної кореспонденції.
Надалі прокурор перейшов до дослідження електронного листування Бутовського В.О. та доданих до нього документів. За його поясненнями, серед відповідних матеріалів містилися як отримані, так і відправлені електронні повідомлення, а також документи різних форматів, що були додані до них. Сторона обвинувачення зазначала, що частина цієї кореспонденції має значення для встановлення обставин, які є предметом кримінального провадження. Зокрема, було представлено листування щодо отримання вихідних даних та енергетичних балансів, необхідних для здійснення відповідних розрахунків. За поясненнями прокурора, ці матеріали відображали механізм отримання первинної інформації, яка надалі використовувалася під час аналізу різних підходів до формування вартості електричної енергії та врахування вартості вугілля.
Серед представлених доказів також досліджувалися документи, що відображали різні підходи до визначення вартості вугілля у тарифі. За версією обвинувачення, один із таких підходів відстоювався представниками групи компаній «ДТЕК», тоді як у межах НКРЕКП паралельно опрацьовувався інший варіант. Прокурор пов’язував значення цих матеріалів, зокрема, з тим, що відповідні розрахунки здійснювалися на підставі первинних даних, отриманих від посадових осіб Комісії, які володіли необхідною інформацією. У цьому ж контексті було досліджувалася офіційна кореспонденція НКРЕКП, зокрема відповідь Комісії на звернення парламентського комітету та органів місцевого самоврядування вугледобувних регіонів. Документ стосувався стану енергетичної та вугільної галузей, діяльності підприємств теплової генерації та питань формування ціни на вугілля.
Під час дослідження одного з документів сторона захисту звернула увагу на те, що окремі висновки прокурора безпосередньо не випливають із його змісту. Прокурор пояснив, що свої висновки робить не лише на підставі конкретного документа, а з урахуванням сукупності вже досліджених доказів та їх взаємозв’язку. Суд, зі свого боку, зазначив, що розмежовує безпосередній зміст документа та висновки, які з нього робить сторона обвинувачення.
Наступний блок електронного листування стосувався підготовки та погодження робочих документів між працівниками НКРЕКП, обвинуваченими та іншими особами. Серед представлених матеріалів були проєкти Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, розрахункові таблиці та пропозиції щодо методики визначення вартості вугілля. Зокрема, суд дослідив листування, у межах якого Лісовий Б.Г. надсилав Бутовському В. О. матеріали щодо підходів до формування прогнозованої оптової ринкової ціни. За словами прокурора, аналогічні матеріали раніше направлялися Євдокімову В. А.
Окремо досліджувалися документи, що стосувалися підготовки проєкту відповідного Порядку. Прокурор звернув увагу на те, що спочатку він проходив внутрішнє опрацювання, а надалі був винесений у публічну площину як проєкт регуляторного акта. Коментуючи ці матеріали, сторона обвинувачення зазначала, що вони, на її думку, демонструють послідовність регуляторного процесу та свідчать про обговорення певного підходу до формування прогнозованої оптової ринкової ціни всередині Комісії ще до прийняття остаточних рішень. Водночас прокурор протиставляв цей підхід пропозиціям, які, за версією обвинувачення, просували представники групи компаній «ДТЕК».
Під час дослідження відповідного масиву матеріалів сторона захисту неодноразово намагалася звернути увагу суду на обставини, які, на її переконання, могли мати значення для оцінки представлених прокурором доказів. Зокрема, захисники порушували питання щодо робочого характеру окремих документів, їх фактичного направлення конкретним адресатам, а також співвідношення електронної кореспонденції з паперовими примірниками відповідних матеріалів. У відповідь суд зазначав, що сторона захисту матиме можливість надати детальні пояснення щодо змісту та доказового значення відповідних документів у подальшому. Головуюча неодноразово наголошувала на необхідності надати прокурору можливість завершити представлення відповідного блоку доказів, після чого захист зможе повернутися до досліджених матеріалів та висловити щодо них свою позицію.
Окреме обговорення виникло під час дослідження одного з проєктів Порядку. Захист поставив питання, чи був відповідний документ направлений на електронну адресу Євдокімова В. А. Прокурор зазначив, що йому не відомо, чи здійснювалося саме електронне направлення, однак послався на те, що Євдокімов підписував проєкт Порядку від 5 листопада 2015 року. Учасники провадження звернули увагу на відмінність між фактом отримання документа електронною поштою та фактом його підписання. Суд зазначив, що питання щодо підписів може бути перевірене під час дослідження оригіналів документів, тоді як на цьому етапі досліджується електронна кореспонденція. Захист, зі свого боку, наголосив, що йдеться про робочий документ, який циркулював у процесі підготовки та не був остаточно прийнятий Комісією. Суд повторно відніс детальне обговорення змісту і доказового значення цього матеріалу на подальший етап розгляду, зазначивши, що питання щодо факту його електронного направлення на цьому етапі було з’ясовано в достатньому обсязі.
Наприкінці судового засідання сторона захисту уточнила, на якому етапі їй буде надано можливість представити пояснення щодо вже досліджених доказів. Головуюча повідомила, що остаточний порядок подальшої організації судового розгляду на той момент ще не визначено, оскільки він залежатиме від графіка засідань та інших процесуально-організаційних обставин. Суд зазначив, що наразі продовжуватиметься дослідження відповідного масиву доказів, а подальша процедура буде визначена додатково.
Захист висловив занепокоєння тим, що за такого порядку прокурор може послідовно представити значний обсяг доказів до того, як сторона захисту отримає можливість надати щодо них системні пояснення та заперечення. Посилаючись на принцип рівності сторін, представник захисту зазначив, що за такого підходу прокурор може представити весь обсяг своїх доказів до того, як сторона захисту матиме можливість висловити свою позицію. Суд зазначив, що почув позицію захисту щодо необхідності дотримання рівності сторін та інших прав і врахує її під час подальшої організації розгляду, однак на цьому етапі не вбачає порушення вимог кримінального процесуального законодавства. У відповідь на доводи щодо можливого впливу послідовного представлення позиціїоднією стороною на сприйняття обставин справи головуюча наголосила, що її уявленняформуватиметься в нарадчій кімнаті за результатами дослідження всієх доказів, заслуховування позицій обох сторін та з урахуванням критичнго мислення. На думку суду, забезпечення об’єктивності розгляду не вимагає одночасного висловлення сторонами позицій щодо кожного окремого доказу.
Після завершення відведеного процесуального часу судове засідання було завершено, а дослідження доказів вирішено продовжити під час наступного судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що забезпечення справедливого судового розгляду у розумінні статті 6 ЄКПЛ передбачає дотримання не лише формального процесуального балансу між сторонами, а й принципу змагальності провадження. Відповідно до практики ЄСПЛ, кожна сторона повинна мати реальну можливість знати про представлені суду докази та зауваження і коментувати їх з метою впливу на рішення суду, а також представляти свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з процесуальним опонентом (UAB Ambercore DC and UAB Arcus Novus v. Lithuania, п. 107; Alexandru-Radu Luca v. Romania, п. 58). У цьому контексті принципове значення має не лише те, чи буде стороні захисту надана можливість висловитися щодо доказів обвинувачення взагалі, а й те, коли та в який спосіб така можливість буде реалізована. Змагальність судового розгляду передбачає практичну можливість захисту брати участь у процесі дослідження доказів: уточнювати обставини, пов’язані з їх походженням, змістом і доказовим значенням, ставити під сумнів висновки, які з них робить сторона обвинувачення, та своєчасно доводити до суду альтернативне пояснення відповідних матеріалів. Формальне збереження можливості надати пояснення на невизначеному подальшому етапі не повинно нівелювати практичну ефективність такої участі.
Цей стандарт набуває особливого значення у складному кримінальному провадженні, в якому обвинувачення послідовно представляє значний масив взаємопов’язаних електронних та документальних доказів. За таких умов істотне відтермінування реакції захисту може впливати на його здатність предметно коментувати конкретний доказ у відповідному доказовому контексті та своєчасно звертати увагу суду на обставини, здатні змінити його сприйняття або доказове значення. Стаття 6 § 3 (b) ЄКПЛ у цьому аспекті вимагає забезпечення достатніх часу та можливостей для організації захисту таким чином, щоб релевантні аргументи могли бути ефективно представлені суду (Gregačević v. Croatia, пп. 50–51). Право на захист також має передбачати реальну можливість оспорювати докази та заперечувати проти їх використання (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR окремо враховують, що під час попереднього розгляду цього кримінального провадження сторона захисту заявляла відводи суду та висловлювала сумніви щодо його неупередженості. Такі процесуальні дії не надають стороні захисту будь-яких додаткових прав чи переваг та не можуть змінювати встановлений законом процесуальний баланс. Водночас наявність уже висловлених стороною сумнівів має спонукати суд до особливо уважного забезпечення змагальності, рівності сторін та ефективної реалізації права на захист, аби подальша організація судового розгляду не створювала об’єктивних підстав для поглиблення недовіри до процесу. У цьому аспекті значення має не лише фактична неупередженість суду. Справедливість судового розгляду повинна бути забезпечена таким чином, щоб процесуальні дії суду підтримували довіру учасників провадження до його об’єктивності та здатності забезпечити належний баланс сторін. Тому чіткий, передбачуваний та змагальний порядок дослідження доказів є важливим не тільки для реалізації конкретних процесуальних прав, а й для збереження довіри сторін до справедливості судового розгляду загалом.
За таких обставин невизначеність щодо моменту та порядку, в якому захист отримає можливість предметно реагувати на вже досліджені та подальші докази обвинувачення, потребує особливої уваги. Подальший порядок судового розгляду має забезпечити стороні захисту не формальну відкладену можливість висловити свою позицію, а реальну та своєчасну можливість брати участь у дослідженні доказів, уточнювати їх зміст, оспорювати доказове значення та доводити свої заперечення до суду в умовах належної змагальності й процесуального балансу.
Зафіксовані обставини викликають занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR у контексті дотримання гарантій статті 6 §§ 1 і 3 ЄКПЛ, оскільки питання реальної та своєчасної можливості сторони захисту коментувати й оспорювати докази, брати ефективну участь у їх дослідженні та представляти власну позицію за умов належної змагальності й процесуального балансу раніше були предметом оцінки ЄСПЛ при встановленні порушень права на справедливий суд. Водночас на цьому етапі зафіксовані обставини не дають підстав для остаточного висновку щодо дотримання відповідних гарантій, оскільки істотне значення матиме подальший порядок дослідження доказів та фактична можливість захисту своєчасно і повноцінно реагувати на них. З огляду на це справа рекомендується до подальшого моніторингу.
