23. 09. 2026
17 вересня 2026 року у Печерському районному суді міста Києва було призначено судове засідання у справі № 757/23298/26 щодо бізнесмена Ошеровського Сергія Леонідовича, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України (вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах). Розгляд справи здійснюється під головуванням судді Соловйова О.Л.
У визначений для початку судового засідання час спостерігачам моніторингової місії IAC ISHR стало відомо, що засідання не відбудеться через неможливість забезпечити участь обвинуваченого Ошеровського С.Л., який перебуває під вартою. За інформацією сторони захисту, секретар судді повідомила, що причиною неможливості забезпечити дистанційну участь обвинуваченого була відсутність електропостачання в установі тримання під вартою. Як повідомили захисники, вже після часу, на який було призначено судове засідання, вони самостійно зв’язалися телефоном з установою тримання під вартою та отримали інформацію про відновлення електропостачання. Про це представники сторони захисту повідомили секретаря судді, зазначивши про готовність взяти участь у судовому засіданні.
Надалі, за отриманою від секретаря судді інформацією, установа тримання під вартою повідомила про іншу технічну перешкоду — неможливість забезпечити дистанційну участь Ошеровського С.Л. через проблеми з інтернет-з’єднанням. Строки усунення відповідної несправності на той момент визначені не були. З огляду на неможливість забезпечити участь обвинуваченого та подальший графік судді секретар повідомила, що судове засідання цього дня проведено не буде. Таким чином, фактичний судовий розгляд 17 вересня 2026 року не розпочався, а процесуальні питання по суті справи судом не розглядалися.
Окремо спостерігачі IAC ISHR зафіксували, що у визначений для початку судового засідання час прокурор у приміщенні суду був відсутній. Причини його відсутності спостерігачам повідомлені не були.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що непроведення судового засідання 17 вересня 2026 року не може оцінюватися як ізольований організаційний або технічний інцидент. Попереднє засідання, призначене на 10 вересня 2026 року, також не відбулося — у зв’язку з неявкою прокурора, при цьому під час засідання не було повідомлено про об’єктивно виправдані причини такої неявки. Крім того, спостерігачами зафіксовано доводи сторони захисту про те, що починаючи з 10 квітня 2026 року фактично відбулося лише одне судове засідання — 2 вересня 2026 року, предметом якого був виключно розгляд питання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді безальтернативного тримання під вартою. За таких обставин йдеться вже не про окремі відкладення, а про вкрай низьку інтенсивність судового розгляду в умовах, коли Ошеровський С.Л. щонайменше з квітня 2026 року продовжує перебувати під вартою. Сукупність зафіксованих обставин свідчить про стійкі ознаки неналежного забезпечення права обвинуваченого на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. У провадженні щодо особи, позбавленої свободи, держава має забезпечити таку організацію процесу, за якої технічні, організаційні або інші труднощі не призводять до ситуації, коли тримання під вартою фактично триває за відсутності належного руху судового розгляду. Такий підхід відповідає критеріям ЄСПЛ у справі Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2)(пп. 79–80), відповідно до яких при оцінці розумності тривалості провадження враховуються, зокрема, поведінка органів влади та значення предмета провадження для заявника.
Окремою проблемою є забезпечення права Ошеровського С.Л. на ефективну участь у власному кримінальному провадженні та реалізацію права захищати себе особисто. Під час засідання 2 вересня 2026 року суд відмовив у забезпеченні особистої участі обвинуваченого, тоді як його дистанційна участь здійснювалася за умов незадовільної якості відеозв’язку (див. Моніторинг кримінального провадження Ошеровського С.Л. від 2 вересня 2026 року). 17 вересня дистанційну участь обвинуваченого забезпечити вже не вдалося взагалі, внаслідок чого судове засідання не відбулося. У цьому аспекті питання виходить за межі самого факту фізичної або дистанційної присутності обвинуваченого. Право, передбачене пунктом 3 (c) статті 6 ЄКПЛ, охоплює можливість захищати себе особисто, а ефективна участь у кримінальному процесі передбачає реальну можливість чути та розуміти перебіг засідання, реагувати на позиції його учасників, повідомляти захисникам власну версію подій і зауваження та брати змістовну участь у формуванні позиції захисту. ЄСПЛ у справі Stephan Kucera v. Austria (пп. 50–52) підтвердив, що обов’язок забезпечити присутність обвинуваченого належить до суттєвих вимог статті 6, а використання відеоконференції хоча й не суперечить Конвенції як таке, проте в кожному конкретному випадку має бути організоване у спосіб, сумісний із вимогами справедливого судового розгляду. Саме тому неналежна якість відеозв’язку не може розглядатися виключно як технічний недолік, якщо вона фактично перешкоджає обвинуваченому чути учасників процесу, стежити за розглядом, своєчасно реагувати на доводи сторін та взаємодіяти із захисниками. У такому випадку виникає питання не лише щодо ефективного доступу до судового розгляду за пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ, а й щодо практичної реалізації права на захист, гарантованого пунктом 3 (c) статті 6.
У межах цього провадження такі труднощі мають повторюваний характер. 10 вересня засідання не відбулося через неявку прокурора без повідомлення під час засідання про об’єктивно виправдані причини; 17 вересня — через неможливість забезпечити дистанційну участь обвинуваченого; під час єдиного проведеного засідання 2 вересня спостерігачі зафіксували неналежну якість відеоконференцзв’язку. Таким чином, протягом трьох послідовних дат судового розгляду виникали обставини, які або унеможливлювали проведення засідання, або істотно ускладнювали повноцінну участь у ньому обвинуваченого. При цьому характер причин непроведення засідання 17 вересня також потребує уваги. Спочатку повідомлялося про відсутність електропостачання в установі тримання під вартою, а після отриманої стороною захисту інформації про його відновлення — про проблеми з інтернет-з’єднанням. Спостерігачі IAC ISHR не мали можливості самостійно перевірити відповідні технічні обставини. Водночас за умов, коли наслідком таких обставин є чергове непроведення засідання щодо особи, яка продовжує перебувати під вартою, причини неможливості забезпечити її участь мають бути належним чином зафіксовані та перевірені національним судом. У сукупності йдеться не про окрему технічну несправність, а про повторювані перешкоди, на тлі яких судовий розгляд фактично не просувається, а можливість обвинуваченого повноцінно брати участь у власному кримінальному провадженні залишається обмеженою. Це створює серйозні ризики одночасно для права на розгляд справи упродовж розумного строку та права на ефективну участь і захист за пунктами 1 і 3 (c) статті 6 ЄКПЛ. Відповідний висновок узгоджується також із загальним стандартом ЄСПЛ у справі Zubac v. Croatia (пп. 77–78, 80), відповідно до якого конвенційні гарантії мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними.
Окрему проблему спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR зафіксували щодо забезпечення публічності та фактичної організації судового розгляду. На офіційному вебсайті суду засідання у справі Ошеровського С.Л. не було зазначене у графіку розгляду справ, натомість на відповідний час містилася інформація про інше судове засідання. Аналогічна невідповідність була зафіксована у роздрукованому графіку судових засідань, розміщеному на дверях кабінету судді.
Особливе занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR викликає сукупність цих обставин з іншими подіями цього дня: у призначений час прокурор у суді був відсутній, саме засідання не було відображене у загальнодоступних графіках, а неможливість його проведення послідовно пояснювалася різними технічними причинами — спочатку відсутністю електропостачання, а після повідомлення про його відновлення — проблемами з інтернет-з’єднанням. Кожна із зазначених обставин окремо може мати об’єктивне пояснення. Однак їх одночасне виникнення ставить обґрунтоване питання про те, чи було проведення засідання цього дня фактично та належним чином організоване. Зокрема, спостерігачі IAC ISHR не мають фактичних підстав стверджувати, що прокурор був заздалегідь поінформований про неможливість проведення засідання. Водночас його відсутність у призначений час у поєднанні з відсутністю справи у графіках та подальшим повідомленням про неможливість забезпечити участь обвинуваченого потребує пояснення, оскільки не дозволяє виключити, що інформація про непроведення засідання могла бути відома окремим учасникам раніше, ніж вона стала доступною стороні захисту та спостерігачам. За умов, коли обвинувачений продовжує перебувати під вартою, а судовий розгляд фактично не просувається, така невизначеність щодо організації чергового засідання є суттєвою з погляду прозорості та належної організації судового процесу.
Крім того, якщо загальнодоступні джерела не дозволяють встановити, що конкретне судове засідання має відбутися у визначені дату та час, представники громадськості, незалежні спостерігачі та інші заінтересовані особи можуть бути фактично позбавлені можливості своєчасно дізнатися про його проведення та бути присутніми під час розгляду. Формальна відкритість провадження за таких умов не забезпечує його практичної доступності для громадськості та створює ризики неналежного забезпечення принципу публічності, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. Як наголосив ЄСПЛ у справі Stephan Kucera v. Austria (п. 73), публічність судового розгляду забезпечує громадський контроль за здійсненням правосуддя та сприяє підтриманню довіри до судової влади. Відповідно, практична реалізація цієї гарантії передбачає не лише формальну відкритість засідання, а й доступність достовірної інформації, необхідної для того, щоб громадськість могла такою відкритістю реально скористатися.
З огляду на сукупність та повторюваність зафіксованих обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують у цьому кримінальному провадженні ознаки неналежного забезпечення права Ошеровського С.Л. на доступ до суду та розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ, права захищати себе особисто та ефективно брати участь у власному кримінальному провадженні відповідно до пункту 3 (c) статті 6 ЄКПЛ, а також принципу публічності судового розгляду, передбаченого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. З урахуванням системного та повторюваного характеру зафіксованих проблем кримінальне провадження рекомендовано до подальшого моніторингу.
