07. 09. 2026
25 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б., обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні взяли участь обвинувачені, їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було продовження допиту обвинуваченого Филя С. В.
Значна частина допиту стосувалася діяльності ТОВ «БІНОМ-ГРУП», співвласником якого є Филь С.В. та директором якого він наразі є, а також організації та проведення оцінки земельних ділянок. Прокурор, зокрема, з’ясовував порядок організації роботи товариства, характер професійних взаємовідносин обвинуваченого з колегами та оцінювачами, а також можливість його впливу на інших осіб, залучених до проведення оцінки відповідних об’єктів. Филь С.В. категорично заперечив здійснення будь-якого такого впливу.
Окремий блок запитань стосувався методики та організації процесу оцінювання. Филь С. В. пояснив, що у діяльності товариства використовувалася спеціально розроблена таблиця, до якої оцінювачі вносили вихідні дані, після чого розрахунок вартості відповідного об’єкта здійснювався автоматично. Обвинувачений також зауважив, що вже надавав пояснення щодо цих обставин під час попередніх судових засідань. Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення, Филь С. В. також повідомив про випадки, коли замовники перераховували кошти як аванс за майбутнє проведення оцінки, однак згодом відмовлялися від отримання відповідної послуги. За словами обвинуваченого, у таких випадках авансовий платіж не повертався, оскільки, на його переконання, це відповідало правовій та економічній природі такого платежу.
Під час допиту сторона захисту заперечила проти одного із запитань прокурора, зазначивши, що воно, на думку адвоката, виходило за межі фактичних обставин, сформульованих в обвинувальному акті, оскільки стосувалося іншої дати, яка, за твердженням захисту, не охоплюється пред’явленим обвинуваченням. Захисниця наголосила на необхідності дотримання стороною обвинувачення меж висунутого обвинувачення. Прокурор, зі свого боку, пояснив, що відповідне запитання було спрямоване на перевірку достовірності та послідовності показань обвинуваченого. Суд зазначив, що розцінює його як таке, що стосується з’ясування загального порядку діяльності товариства, та запропонував обвинуваченому надати відповідь.
Після завершення запитань сторони обвинувачення допит продовжила сторона захисту. Відповідаючи на запитання захисниці щодо причин, з яких він вважає пред’явлене обвинувачення необґрунтованим, Филь С.В. зазначив, що вини не визнає та вважає кримінальне провадження таким, що не має належного фактичного підґрунтя. Обвинувачений заперечив версію сторони обвинувачення щодо вимагання неправомірної вигоди.Обґрунтовуючи свою позицію, Филь С.В., зокрема, зазначив, що консультативний висновок оцінювача сам по собі не зумовлює продаж земельної ділянки за визначеною у ньому вартістю. За його словами, відповідна процедура передбачає проходження низки подальших етапів, зокрема розгляд питання земельною комісією, прийняття колегіального рішення депутатами та наявність волевиявлення потенційного покупця щодо придбання земельної ділянки.
Відповідаючи на подальші запитання захисту, Филь С.В. пояснив порядок участі у відборі оцінювачів через систему Prozorro та наголосив, що не отримував неправомірної вигоди у зв’язку з проведенням оцінки земельних ділянок. Він також заперечив свідоме внесення недостовірних відомостей до результатів оцінки, пояснивши, що визначення вартості земельної ділянки без належного обґрунтування могло б унеможливити прийняття результатів оцінки та належне оформлення відповідних документів.
Після завершення запитань сторін до допиту обвинуваченого перейшов суд. Відповідаючи на запитання головуючої судді, Филь С.В. пояснив, що у 2023 році, коли він не обіймав посаду директора ТОВ «БІНОМ-ГРУП», здійснював іншу професійну діяльність як фізична особа-підприємець. Зокрема, за його словами, він займався збором та аналізом значних масивів інформації щодо оренди земельних ділянок і вартості сільськогосподарських земель у різних регіонах України, а також як оцінювач укладав договори на проведення оцінки земельних ділянок.
Обвинувачений зазначив, що у випадках, коли товариству не вистачало власних оцінювачів для виконання відповідних робіт, він міг залучатися на договірних засадах як сторонній оцінювач. Також Филь С. В. повідомив, що за погодженням із керівництвом одного разу здійснив рецензування безоплатно. На запитання суду щодо допустимості безоплатного рецензування відповідно до законодавства у сфері оціночної діяльності обвинувачений відповів, що не пам’ятає про наявність відповідного обмеження. Водночас він зазначив, що раніше також здійснював безоплатне рецензування для двох компаній, співвласником яких був.
Окремо суд уточнив обставини збору інформації для проведення оцінки однієї із земельних ділянок. Филь С. В. підтвердив, що з огляду на обмежені строки виконання оцінки повідомляв про необхідність отримання від землекористувачів фотографій відповідних земельних ділянок. За його словами, після спілкування з Похольчуком Р. В. щодо фотографування однієї з ділянок він визначив показник інтенсивності як «низький».
Відповідаючи на запитання суду щодо використання додаткових джерел інформації, обвинувачений зазначив, що, на його переконання, законодавство не встановлює для оцінювачів вичерпного переліку джерел, з яких може отримуватися інформація, необхідна для проведення оцінки. Филь С. В. також наголосив, що всі інші відомості до відповідного документа були внесені оцінювачем, тоді як визначення показника інтенсивності як «низький», за його словами, було єдиною інформацією, внесеною ним особисто.
На цьому допит Филя С. В. було завершено і заплановано допит іншого обвинуваченого — Залужного В. Б на наступному судовому засіданні.
З приводу викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне зазначити, що допит обвинуваченого є важливою складовою судового розгляду, під час якої суд безпосередньо сприймає та оцінює його показання у взаємозв’язку з версією сторони обвинувачення та сукупністю інших досліджених доказів. Особливого значення це набуває, коли обвинувачений вперше системно викладає власну версію подій та пояснює обставини, які, на його переконання, спростовують або ставлять під сумнів окремі елементи пред’явленого обвинувачення.
У цьому контексті принципове значення має правильний розподіл тягаря доказування. Презумпція невинуватості не вимагає від обвинуваченого довести достовірність власної версії подій або спростувати пред’явлене йому обвинувачення. Натомість саме сторона обвинувачення має представити таку сукупність доказів, яка після їх повної та змагальної перевірки дозволяє встановити вину поза розумним сумнівом. Відповідно, значення пояснень обвинуваченого полягає, зокрема, у тому, чи здатні вони у співвідношенні з іншими матеріалами провадження виявити суперечності, прогалини або альтернативне пояснення встановлених фактів, які обвинувальна доказова версія має належним чином усунути. ЄСПЛ зазначав, що висновок «поза розумним сумнівом» може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або аналогічних неспростованих презумпцій факту (Kobets v. Ukraine, п. 43). У контексті цього кримінального провадження наведений стандарт має значення насамперед для оцінки цілісності доказової картини: окремі докази та показання мають оцінюватися не ізольовано, а з урахуванням їх взаємного зв’язку, внутрішньої узгодженості, можливих суперечностей та здатності сукупно підтвердити обвинувальну версію з необхідним рівнем переконливості. При цьому завдання моніторингової місії IAC ISHR не полягає у встановленні винуватості обвинувачених або визначенні достатності конкретних доказів для ухвалення вироку, а охоплює оцінку того, чи забезпечує судовий процес належні умови для їх повної, змагальної та неупередженої перевірки.
Додаткового значення це набуває з огляду на раніше зафіксовані експертами моніторингової місії IAC ISHR обставини, пов’язані з показаннями колишнього співобвинуваченого, який надалі був допитаний як свідок сторони обвинувачення. У цьому аспекті ЄСПЛ наголошує на автономному значенні поняття «свідок» у системі Конвенції: якщо показання, незалежно від того, надані вони свідком stricto sensu чи співобвинуваченим, здатні істотно впливати на обґрунтування засудження особи, вони становлять показання обвинувачення, до яких застосовуються гарантії статті 6 пп. 1 та 3 (d) Конвенції (Engels v. Belgium, п. 40; Lucà v. Italy, п. 41). Відтак при подальшій оцінці доказової сукупності істотне значення матиме не формальний процесуальний статус такої особи, а фактична доказова вага її показань, можливість сторони захисту ефективно їх перевірити та оспорити, а також їх узгодженість з іншими матеріалами провадження. Особливої уваги потребуватиме те, наскільки такі показання підтверджуються незалежними доказами та чи отримають належну оцінку можливі суперечності між ними, показаннями обвинуваченого та іншими дослідженими судом матеріалами. Це набуває особливого значення у випадку, якщо відповідні показання становитимуть суттєву частину доказової основи обвинувачення.
Таким чином, подальша оцінка справедливості цього кримінального провадження значною мірою залежатиме від того, чи буде за результатами судового розгляду сформована цілісна та внутрішньо узгоджена доказова картина, в межах якої версія сторони обвинувачення буде перевірена у співвідношенні з показаннями обвинуваченого, колишнього співобвинуваченого та іншими дослідженими доказами. Ключовим при цьому залишається стандарт доведення вини поза розумним сумнівом: обвинувачений не повинен доводити переконливість альтернативної версії подій; натомість обвинувальна версія має бути підтверджена такою сукупністю доказів, яка після належної перевірки здатна усунути розумні сумніви щодо обставин, необхідних для встановлення його вини.
За результатами судового засідання 25 серпня 2026 року експерти моніторингової місії IAC ISHR не зафіксували обставин, які на цьому етапі давали б достатні підстави для висновку про наявність ризиків порушення права на справедливий суд. Водночас характер доказової ситуації, зокрема необхідність подальшого співвіднесення показань Филя С.В. з показаннями колишнього співобвинуваченого та іншими доказами сторони обвинувачення, потребує оцінки процесу в динаміці. У зв’язку з цим кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
