12. 09. 2026
28 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 120150800100013394 (справа №756/16903/17) щодо Калініної-Заєць Юлії Михайлівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У судовому засіданні брали участь обвинувачена, її захисник (у режимі відеоконференції), прокурор та колегія суддів, у складі: головуючий – Ткаченко О.В., судді — Крук Є.В. та Задорожна Л.І. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання став допит трьох свідків сторони обвинувачення.
Першою було допитано свідка, яка повідомила, що здійснює адвокатську діяльність. За її словами, особа, щодо якої сторона обвинувачення ставила запитання під час допиту, зверталася до неї з питання переоформлення корпоративних прав на компанію. Водночас свідок уточнила, що безпосередньої участі у підготовці відповідних документів не брала, оскільки цю роботу виконував її помічник.
Другий свідок повідомив, що у 2015 році його знайомий запропонував йому інвестувати кошти у створення компанії та придбання необхідної для її діяльності техніки. За словами свідка, передбачалося, що новостворене підприємство працюватиме як субпідрядник та виконуватиме частину замовлень, пов’язаних із підготовкою документів. Необхідність створення такого підприємства, як пояснив свідок, обґрунтовувалася значним обсягом замовлень у компанії його знайомого, з виконанням яких наявні працівники не встигали впоратися.
Третій свідок повідомив, що працював водієм та за проханням сусіда мав відвезти його у визначене місце, а згодом забрати назад. За словами свідка, сусід пояснив мету поїздки необхідністю отримати грошові кошти та повідомив, що після цього розрахується з ним за надані послуги. Свідок зазначив, що після повернення до автомобіля сусід передав йому гроші, однак до місця проживання разом із ним не доїхав та залишив автомобіль раніше.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що основним предметом цього судового засідання був допит трьох свідків сторони обвинувачення. У зв’язку з цим особливого значення з погляду конвенційних гарантій набуває дотримання вимог пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 ЄКПЛ, які передбачають забезпечення змагальності кримінального провадження та реальної можливості обвинуваченої особи оспорювати докази, що використовуються на підтвердження обвинувачення. ЄСПЛ послідовно виходить із того, що обвинувачений повинен мати належну та достатню можливість оскаржити показання свідка обвинувачення та поставити йому запитання – або під час надання відповідних показань, або на подальшому етапі провадження (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom, п. 118). У цьому аспекті безпосередній допит свідків у судовому засіданні сам по собі є важливою процесуальною гарантією, оскільки дозволяє суду безпосередньо оцінювати їхні показання, а стороні захисту перевіряти їх послідовність, точність та достовірність.
Водночас зміст показань, наданих під час цього судового засідання, свідчить про різний ступінь безпосередності відомостей, повідомлених окремими свідками, що має бути враховано судом під час визначення їх доказового значення у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження. Зокрема, перша свідок повідомила про звернення до неї з питання переоформлення корпоративних прав, однак одночасно зазначила, що безпосередньою підготовкою відповідних документів займався її помічник. Сама по собі ця обставина може мати значення для встановлення меж безпосередньої обізнаності свідка щодо обставин, про які вона повідомляла суду. ЄСПЛ не встановлює правил допустимості окремих видів доказів та залишає питання їх належності, допустимості й доказової ваги насамперед національним судам; завдання ЄСПЛ полягає в оцінці того, чи було кримінальне провадження справедливим у цілому (Schatschaschwili v. Germany, п. 101).
Варто також зазначити, що, за інформацією спостерігачів IAC ISHR, учасники процесу повідомили про те, що відповідне кримінальне провадження триває вже близько десяти років, а з моменту вручення Калініній-Заєць Ю. М. повідомлення про підозру також минуло приблизно десять років. Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що така тривалість кримінального провадження сама по собі потребує окремої оцінки у контексті дотримання права на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.
Тривале перебування особи у статусі учасника кримінального провадження може створювати істотний процесуальний та психологічний тягар, а тому така тривалість повинна бути належним чином виправдана складністю справи, поведінкою сторін та ефективністю дій органів державної влади. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, за відсутності достатньо переконливого пояснення причин настільки тривалого розгляду можуть виникати обґрунтовані сумніви щодо дотримання державою вимоги особливої процесуальної сумлінності та ефективності судового провадження. Такий висновок повністю узгоджується з практикою ЄСПЛ, який послідовно наголошує, що право на суд має бути практичним і ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним (Zubac v. Croatia, пп. 77–78, 80). При цьому критерії оцінки “розумного строку”, сформульовані Судом у справі Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2) (пп. 79–80), покладають на державу обов’язок організувати судове провадження таким чином, щоб будь-які затримки були об’єктивно необхідними та належним чином обґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на наявність у межах цього кримінального провадження обставин, які потребують належної оцінки з погляду дотримання права на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. На поточному етапі моніторингу, за умови підтвердження достовірності повідомлених учасниками процесу відомостей щодо тривалості провадження, експерти фіксують наявність ризиків порушення відповідної конвенційної гарантії.
