11. 09. 2026
28 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені (частково у режимі відеоконференції), їхні захисники, представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Основним предметом судового засідання стало продовження дослідження письмових та електронних доказів сторони обвинувачення, зокрема матеріалів судових комп’ютерно-технічних експертиз та їх додатків. На початку засідання сторона обвинувачення представила супровідний лист, яким детектив направив постанову про призначення судової комп’ютерно-технічної експертизи разом з об’єктами дослідження. Відповідно до змісту постанови перед експертом, серед іншого, було поставлено питання щодо наявності на вилучених електронних носіях листування та, у разі його виявлення, вилучення відповідної інформації з її подальшим записом на окремі носії. Надалі було досліджено супровідний лист експерта щодо направлення органу досудового розслідування висновку експертизи разом із довідкою про витрати, спеціальними пакетами та флеш-носієм, на якому містилися файли й інформація, отримані в результаті експертного дослідження. Під час дослідження висновку експерта оголошувалися відомості, що стосувалися ідентифікації та належності відповідних носіїв інформації. Окремо зазначалося, що контрольна сума, зафіксована у протоколі огляду 2018 року, який раніше досліджувався судом, збігалася з контрольною сумою, наведеною у висновку експерта. Для подальшої ідентифікації досліджуваним комп’ютерам у межах експертизи також були присвоєні умовні найменування.
Після цього сторона обвинувачення перейшла до дослідження матеріалів, пов’язаних із призначенням іншої судової комп’ютерно-технічної експертизи. Під час дослідження відповідних матеріалів сторона захисту заявила клопотання про визнання окремих доказів сторони обвинувачення очевидно недопустимими. Захист посилався на те, що комп’ютери, які стали об’єктами експертних досліджень, були арештовані 3 жовтня 2019 року та протягом подальшого періоду, на переконання сторони захисту, без належних правових підстав перебували у володінні сторони обвинувачення. Такі обставини захист розцінював, зокрема, як можливе порушення гарантій права власності.
Суд зазначив, що відповідні аргументи вже перевірялися ним у контексті вирішення питання про очевидну недопустимість доказів. Підстав для визнання досліджуваних матеріалів очевидно недопустимими суд не встановив, водночас зауваживши, що остаточна оцінка їх допустимості здійснюватиметься надалі з урахуванням усієї сукупності досліджених доказів та аргументів, які неодноразово наводилися стороною захисту.
Надалі суд досліджував інший висновок комп’ютерно-технічної експертизи, який містив відомості щодо електронного листування обвинувачених. До результатів відповідного дослідження експертом також було складено фототаблицю. Крім того, сторона обвинувачення просила дослідити супровідний лист про направлення постанови щодо призначення іншої судової комп’ютерно-технічної експертизи разом з об’єктами дослідження, а також постанову про призначення додаткової комп’ютерно-технічної експертизи. У межах додаткового дослідження перед експертом були поставлені додаткові питання, зокрема щодо технічних характеристик відповідних пристроїв. Під час експертизи також було виявлено електронні листи, відомості про які систематизовано у відповідній таблиці.
У подальшому прокурор просив дослідити диск та флеш-носій, які були додатками до висновків експерта та містили файли з інформацією, отриманою, як зазначила сторона обвинувачення, з комп’ютера Євдокімова В. А. Під час дослідження цих матеріалів сторона захисту звернула увагу суду на відомості, наведені у таблиці на електронному носії, зокрема на повідомлення від Євдокімова В. А. до Ревенка Т. Є. щодо порядку розрахунку прогнозованої вартості. За твердженням захисту, відповідно до зафіксованих у таблиці технічних даних зазначене повідомлення мало статус непрочитаного. Представники сторони захисту зауважили, що через значний проміжок часу не можуть достеменно стверджувати, що Ревенко Т.Є. фактично не ознайомився з його змістом, однак наявні технічні відомості, на їхню думку, можуть свідчити про те, що відповідне повідомлення ним не відкривалося. У цьому контексті захист звернув увагу на те, що сторона обвинувачення водночас посилається на отримання та використання Ревенком Т.Є. відповідної інформації як на одну з фактичних обставин інкримінованих йому дій.
Окремі заперечення сторони захисту стосувалися порядку зберігання та передачі на експертне дослідження вилучених системних блоків. Захист звернув увагу на те, що в одному з експертних висновків зазначалося про отримання експертом системних блоків у первісному пакуванні, в якому вони нібито були запаковані під час проведення обшуку. Водночас, за твердженням захисту, у раніше досліджених судом протоколах огляду містилися відомості про перепакування відповідних об’єктів. Оскільки зазначені протоколи були складені до призначення експертизи, сторона захисту поставила під сумнів можливість фактичного збереження первісного пакування на момент передачі системних блоків експерту. На думку захисту, виявлена невідповідність потребує оцінки суду в контексті дотримання порядку зберігання та передачі речових доказів, а також забезпечення їхньої цілісності та можливості достовірної ідентифікації об’єктів, які стали предметом експертного дослідження.
Крім того, сторона захисту звернулася до суду з питанням щодо того, коли їй буде надано можливість висловити свою позицію стосовно доказів, поданих стороною обвинувачення. Захист звернув увагу на те, що раніше суд зазначав про надання такої можливості після завершення визначеного ним етапу долучення доказів сторони обвинувачення, який, на переконання сторони захисту, на цей момент уже завершено.
У відповідь суд зазначив, що у зв’язку зі скасуванням двох запланованих судових засідань через розгляд заяви про відвід, а також з огляду на те, що протягом серпня відбулося лише два судові засідання, раніше визначені порядок і графік розгляду справи були скориговані. Водночас суд наголосив, що після остаточного визначення подальшого порядку здійснення судового розгляду стороні захисту буде надано можливість висловити свою позицію щодо доказів, поданих стороною обвинувачення.
Наприкінці судового засідання суд перейшов до безпосереднього дослідження файлів, що містилися на флеш-носії. Водночас через вичерпання часу, виділеного для розгляду справи, суд оголосив перерву до наступного судового засідання .
З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що одним із ключових питань цього судового засідання стала оцінка якості електронних доказів сторони обвинувачення та конкретних обставин, які, за доводами захисту, можуть ставити під сумнів їх достовірність, цілісність або доказове значення.
У контексті пункту 1 статті 6 ЄКПЛ значення має не лише формальна допустимість доказу відповідно до національного законодавства. Важливими є також його якість і надійність, обставини отримання та дослідження, можливість сторони захисту ефективно поставити його під сумнів, а також належна судова оцінка висловлених заперечень. Такий підхід відображений у справі Macharik v. the Czech Republic, у якій ЄСПЛ при оцінці справедливості провадження враховував спосіб отримання доказів, можливість захисту оспорити їх достовірність і використання, а також якість доказів, включно з обставинами, здатними породжувати сумніви щодо їх достовірності чи точності (пп. 51–52). Саме тому під час оцінки якості доказової бази значення мають не лише ключові докази, а й окремі деталі, виявлені під час їх безпосереднього дослідження. Якщо такі деталі виявляють суперечності у походженні, зберіганні чи змісті доказу або не узгоджуються з фактичною версією, яку на його підставі обґрунтовує сторона обвинувачення, вони потребують окремої та змістовної судової оцінки. Сукупність таких невідповідностей може безпосередньо впливати на надійність окремих доказів та переконливість доказової конструкції обвинувачення загалом.
У цьому аспекті істотне значення має вказана стороною захисту невідповідність між відомостями експертного висновку про отримання системних блоків у первісному пакуванні та раніше дослідженими протоколами, в яких, за твердженням захисту, зафіксовано їх перепакування ще до призначення експертизи. Йдеться про конкретну суперечність у документуванні процесуального шляху об’єктів, з яких надалі було отримано електронні дані, використані стороною обвинувачення як докази. Відповідно, судова оцінка має охоплювати причини такої невідповідності, можливість достовірно ідентифікувати досліджені експертом об’єкти та питання про те, наскільки встановлені обставини впливають на надійність отриманих із них даних.
Не менш важливими є відомості, встановлені під час дослідження електронних матеріалів, про статус повідомлення Євдокімова В.А., адресованого Ревенку Т.Є., як непрочитаного. Ця обставина безпосередньо стосується доказового значення відповідного листування, оскільки, за твердженням захисту, сторона обвинувачення посилається на отримання та подальше використання Ревенком Т.Є. інформації з цього повідомлення як на одну з фактичних обставин інкримінованих йому дій. За таких умов технічні дані про статус повідомлення мають бути співвіднесені з версією обвинувачення та іншими доказами, якими підтверджується фактичне ознайомлення Ревенка Т.Є. з відповідною інформацією та її подальше використання. За таких умов предметом судової перевірки має бути не здатність сторони захисту довести, що відповідне повідомлення не було прочитане, а доведеність стороною обвинувачення факту ознайомлення особи з відповідною інформацією та її подальшого використання, якщо саме на цій обставині ґрунтується відповідна частина обвинувачення. Зафіксований технічний статус повідомлення у такому разі має бути співвіднесений з іншими доказами, якими обвинувачення підтверджує фактичне отримання та використання цієї інформації. У цьому контексті показовим є підхід ЄСПЛ у справі Dursun Aliyev v. Azerbaijan, де Суд наголосив на значенні належної судової перевірки оспорюваних доказів та нагадав, що тягар доведення обвинувачення покладається на сторону обвинувачення, тоді як сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого (пп. 117–118).
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, саме такі обставини мають істотне значення для оцінки якості доказової бази. Невідповідність у процесуальних документах, технічних характеристиках електронного доказу чи відомостях про обставини його зберігання та дослідження набуває принципового значення тоді, коли стосується факту, на якому ґрунтується версія обвинувачення. У такому випадку йдеться вже не про формальну неточність, а про необхідність перевірити, чи зберігає відповідна частина доказової конструкції свою переконливість з урахуванням виявленої суперечності. Це безпосередньо пов’язано зі стандартом доведення поза розумним сумнівом. У справі Kobets v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що доведеність поза розумним сумнівом може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту (п. 43). Відповідно, внутрішня узгодженість доказів та здатність доказової версії витримати перевірку виявлених суперечностей мають безпосереднє значення для досягнення такого стандарту. Принцип in dubio pro reo, відображений ЄСПЛ, зокрема, у справах Kolompar v. Serbia (п. 16) та Telfner v. Austria (п. 15), своєю чергою вимагає, щоб сумніви щодо доведеності обвинувачення не тлумачилися на шкоду обвинуваченому.
Варто також додати що під час дослідження доказів сторони обвинувачення стороні захисту має бути забезпечена реальна та ефективна можливість висловлювати заперечення, ставити під сумнів належність, допустимість і достовірність відповідних матеріалів, а також наводити власні аргументи щодо їх доказового значення. Тому окремої оцінки потребує повідомлене судом коригування раніше визначеного порядку розгляду справи та його можливий вплив на обсяг і своєчасність реалізації стороною захисту відповідних процесуальних прав.Особливого значення в цьому контексті набуває пояснення суду, що зміна раніше визначеного порядку пов’язана, серед іншого, зі скасуванням двох запланованих судових засідань у зв’язку з розглядом заяви про відвід. Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що використання стороною захисту передбачених законом процесуальних механізмів, включно із заявленням відводу, не може мати наслідком фактичне покладення на неї негативних процесуальних наслідків у вигляді звуження, відкладення або іншого обмеження можливостей реалізації права на захист. Якщо необхідність компенсувати процесуальний час, витрачений на розгляд заяви про відвід, призводить до скорочення процесуальних можливостей захисту порівняно з раніше визначеним порядком, така організація судового розгляду може мати ознаки порушення принципів змагальності та рівності сторін, гарантованих статтею 6 ЄКПЛ.
Забезпечення розгляду кримінального провадження упродовж розумного строку є однією з гарантій статті 6 Конвенції. Водночас дотримання цієї вимоги не може досягатися шляхом звуження інших гарантій справедливого судового розгляду. Процесуальна економія та необхідність дотримання графіка судових засідань не повинні позбавляти сторону захисту достатньої та своєчасної можливості реагувати на докази обвинувачення, оспорювати їх та доводити до суду власну позицію до формування судом висновків щодо відповідних матеріалів. Зазначене набуває додаткового значення з огляду на те, що під час моніторингу цього кримінального провадження сторона захисту неодноразово звертала увагу на можливі суперечності між окремими доказами сторони обвинувачення, а також ставила під сумнів належність, походження та достовірність окремих матеріалів (див. моніторингові звіти від 25 і 29 травня, 2 і 3 червня, 15, 17 та 21 липня 2026 року). Коли сторона захисту посилається на конкретні обставини, здатні поставити під сумнів повноту, послідовність або надійність доказових матеріалів, такі заперечення потребують належної перевірки та мотивованої судової оцінки. До моменту перевірки та усунення відповідних сумнівів експерти моніторингової місії IAC ISHR розглядають такі матеріали як такі, що мають ознаки «сумнівних доказів».
Порядок, у якому стороні захисту надається можливість реагувати на докази обвинувачення, має оцінюватися також крізь призму принципів змагальності та рівності сторін. Вирішальним у цьому аспекті є не лише формальне збереження можливості висловитися щодо доказів на певному наступному етапі провадження, а практична ефективність такого права: захист повинен мати достатню та своєчасну можливість представити свої заперечення таким чином, щоб вони могли бути реально враховані судом при оцінці відповідних доказів. ЄСПЛ визначає принципи змагальності та рівності сторін як фундаментальні складові справедливого судового розгляду. Кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою позицію в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з процесуальним опонентом (UAB Ambercore DC and UAB Arcus Novus v. Lithuania, п. 107). Відповідно, процесуальна процедура, за якої сторона обвинувачення послідовно представляє та інтерпретує докази, тоді як можливість захисту повноцінно реагувати на них відкладається на невизначений подальший етап, потребує особливої уваги з погляду збереження справедливого процесуального балансу.
Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
