05. 09. 2026
21 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 (справа – № 991/7103/25) щодо міського голови міста Мукачево Балоги Андрія Вікторовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги), а також Ланьо Михайла Івановича, Саміляка Артура Сергійовича, Филя Сергія Вікторовича, Залужного Віталія Борисовича та Чередниченко Наталії Геннадіївни — за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1,4 ст. 368-4, ч.1 ст. 384 КК України (щодо продажу земельної ділянки, що була у комунальній власності, за заниженою вартістю). У засіданні брали участь обвинувачені (у режимі відеоконференції), їхні захисники, прокурор та головуюча суддя Широка К.Ю.
Предметом судового засідання було продовження дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, зокрема матеріалів тому, дослідження якого було розпочато під час попереднього судового засідання.
На початку розгляду сторона захисту продовжила викладати заперечення щодо процесуального походження та допустимості окремих матеріалів сторони обвинувачення. Значна частина відповідних доводів стосувалася початкового етапу досудового розслідування, зокрема моменту реєстрації кримінальних проваджень, їх подальшого об’єднання, визначення уповноважених детективів і прокурорів, а також процесуальних підстав отримання окремих матеріалів. Захисник Саміляка А.С., зокрема, звернув увагу на співвідношення дат об’єднання матеріалів кримінальних проваджень та внесення відповідних відомостей до ЄРДР. На його переконання, на початковому етапі досудового розслідування могли мати місце порушення порядку процесуального оформлення та відображення відповідних відомостей. Адвокат зазначив, що ці обставини можуть надалі використовуватися стороною захисту для обґрунтування недопустимості доказів.
Захисники Балоги А. В. також заявили клопотання про визнання окремих доказів недопустимими. Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту наголосила, що прокурор під час представлення матеріалів не завжди конкретизував, на підтвердження яких саме обставин вони надаються. Окремо захисники звернули увагу на постанови щодо визначення груп детективів і прокурорів, а також об’єднання кримінальних проваджень. На їхнє переконання, зі змісту відповідних документів неможливо належним чином встановити предмет розслідування одного з проваджень, а відсутність витягу з ЄРДР щодо нього ускладнює перевірку факту його реєстрації, змісту внесених відомостей та повноважень осіб, які здійснювали розслідування. У зв’язку з цим захист поставив під сумнів законність отримання матеріалів у межах відповідного кримінального провадження, значна частина яких надалі була приєднана до провадження, що розглядається судом. Обвинувачені підтримали позицію своїх адвокатів.
Адвокати Ланьо М.І. додатково поставили питання щодо наявності належних підстав для здійснення досудового розслідування стосовно їхнього підзахисного. За їхньою позицією, первинні відомості, внесені до ЄРДР, безпосередньо не свідчили про протиправні дії Ланьо М.І. та не давали достатніх підстав для здійснення щодо нього відповідних процесуальних дій. Крім того, захист поставив під сумнів належну конкретизацію повідомлення про підозру, зокрема щодо способу та характеру інкримінованих дій, а також повноваження осіб, які здійснювали відповідні процесуальні дії.
Прокурор заперечив проти задоволення відповідних клопотань та продемонстрував матеріали щодо руху кримінальних проваджень, які, на його переконання, підтверджують факт їх належної реєстрації та послідовність прийняття відповідних процесуальних рішень. Суд долучив зазначені клопотання до матеріалів кримінального провадження.
Надалі сторона обвинувачення продовжила представлення письмових матеріалів, серед яких були клопотання про продовження строку досудового розслідування, постанови про виділення та об’єднання кримінальних проваджень, документи щодо визначення груп детективів і прокурорів, а також матеріали, пов’язані з повідомленням обвинуваченим про підозру та її подальшою зміною. Окремо прокурор представив документи щодо здійснення повідомлення Чередніченко Н.Г., яка перебувала в міжнародному розшуку та стосовно якої здійснювалося спеціальне досудове розслідування. Під час дослідження зазначених матеріалів сторона захисту заявила низку клопотань про визнання окремих доказів очевидно недопустимими. В обґрунтування своєї позиції захисники посилалися, зокрема, на те, що частина документів могла бути створена або отримана до належної реєстрації відповідного кримінального провадження та визначення уповноважених детективів. Щодо окремих матеріалів, за твердженням захисту, неможливо достовірно встановити час, джерело та процесуальний спосіб їх отримання. На переконання захисників, зазначені обставини можуть свідчити про порушення встановленого порядку збирання доказів та впливати на вирішення питання про їх допустимість.
Окремий блок заперечень стосувався безпосередньо походження інформації, яка стала підставою для внесення первинних відомостей до ЄРДР. Захист звернув увагу на доповідну записку, яка, за його твердженням, могла бути сформована на підставі інформації невстановленого або анонімного походження. За позицією захисників, частина документів була отримана ще до формального початку досудового розслідування, після чого відповідні відомості були використані для складання доповідної записки та прийняття подальших процесуальних рішень. У зв’язку з цим сторона захисту поставила перед судом питання не лише щодо допустимості первинних матеріалів, а й щодо можливого впливу їх процесуального походження на докази, отримані надалі. Захисники, зокрема, посилалися на можливий похідний характер наступних доказів та необхідність їх оцінки через призму доктрини «плодів отруєного дерева».
Прокурор, заперечуючи проти відповідних клопотань, зазначив, що частина спірних матеріалів не використовується стороною обвинувачення як самостійні докази. За його поясненням, документи були отримані до початку досудового розслідування в межах аналітичної діяльності НАБУ та долучені виключно для демонстрації походження інформації, на підставі якої було складено доповідну записку. У зв’язку з цим прокурор заявив усне клопотання не враховувати такі матеріали як докази під час ухвалення остаточного рішення.
Суд відмовив у задоволенні заявлених на цьому етапі клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими, зазначивши, що належність, допустимість і доказове значення відповідних матеріалів оцінюватимуться у сукупності з іншими доказами. Водночас ширші доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів залишилися предметом подальшої судової оцінки.
Після цього сторона обвинувачення продовжила представлення письмових доказів, зокрема листів, рапортів, інших процесуальних документів, матеріалів щодо ймовірних протиправних дій окремих обвинувачених, а також клопотань і судових рішень щодо арешту та вилучення майна.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що під час дослідження письмових доказів у цьому кримінальному провадженні неодноразово виникали питання щодо процесуального походження окремих матеріалів, часу та способу їх отримання, належної реєстрації відповідних кримінальних проваджень, а також повноважень осіб, які здійснювали збирання та процесуальне оформлення доказів. Частина таких питань була безпосередньо поставлена стороною захисту перед судом, однак на поточному етапі остаточної оцінки не отримала. У практиці моніторингової місії IAC ISHR для характеристики подібних ситуацій експерти використовують поняття «сумнівні докази». Під ним розуміються докази або матеріали, щодо походження, способу отримання, достовірності чи допустимості яких одна зі сторін висловила конкретні сумніви, що з позиції об’єктивного спостерігача не виглядають явно необґрунтованими, однак такі сумніви не отримали змістовної відповіді іншої сторони та/або належної судової оцінки і, відповідно, залишилися невирішеними.
Саме така ситуація, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, потребує особливої уваги у цьому кримінальному провадженні. Захист поставив перед судом конкретні питання щодо часу та джерел отримання окремих матеріалів, їх можливого формування до початку відповідного досудового розслідування, повноважень осіб, які здійснювали процесуальні дії, а також зв’язку первинних матеріалів із доказами, отриманими надалі. При цьому пояснення сторони обвинувачення про те, що частина спірних матеріалів не використовується як самостійні докази винуватості, не усуває поставленого захистом питання щодо їхнього можливого значення для формування та подальшого розвитку доказової бази. У цьому контексті принципове значення має практика ЄСПЛ. Суд наголошує, що під час оцінки справедливості кримінального провадження необхідно враховувати, чи мала сторона захисту можливість оспорити достовірність доказів та заперечити проти їх використання, а також якість доказів, зокрема те, чи породжують обставини їх отримання сумніви щодо їхньої достовірності або точності (Bykov v. Russia, п. 90). Водночас оцінка справедливості провадження охоплює і спосіб отримання доказів, характер стверджуваної незаконності та її можливий вплив на провадження (Macharik v. the Czech Republic, п. 51; Khan v. the United Kingdom, п. 34).
З огляду на ці стандарти експерти моніторингової місії IAC ISHR послідовно звертають увагу на те, що можливість сторони заявити заперечення щодо доказу має супроводжуватися реальною можливістю отримати змістовну судову відповідь на такі заперечення. Якщо конкретні та небезпідставні сумніви щодо походження, способу отримання або допустимості доказів залишаються без чіткої оцінки, для об’єктивного спостерігача може виникати обґрунтоване враження, що відповідні аргументи фактично залишилися поза увагою суду. Особливого значення це набуває тоді, коли сумніви стосуються не ізольованого документа, а початкового етапу формування доказової бази. У такій ситуації судова оцінка має охоплювати не лише статус конкретного спірного матеріалу, а й питання про те, чи використовувався він для отримання подальших доказів та чи існує між ними та первинними матеріалами зв’язок, здатний впливати на оцінку їх допустимості та надійності. Саме в цьому контексті можуть набувати значення доводи захисту щодо похідного характеру окремих доказів. Водночас практика ЄСПЛ вимагає оцінювати такі питання насамперед через призму справедливості провадження в цілому, а не шляхом автоматичного виключення кожного доказу, пов’язаного зі спірним первинним матеріалом.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що ситуація, за якої щодо походження та допустимості доказів висловлено небезпідставні сумніви, які залишаються без належної судової оцінки, з огляду на практику ЄСПЛ може створювати ризики порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
