02. 09. 2026
11 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 (справа – № 991/7103/25) щодо міського голови міста Мукачево Балоги Андрія Вікторовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги), а також Ланьо Михайла Івановича, Саміляка Артура Сергійовича, Филя Сергія Вікторовича, Залужного Віталія Борисовича та Чередниченко Наталії Геннадіївни — за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1,4 ст. 368-4, ч.1 ст. 384 КК України (щодо продажу земельної ділянки, що була у комунальній власності, за заниженою вартістю). У засіданні брали участь обвинувачені (у режимі відеоконференції), їхні захисники, прокурор та головуюча суддя Широка К.Ю.
Основним предметом судового засідання став початок дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Перед початком дослідження матеріалів, сформованих стороною обвинувачення, захисники Балоги А. В. просили на цьому етапі не долучати один із томів, наданих прокурором. На їхнє переконання, значна частина матеріалів, що містяться у відповідному томі, має характер процесуальних документів, а не доказів у розумінні кримінального процесуального законодавства. Крім того, захисники звернули увагу, що отримали зазначений том лише за день до судового засідання — близько 18:00, що, за їхньою позицією, обмежило можливість належним чином ознайомитися з його змістом до початку судового розгляду.
Захисник Саміляка А. С. підтримав зазначену позицію та додатково звернув увагу на те, що у відповідному томі, на його думку, містяться матеріали, процесуальне походження яких викликає сумніви. Він також зазначив, що окремі з них у подальшому можуть бути оцінені судом на предмет очевидної недопустимості. З огляду на це захисник вважав доцільним відкласти питання про долучення та дослідження відповідного тому до наступних судових засідань.
Захисники інших обвинувачених підтримали позицію своїх колег.
Заслухавши позиції сторін, суд долучив усі матеріали, надані прокурором, включно зі спірним томом. Суд зазначив, що відповідні матеріали були відкриті стороні захисту, а на момент їх долучення клопотань про визнання конкретних доказів очевидно недопустимими заявлено не було. Водночас суд звернув увагу, що питання щодо очевидної недопустимості окремих доказів може бути предметом подальшого розгляду в міру надходження відповідних За результатами моніторингу експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають особливу увагу на обставини долучення тому матеріалів, який, за твердженням сторони захисту, був отриманий нею лише напередодні судового засідання близько 18:00. За таких умов посилання на відсутність на момент долучення окремого клопотання про визнання конкретних доказів очевидно недопустимими не може, на думку експертів IAC ISHR, розглядатися як достатній аргумент, якщо захист фактично не мав достатнього часу для ознайомлення з матеріалами, перевірки їх походження та формування обґрунтованих заперечень.
Це питання набуває особливого значення з огляду на заяви захисту про сумнівне процесуальне походження окремих матеріалів та можливу очевидну недопустимість доказів. Моніторингова місія IAC ISHR послідовно виходить із того, що належним чином заявлені сумніви щодо очевидної недопустимості доказу потребують оцінки до того, як його зміст стане частиною доказової картини, що безпосередньо сприймається судом. Після дослідження такого матеріалу отримана з нього інформація об’єктивно вже стає відомою суду та може впливати на сприйняття інших доказів і формування загальної оцінки обставин справи. Саме тому можливість поставити питання про очевидну недопустимість повинна бути реальною та своєчасною, а не лише формально доступною після дослідження відповідного доказу. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. У справі F.S.M. v. Spain Суд наголосив, що обвинувачений повинен мати можливість належним чином організувати свій захист, викласти перед судом усі істотні аргументи та ознайомитися з результатами розслідування, а достатність наданого для цього часу і можливостей оцінюється з урахуванням конкретних обставин справи (пп. 56–57). У справі Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye ЄСПЛ підкреслив, що змагальність та рівність сторін вимагають реальної можливості сторін знати та коментувати докази й аргументи одна одної та організувати захист таким чином, щоб він міг ефективно впливати на результат провадження (п. 306).
З огляду на те, що, за твердженням захисту, спірний том був наданий лише близько 18:00 напередодні засідання, а вже наступного дня поставлено питання про його долучення та дослідження, експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають у цій ситуації ознаки порушення права на захист та принципу рівності сторін, гарантованих пунктами 1 і 3(b) статті 6 ЄКПЛ.
Надалі суд перейшов до дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
У процесі представлення матеріалів прокурор долучив низку процесуальних документів, що стосувалися початкового етапу досудового розслідування, зокрема визначення підслідності, складу групи прокурорів і слідчих, а також об’єднання матеріалів кримінальних проваджень. Окрему увагу сторона обвинувачення приділила документам, які, на переконання прокурора, підтверджують дотримання встановленого законом порядку повідомлення Чередніченко Н. Г. про підозру та, відповідно, набуття нею процесуального статусу підозрюваної, а надалі — обвинуваченої. Зокрема, прокурор долучив протокол щодо здійснення повідомлення Чередніченко Н. Г. про підозру, у якому було викладено перелік вчинених для цього дій та їх хронологію. Крім того, суду були надані матеріали щодо повідомлення про підозру іншим особам у межах цього кримінального провадження.
Захисник Чередніченко Н. Г., яка також представляє інтереси Залужного В. Б. та Филя С. В., заперечила проти позиції сторони обвинувачення. Вона, зокрема, звернула увагу, що наданий прокурором витяг з ЄРДР, на її переконання, не може належним чином підтверджувати відповідні обставини, оскільки фактично не був відкритий стороні захисту. Захисник також зазначила, що значна частина представлених прокурором матеріалів за своєю правовою природою є процесуальними документами, а не самостійними доказами обставин, що підлягають доказуванню.
Окремо сторона захисту порушила питання щодо законності визначення підслідності та об’єднання матеріалів кримінальних проваджень. За позицією захисника, було об’єднано матеріали двох проваджень, які на відповідному етапі не належали до підслідності НАБУ, при цьому достатніх правових і фактичних підстав для такого об’єднання, на її переконання, наведено не було. Захисник також звернула увагу, що з досліджуваних матеріалів, за її оцінкою, вбачається прийняття окремих процесуальних рішень ще до належного визначення підслідності. Особливу увагу сторона захисту приділила обставинам здійснення повідомлення Чередніченко Н. Г. про підозру. Захисник поставила під сумнів достовірність відомостей, викладених у документах сторони обвинувачення, відповідно до яких належне вручення письмового повідомлення про підозру було неможливим через невстановлення місцезнаходження Чередніченко Н. Г. На підтвердження своєї позиції сторона захисту навела послідовну хронологію обставин, які, на їхнє переконання, свідчать про те, що органу досудового розслідування було відоме фактичне місцезнаходження Чередніченко Н. Г. задовго до 25 червня 2024 року — дати, з якою сторона обвинувачення пов’язує здійснення повідомлення про підозру.
Зокрема, сторона захисту зазначила, що 23 вересня 2023 року Чередніченко Н. Г. офіційно залишила територію України, що підтверджувалося відповідною відміткою у паспортному документі. 23 листопада 2023 року детектив НАБУ, який надалі складав документи щодо повідомлення про підозру, у службовій записці до юридичного управління НАБУ зазначав, що Чередніченко Н. Г. залишила територію України та не поверталася. 22 грудня 2023 року, за твердженням захисту, до юридичного управління НАБУ надійшла відповідь компетентного органу Німеччини із зазначенням адреси її проживання. Надалі, 19 січня 2024 року, детектив і прокурор звернулися із запитом про міжнародну правову допомогу, в якому також була зазначена відповідна адреса в Німеччині. Крім того, захисник повідомила, що у квітні 2024 року детектив, який складав відповідні процесуальні документи, особисто прибув до Німеччини та провів допит Чередніченко Н.Г., тобто безпосередньо контактував із нею приблизно за два місяці до дати, з якою сторона обвинувачення пов’язує здійснення повідомлення про підозру. За твердженням захисту, приблизно за два тижні до складання письмового повідомлення про підозру компетентні органи Німеччини також повторно повідомляли українську сторону про місцезнаходження Чередніченко Н. Г. та її персональні дані.
З огляду на наведені обставини сторона захисту вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам, твердження про неможливість встановити місцезнаходження Чередніченко Н. Г. для належного здійснення повідомлення про підозру. Окремо захисник поставила під сумнів відомості про направлення повідомлення про підозру на електронну адресу, зазначивши, що, за її твердженням, відповідної електронної поштової скриньки не існувало. На переконання захисту, направлення документів на таку адресу могло лише створювати формальну видимість вчинення дій, спрямованих на повідомлення особи про підозру.
Таким чином, позиція сторони захисту зводилася до того, що орган досудового розслідування мав реальну можливість встановити місцезнаходження Чередніченко Н. Г. та здійснити повідомлення про підозру з дотриманням передбаченої законом процедури, зокрема з урахуванням механізмів міжнародної правової допомоги. Водночас, за твердженням захисту, така можливість належним чином використана не була. У зв’язку з цим захист ставить під сумнів належність самої процедури повідомлення про підозру та стверджує, що Чередніченко Н. Г. не набула процесуального статусу підозрюваної у передбаченому законом порядку, що, на переконання захисників, може мати подальше значення для законності її кримінального переслідування та набуття статусу обвинуваченої. Чередніченко Н. Г. підтримала позицію свого захисника.
Додатково захисник Саміляка А.С. поставив під сумнів правову кваліфікацію, покладену в основу початкового етапу досудового розслідування. За його позицією, відповідна кваліфікація була сформульована без достатнього фактичного підґрунтя та могла використовуватися як процесуальна підстава для звернення до слідчого судді й подальшого проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Захисник наголосив, що, на його переконання, на момент визначення такої кваліфікації органом досудового розслідування не було зібрано достатніх даних, які б підтверджували відповідні ознаки інкримінованих діянь, у зв’язку з чим він розцінив такі дії як такі, що могли призвести до необґрунтованого обмеження процесуальних прав осіб.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
За результатами дослідження матеріалів сторони обвинувачення експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на характер заперечень, заявлених стороною захисту. Йдеться не лише про різне тлумачення окремих доказів, а про конкретні твердження щодо їх процесуального походження, повноти представленої інформації, визначення підслідності, моменту прийняття окремих процесуальних рішень та достовірності відомостей, покладених в основу подальшого кримінального переслідування.
За таких обставин представлені стороною обвинувачення матеріали не можуть оцінюватися виключно виходячи з їх формального процесуального оформлення. Якщо захист наводить конкретні фактичні дані, здатні поставити під сумнів походження, достовірність або повноту відповідного матеріалу, такі заперечення потребують змістовної перевірки. До моменту усунення обґрунтованих сумнівів моніторингова місія IAC ISHR відносить відповідні матеріали до категорії «сумнівних доказів». Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. У справі Macharik v. the Czech Republic Суд наголосив, що оцінка справедливості провадження охоплює спосіб отримання доказів, можливість захисту оспорити їх достовірність і використання, а також їх якість, зокрема наявність обставин, здатних викликати сумніви щодо достовірності чи точності (пп. 51–52). У справі Dursun Aliyev v. Azerbaijan ЄСПЛ підкреслив значення справедливих процедур перевірки доказів саме у випадках, коли їх достовірність оспорюється, а також нагадав, що тягар доведення обвинувачення покладається на сторону обвинувачення, а сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого (пп. 117–118).
У цьому контексті особливе занепокоєння викликають обставини повідомлення Чередніченко Н.Г. про підозру. Спостерігачі IAC ISHR зафіксували наведену стороною захисту конкретну хронологію, відповідно до якої органу досудового розслідування задовго до складання повідомлення про підозру було відомо про її перебування в Німеччині та адресу проживання, а детектив НАБУ особисто контактував із нею під час допиту приблизно за два місяці до відповідної процесуальної дії. Якщо ці відомості відповідають матеріалам провадження, вони об’єктивно ставлять під сумнів представлене обвинуваченням обґрунтування неможливості встановити місцезнаходження Чередніченко Н.Г. та потребують належного пояснення з боку сторони обвинувачення.
Для моніторингової місії IAC ISHR принципове значення має те, що питання належного інформування Чередніченко Н.Г. виникає у цьому провадженні не вперше. Під час моніторингу 22 липня 2025 року вже фіксувалися заперечення захисту щодо направлення повістки за адресою в Україні попри відоме перебування обвинуваченої у Німеччині; 7 серпня 2025 року — відсутність конфіденційної комунікації із захисником та сумніви щодо ознайомлення з обвинувальним актом; 10 лютого 2026 року — зобов’язання судом прокурора вручити обвинуваченій копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування; 24 квітня 2026 року — заперечення щодо вручення повідомлення про підозру через третіх осіб, за адресами, які не відповідали фактичному місцю перебування, та через канал електронної комунікації, ефективність якого захист оспорював.
Практика ЄСПЛ надає цим обставинам особливого значення. У Melandri v. San Marino (п. 44), Nevzlin v. Russia(пп. 136–137) та Vizgirda v. Slovenia (п. 75) Суд виходив із того, що інформування про обвинувачення є однією з ключових гарантій статті 6 § 3 Конвенції: особа повинна бути своєчасно та достатньо поінформована про фактичні та правові підстави обвинувачення, щоб мати практичну можливість організувати свій захист. Формальне вчинення процесуальних дій саме по собі не може замінити ефективного забезпечення цієї гарантії. Отже, у випадку Чередніченко Н.Г. йдеться вже не про окремий спірний спосіб вручення документа, а про послідовність взаємопов’язаних обставин на різних стадіях кримінального провадження, які стосуються набуття процесуального статусу, належного інформування, отримання обвинувального акта, доступу до матеріалів та можливості конфіденційної комунікації із захисником. Їх накопичувальний ефект, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, створює ознаки порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 ЄКПЛ, та ризик того, що провадження щодо Чередніченко Н.Г. у цілому може не відповідати вимогам практичної та ефективної реалізації права на захист.
Крім того, характер заявлених захистом розбіжностей між фактичними обставинами та способом їх представлення стороною обвинувачення викликає занепокоєння щодо повноти й об’єктивності формування та представлення обвинувальної позиції. Якщо наведена захистом хронологія підтвердиться матеріалами справи, відповідні розбіжності не можуть розглядатися як суто технічні, оскільки вони стосуються обставин, що мають безпосереднє значення для законності процесуального статусу особи та реалізації її права на захист.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають у зафіксованих обставинах ознаки порушення пунктів 1 і 3 статті 6 ЄКПЛ у частині права на захист та рівності сторін. Кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
.
