24. 08. 2026
17 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52024000000000479 відносно судді у відставці та члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) Луганського Володимира Івановича, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У судовому засіданні брали участь обвинувачений, його захисник, прокурор та детектив. Розгляд справи здійснювала головуюча суддя Чернова О.В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання було долучення до матеріалів кримінального провадження та подальше дослідження доказів, поданих стороною захисту. На початку засідання сторона захисту заявила клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження трьох томів документів. Суд задовольнив відповідне клопотання, після чого продовжив дослідження доказів, раніше поданих стороною захисту.
За позицією захисту, відповідні матеріали мають значення для спростування версії сторони обвинувачення щодо незаконного заволодіння бюджетними коштами, виплаченими обвинуваченому у вигляді надбавки за науковий ступінь. На підтвердження цієї позиції захист послався на документи, які, за версією адвоката, підтверджують навчання Луганського В. І. в університеті, самостійну підготовку ним дисертаційної роботи та отримання відповідного диплома. З огляду на зазначені обставини захист також заперечувала наявність у діях обвинуваченого умислу на незаконне заволодіння бюджетними коштами.
Надалі сторона захисту подала матеріали, що стосувалися інших кримінальних проваджень зі схожими, на її думку, фактичними обставинами, у яких суди не визнали дії відповідних осіб неправомірними. Зокрема, було надано копії документів на підтвердження наявності в Сабадаж О. В. ступеня доктора філософії в галузі права, копію диплома, наказ про нарахування додаткової оплати праці, а також заяву про можливе вчинення кримінального правопорушення. Зазначену заяву подав один із захисників обвинуваченого у зв’язку з обставинами, які стали йому відомі під час надання правничої допомоги. Крім того, сторона захисту просила долучити протокол допиту Сабадаж О. В. разом із додатками. За твердженням захисту, під час допиту вона повідомила, що не була обізнана про неофіційний характер відповідного диплома. Прокурор заперечила проти долучення протоколу допиту та додатків до нього, зазначивши, що всі відповідні обставини вже викладені захисником у заяві про можливе вчинення кримінального правопорушення. Вона також наголосила, що показання особи мають досліджуватися судом безпосередньо, та зауважила, що раніше Сабадаж О. В. повідомляла про свою обізнаність щодо неофіційного статусу диплома. За результатами розгляду клопотання суд долучив відповідні документи до матеріалів справи.
Сторона захисту також просила долучити документи щодо інших осіб, які стосувалися отримання ними наукових ступенів і вчених звань, захисту дисертацій, наявності дипломів, видання наказів про нарахування додаткової оплати праці та фактичної виплати надбавок за науковий ступінь. За поясненнями захисту, ці матеріали мали підтвердити, що у провадженнях зі схожими фактичними обставинами суди не визнавали дії відповідних осіб неправомірними.
У зв’язку із закінченням часу, відведеного для проведення судового засідання, розгляд кримінального провадження було відкладено до наступного судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що можливість сторони захисту подавати докази, обґрунтовувати їх значення для встановлення обставин справи та ініціювати їх дослідження судом є невіддільною складовою права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Хоча Конвенція не встановлює конкретних правил допустимості доказів, залишаючи регулювання цього питання переважно національному законодавству та національним судам, процедура їх долучення, дослідження й оцінки має відповідати вимогам змагальності, рівності сторін і загальної справедливості кримінального провадження.
У цьому контексті долучення судом документів, поданих стороною захисту, може розглядатися як важлива процесуальна передумова для реалізації обвинуваченим права представити власну версію подій та спростувати твердження сторони обвинувачення. За позицією захисту, відповідні матеріали стосувалися навчання обвинуваченого, підготовки та захисту ним дисертації, отримання диплома, нарахування надбавки за науковий ступінь, а також відсутності умислу на незаконне заволодіння бюджетними коштами. Водночас формальне долучення документів до матеріалів справи саме по собі не є достатнім для забезпечення вимог статті 6 Конвенції. Необхідно, щоб сторона захисту мала реальну та практичну можливість пояснити значення відповідних матеріалів, зіставити їх із доказами обвинувачення, тоді як її істотні аргументи мають отримати належну та мотивовану оцінку суду.Принцип рівності сторін вимагає, щоб захисту було надано розумну можливість представити свою позицію за умов, які не ставлять його у суттєво невигідне становище порівняно зі стороною обвинувачення. Правила збирання, подання та дослідження доказів не повинні унеможливлювати ефективне здійснення прав захисту або позбавляти його практичної можливості спростовувати докази обвинувачення власними матеріалами (Ezeoke v. the United Kingdom, п. 51, Abdullayev v. Azerbaijan, пп. 58).
Зафіксовані під час судового засідання долучення доказів, поданих стороною захисту, та надання прокурору можливості висловити щодо них заперечення загалом свідчать про забезпечення на цьому етапі формальних процесуальних передумов змагальності. Водночас остаточний висновок щодо відповідності провадження вимогам статті 6 Конвенції залежатиме від того, чи будуть долучені матеріали повно та безпосередньо досліджені, чи матиме сторона захисту реальну можливість обґрунтувати їх доказове значення та чи надасть суд у своєму рішенні належну й мотивовану оцінку ключовим доводам щодо правомірності нарахування та отримання надбавок, а також наявності або відсутності умислу в діях обвинуваченого.
