17. 08. 2026
6 липня 2026 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду продовжився розгляд апеляційної скарги сторони захисту на вирок Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 року у межах кримінального провадження № 52016000000000235 (справа № 991/7319/21). Відповідним вироком Народного депутата Верховної Ради України V скликання, колишнього голову правління ПрАТ «ХК «Енергомережа» Крючкова Дмитра Васильовича та колишню в.о. голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» Кузьмінську Світлану Олександрівну було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (зловживання владою або службовим становищем, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). На засіданні були присутні обвинувачені (один із них в режимі відеоконференції), їхні захисники, прокурор та колегія суддів із головуючою Калугіною І.О. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Предметом цього судового засідання став розгляд клопотань сторони захисту та вирішення питання про перехід до стадії судових дебатів.
На початку судового засідання колегія суддів розглянула клопотання сторони захисту про надання тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження, виділеного щодо іншого обвинуваченого, а також про призначення комплексної комісійної судово-економічної експертизи.
Один із захисників обґрунтовував необхідність отримання доступу тим, що відповідні матеріали не були відкриті прокурором у порядку статті 290 КПК України, а сторона захисту не має можливості з ними ознайомитися, хоча, за її твердженням, вони містять відомості, які можуть свідчити на користь обвинуваченої Кузьмінської С. О. Необхідність призначення експертизи захист пояснював наявністю суперечностей у попередніх експертних висновках, які, за його твердженням, ґрунтувалися на довідках спеціалістів, а не на первинній документації, а також відсутністю в обвинуваченої можливості самостійно оплатити проведення відповідного дослідження.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотань, зазначивши, що запитувані матеріали не належать до матеріалів цього кримінального провадження та не є доказами, які сторона обвинувачення мала намір використовувати під час судового розгляду. Він також стверджував, що КПК України не покладає на прокурора обов’язку відкривати стороні захисту матеріали, отримані від інших осіб, а їх розкриття може порушити права особи, яка надала відповідні відомості. Крім того, на думку прокурора, запитувані матеріали не мають істотного значення для розгляду справи, оскільки стосуються виключно епізодів за статтею 364 КК України щодо іншого обвинуваченого, матеріали стосовно якого були виділені в окреме провадження. Водночас обсяг обвинувачення, пред’явленого Кузьмінській С. О., є ширшим та охоплює інші епізоди й правову кваліфікацію. Прокурор також вважав призначення нової експертизи недоцільним з огляду на наявність у матеріалах справи понад десяти експертних висновків.
Обвинувачений Крючков Д.В. також заперечив проти задоволення заявлених клопотань, підтримавши позицію прокурора та зазначивши, що їх подання на цій стадії спрямоване на затягування розгляду справи.
Колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту. Суд мотивував своє рішення тим, що захист не навів належного обгрунтування неможливості подання відповідних доказів на попередніх стадіях провадження, а наявних у справі експертних висновків достатньо для оцінки спірних обставин. Крім того, суд констатував зловживання стороною захисту процесуальними правами з метою затягування апеляційного розгляду.
У зв’язку з викладеним експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що можливість ініціювати призначення експертизи та отримати доступ до матеріалів кримінального провадження може мати істотне значення для ефективної реалізації права на захист і забезпечення принципу рівності сторін. У цьому контексті заслуговують на особливу увагу доводи захисту щодо відсутності доступу до матеріалів, які потенційно можуть свідчити на користь обвинуваченої, а також щодо наявності суперечностей у попередніх експертних висновках. У разі підтвердження таких обставин відмова в доступі до відповідних матеріалів або проведенні додаткового експертного дослідження може істотно обмежити реальну та практичну можливість сторони захисту сформувати й належним чином обґрунтувати свою позицію. Тому, вирішуючи заявлені клопотання, національному суду важливо оцінити не лише час їх подання та кількість наявних експертних висновків, а й значення запитуваних матеріалів і дослідження для перевірки обвинувальної версії та забезпечення загальної справедливості провадження.
ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що право на змагальний суд також вимагає, щоб у кримінальній справі органи прокуратури розкрили захисту всі речові докази, що є в їхньому розпорядженні, на користь або проти обвинуваченого. Термін «речові докази» не можна тлумачити вузько, в тому сенсі, що він не може обмежуватися доказами, які обвинувачення вважає доречними. Натомість він охоплює всі матеріали, що є у розпорядженні органів влади та мають потенційну доречність, навіть ті, які взагалі не були досліджені або не були визнані доречними. Нерозкриття захисту речових доказів, які містять такі деталі, що могли б дозволити обвинуваченому виправдати себе або зменшити його покарання, означатиме відмову в наданні засобів, необхідних для підготовки захисту (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 307).
Реальна можливість сторони захисту перевіряти та оспорювати суперечності в попередніх експертних висновках і розрахунках розміру ймовірних збитків, на яких ґрунтується обвинувальна позиція, є однією з процесуальних гарантій, що випливають із принципу рівності сторін. Фундаментальною вимогою права на справедливий суд є змагальний характер кримінального провадження в цілому, включно з процедурами дослідження й оцінки доказів, а також забезпечення кожній стороні розумної можливості представити свою позицію в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з процесуальним опонентом. ЄСПЛ підкреслює, що стаття 6 § 1 Конвенції гарантує кожній стороні право бути поставленою в умови, які не створюють істотного процесуального дисбалансу порівняно з іншою стороною та забезпечують реальну можливість ефективного представлення своєї позиції (UAB Ambercore DC and UAB Arcus Novus v. Lithuania, п. 107).
У подальшому суд поставив на обговорення питання про перехід до судових дебатів. Захисники Кузьмінської С. О. заперечували проти такого переходу, посилаючись на неповноту дослідження фінансових обставин справи та необхідність додаткового часу для письмового оформлення позиції захисту. Кузьмінська С. О. подала клопотання про надання додаткового часу для підготовки та подання доповнень до апеляційної скарги. Сторона захисту також наголосила на неможливості переходу до наступної стадії провадження без проведення судово-економічної експертизи, яку вона вважала необхідною для належного дослідження та оцінки доказів.
Інший обвинувачений підтримав перехід до наступної стадії судового розгляду. Заслухавши позиції учасників провадження, суд ухвалив розпочати судові дебати. Головуюча суддя зазначила, що захиснику Кузьмінської С. О. було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи — починаючи з квітня 2026 року.
У межах судових дебатів захисниця обвинуваченого Крючкова Дмитра Васильовича поставила під сумнів правильність правової кваліфікації дій свого підзахисного, допустимість експертних висновків та доведеність розміру заподіяних збитків. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вона просила скасувати вирок і закрити кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, а також відсутністю згоди компетентних органів іноземної держави на притягнення Крючкова Д. В. до кримінальної відповідальності в межах зміненого обвинувачення.
Захисниця зосередила увагу на невідповідності висновків суду першої інстанції дослідженим доказам, неповноті судового розгляду, зокрема в частині визначення розміру збитків, а також на порушенні строків досудового розслідування. Окремо вона наголосила на відсутності належної згоди компетентних органів Німеччини на притягнення Крючкова Д. В. до кримінальної відповідальності за зміненим обвинуваченням. За твердженням захисниці, суд першої інстанції фактично змінив зміст пред’явленого обвинувачення, кваліфікувавши дії Крючкова Д. В. як організацію кримінального правопорушення, що не відповідає фактичним обставинам, установленим під час досудового розслідування. Вона також зазначила, що вирок ґрунтується на припущеннях, а не на сукупності належних, допустимих і достатніх доказів, що, на її переконання, не відповідає стандарту доведення вини поза розумним сумнівом.
У зв’язку із закінченням часу, відведеного для проведення судового засідання, розгляд справи було завершено та відкладено до наступного судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що визначення моменту завершення дослідження доказів і переходу до судових дебатів належить до процесуальних повноважень суду щодо організації апеляційного розгляду. Водночас під час вирішення цього питання суду важливо забезпечити належний баланс між необхідністю дотримання розумних строків та наданням кожному обвинуваченому достатнього часу і процесуальних можливостей для завершення підготовки своєї позиції.
У цьому контексті доводи захисту Кузьмінської С.О. щодо повноти дослідження фінансових обставин, доцільності проведення судово-економічної експертизи та необхідності додаткового часу підлягають оцінці з урахуванням конкретних обставин апеляційного розгляду. Зазначену головуючою суддею можливість ознайомлення з матеріалами справи починаючи з квітня 2026 року доцільно розглядати разом із фактичним обсягом наданого доступу, складністю матеріалів, характером невиконаних процесуальних дій і часом, необхідним для письмового оформлення позиції. Якщо запитувані матеріали або проведення експертизи могли мати значення для перевірки розміру збитків чи оцінки доказової бази, мотиви відмови у відповідних клопотаннях та переходу до судових дебатів набувають значення для подальшої оцінки дотримання принципів рівності сторін, змагальності й права на захист відповідно до статті 6 Конвенції.
У цьому контексті заслуговує на увагу практика ЄСПЛ, відповідно до якої гарантія достатнього часу та належних можливостей для підготовки захисту має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин провадження, включно зі складністю справи, обсягом матеріалів і характером процесуальних дій, які необхідно виконати стороні захисту (Gregačević v. Croatia, п. 51–52; Galović v. Croatia, п. 81–82). Отже, сам по собі проміжок часу, що минув від моменту надання доступу до матеріалів, не є визначальним без оцінки того, чи мала сторона захисту реальну та практичну можливість належним чином підготуватися до судових дебатів.
Також окремої оцінки потребують доводи захисту Крючкова Д.В. щодо змісту пред’явленого обвинувачення, строків досудового розслідування, меж згоди компетентних органів Німеччини на його притягнення до кримінальної відповідальності, допустимості доказів і дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом.
Висновок щодо справедливості апеляційного розгляду залежатиме від повноти та мотивованості оцінки апеляційним судом істотних аргументів сторін (у тому числі й надання сторонам реальної можливості для підготовки своїх аргументів) і забезпечення належного процесуального балансу, у зв’язку із чим це кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
