17. 07. 2026
24 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи № 991/4509/22 у кримінальному провадженні № 52021000000000144 відносно колишнього депутата Київської міської державної адміністрації IX скликання Трубіцина В. С., його помічників Белінського А. М. та Ліфа І. А.,колишнього директора КП «Міський магазин» Маламова А. М., його заступника Непряхіна О. М., а також заступника директора КП «Київська спадщина» Ковальчука Д. В., яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). У судовому засіданні взяли участь прокурор, сторона захисту та колегія суддів з головуючим суддею Строгим І.М. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
У рамках даного судовому засіданні продовжувався допит свідка та дослідження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних із реалізацією проєкту розміщення тимчасових споруд типу «Купава» в місті Києві. Основна увага була зосереджена на обставинах взаємодії свідка з Маламовим А.М., Трубіциним В.С., Белінським А.М., Ліфом І.А. та іншими особами, а також на питаннях конкурсних процедур, комерційного використання тимчасових споруд, можливості їх передачі в суборенду та потенційного фінансового інтересу учасників. Під час допиту свідок надав загальні пояснення щодо свого знайомства та комунікації з відповідними особами. Водночас, як зазначають спостерігачі IAC ISHR, він неодноразово зазначав, що через значний проміжок часу не може детально відтворити хронологію окремих подій, зміст більшості розмов та обставини окремих контактів.
У подальшому суд дослідив низку матеріалів НСРД, що містили записи телефонних розмов та особистого спілкування учасників. Предметом дослідження стали питання організації конкурсних процедур, порядку отримання тимчасових споруд, умов їх подальшого використання, передачі у суборенду та економічної моделі реалізації відповідного проєкту. У межах дослідження матеріалів НСРД суд також звернув увагу на згадування окремих грошових сум, зокрема 15 000, 20 000 та 25 000 гривень. Під час судового розгляду сторони надали різне тлумачення змісту відповідних домовленостей. Залежно від процесуальної позиції ці суми розглядалися як плата за користування локаціями, елемент господарської моделі реалізації проєкту або як обставини, що можуть мати значення для перевірки версії сторони обвинувачення щодо можливого одержання неправомірної вигоди. Свідок, відповідаючи на запитання сторін, пояснив, що його попереднє сприйняття окремих обставин під час досудового розслідування ґрунтувалося на власному розумінні ситуації на той момент, однак наразі він не може впевнено відтворити своє тодішнє сприйняття відповідних подій.
Значна частина досліджених матеріалів стосувалася можливої організаційної моделі функціонування проєкту, зокрема оформлення правовідносин через фізичних осіб-підприємців, укладення довгострокових договорів, здійснення періодичних платежів, передачі тимчасових споруд у суборенду та можливого розподілу прибутку між його учасниками. У цьому контексті досліджувалися питання вибору локацій, взаємодії з КП «Міський магазин» та подальшого використання відповідних об’єктів. Водночас під час допиту свідок переважно не зміг надати однозначного тлумачення окремих висловів, що містилися у досліджених записах, зокрема понять «суборенда», «мережа», «плавний підхід» та інших формулювань, які сторони пов’язували з різними аспектами реалізації проєкту. За поясненнями свідка, він не може повністю відновити контекст відповідних розмов та логіку їх обговорення.
Сторона захисту акцентувала увагу на необхідності оцінювати записи НСРД у повному контексті, без ізольованого тлумачення окремих фраз чи висловів. На думку захисту, значення окремих термінів і висловів могло мати різне тлумачення та не завжди підтверджувало версію сторони обвинувачення. Сторона обвинувачення, своєю чергою, наполягала, що сукупний зміст досліджених розмов може свідчити про обговорення комерційної моделі розміщення тимчасових споруд із можливою корупційною складовою.
Таким чином, дослідження показань свідка та матеріалів НСРД було зосереджене не лише на відтворенні змісту окремих розмов, а й на встановленні їхнього фактичного контексту, значення в межах обвинувальної версії та можливості альтернативного тлумачення відповідних комунікацій. У зв’язку зі значним обсягом матеріалів НСРД та необхідністю продовження допиту свідка суд відклав подальше дослідження доказів до наступного судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що за умов одночасного допиту свідка та дослідження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій визначальне значення має не формальний зміст окремого доказу, а його місце у загальній системі доказування. Показання свідка, записи розмов, протоколи НСРД та інші матеріали мають оцінюватися у взаємозв’язку, з перевіркою їхньої внутрішньої узгодженості, достовірності та здатності взаємно підтверджувати або спростовувати викладені сторонами версії подій. Такий підхід відповідає сформованому в практиці ЄСПЛ розумінню стандарту доведення «поза розумним сумнівом», який передбачає наявність достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій факту (Kobets v. Ukraine, п. 43). Особливого значення в цьому контексті набуває встановлення повного змісту та фактичного контексту досліджених комунікацій. Ізольоване тлумачення окремих слів, грошових сум або фрагментів розмов створює ризик надання доказового значення висловлюванням поза логікою відповідної комунікації та без урахування можливих альтернативних пояснень. Тому висновок щодо змісту зафіксованих домовленостей має ґрунтуватися не на окремих мовних конструкціях, а на їх співвіднесенні з поведінкою учасників, послідовністю подій та іншими доказами у справі. Саме сукупність переконливих, достовірних і взаємно узгоджених доказів може бути достатньою основою для висновку про винуватість, тоді як сумніви, які не були належним чином усунуті, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого (Episcopo and Bassani v. Italy, п. 121).
За таких обставин доводи сторони захисту щодо можливості іншого тлумачення окремих висловів, фінансових домовленостей та характеру взаємодії між учасниками мають самостійне процесуальне значення. Їх оцінка не може зводитися до формальної констатації незгоди з позицією обвинувачення. Вона має передбачати перевірку того, чи є запропоновані захистом альтернативні пояснення обґрунтованими та чи були вони переконливо спростовані сукупністю досліджених доказів. Як випливає з практики ЄСПЛ, справедливість кримінального провадження вимагає не лише надання стороні захисту реальної можливості заперечувати проти використання доказів, а й належної реакції на конкретні та істотні доводи, здатні вплинути на оцінку доказової бази та результат провадження (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87).
Додаткової обережності потребує оцінка матеріалів НСРД у ситуації, коли свідок не може впевнено відтворити зміст, послідовність або контекст розмов, яким сторона обвинувачення надає істотного доказового значення. Така обставина сама по собі не позбавляє записи доказової сили, однак ускладнює їх перевірку за допомогою безпосередніх показань учасника комунікації. Відповідно, переконливість висновків, що ґрунтуються на таких матеріалах, залежатиме від того, наскільки їх зміст підтверджується іншими незалежними доказами та чи дозволяє загальний контекст виключити неоднозначне або припустиме тлумачення. У цьому аспекті реальна можливість захисту ставити під сумнів походження, зміст і доказове значення матеріалів НСРД є однією з передумов змагальності та загальної справедливості судового розгляду. Зазначені питання мають оцінюватися також з урахуванням результатів попереднього моніторингу цього кримінального провадження, під час якого фіксувалися можливі ознаки недотримання права на захист і принципу рівності сторін (див. детальніше: «Моніторинг кримінального провадження щодо Трубіцина В.С. та інших від 13 травня 2026 року»). Водночас кожне судове засідання та кожний етап дослідження доказів потребують окремої оцінки, а попередньо зафіксовані обставини не можуть автоматично визначати висновок щодо справедливості подальшого розгляду.
За результатами спостереження за судовим засіданням 24 червня 2026 року експерти моніторингової місії IAC ISHR не встановили самостійних обставин, які на цьому етапі давали б достатні підстави для висновку про ознаки порушення ЄКПЛ.
